2. Категорія «зловживання правом» у законодавстві і цивільній доктрині.

Чи може реалізація суб'€ктивного цивільного права створювати негативні наслідки для

правопорядку?

Сам процес реалізації права може мати негативні наслідки для третіх осіб. Механізми,

для запобігання таким негативним наслідкам повинні бути правовими. Проблема

використання права всупереч його призначенню - зл.овжuвання правом».

Й.О. Покровський: в загальному вигляді проблема зловживання правом була відома

ще з римських часів: особа, яка здійснює своє право залишається в формальних межах.

Але можливі випадки, коли особа використовує своє право з виключною метою завдання

шкоди.

Покровський визначає зловживання правом категорією «шикана» - реалізація

суб'єктивного права з метою заподіяння шкоди іншій особі (прямий умисел).

3 ХІХ століпя ця проблема не обговорювалася. Вона з'являється у Німецькому і

Швейцарському цивільному уложенні.

Зловживання правом - здійснення права, коли воно має своєю метою заподіяння

шкоди іншому (Німецьке цивільне уложення) - СТ.22б НЦУ.

(Швейцарське цивільне уложення): кожен при реалізації прав і обов'язків повинен

Зловживання правом недопустимо (необхідно, щоб було очевидне

зловживання правом).

Й.О. Покровський: заборона користуватися своїм правом ... «Шикана» - звичайний

делікт.

Але це спрощені ставлення. Проте це не просто умисне правопорушення, а

використанням власного суб'єктивного права.

Короткова «Проблема злоупотребления гражданским правом».

СТ.1 ЦК СРСР 1922 року: цивільні права охоплюються законом, за винятком тих

випадків, коли вони реалізуються всупереч соціально-господарському призначенню

права.

1961 рік - цивільні права охоплюються законом, за винятком тих випадків, коли вони

здійснюються всупереч їх призначенню в умовах розбудови комунізму. Вилучення

нетрудових доходів - найпоширеніше порушення (наприклад, здавання квартири в

піднайом, використання транспортних засобів не в особистих цілях, використання

суспільної власності або штучне погіршення житлових умов з метою отримання житла

більшої площі).

Деякі приклади «зловживання» правом перемістилися в Кримінальний кодекс.

СТ.1ЗЦК України: межі здійснення цивільних прав.

Ч.2 - обов'язок утримуватися від дій, які б могли ... (ширший характер, ніж шикана).

«Шuконо» застосування цивільних прав з метою завдання шкоди, порушення

суб'єктивних цивільних прав третіх осіб.

Делікт сторони не пов'язані, як правило, постійними зв'язками. Зобов'язання

виникають внаслідок протиправної поведінки.

Основний елемент правовідношення - протиправна поведінка. А зловживання

цивільним правом, що не має на меті заподіяння шкоди третій особі, дія є наслідком,

оскільки реалізуються суб'єктивні права.

СТ.1ЗЦК.

Вчинення правочину ... (ст.228).

Вчинення кабальних правочинів, вчинення мнимих правочинів.

Межі здійснення цивільних прав реалізуються в поєднанні із принципом

добросовісності, розумності, справедливості. Спочатку виник як принцип інституційний (в

зобов'язальному праві), але потім вирішили винести до загальних засад, згідно з якими

виконуються й інші інститути.

СТ.З76 ЦК: Самочинне будівництво. Законодавець створює виняткові випадки, коли

можуть бути легалізовані такі дії.

Ч.З СТ.З76ЦК: за рішення суду.

По аналогії - СТ.8ЦК.

Англо-американське цивільне право: реалізація зловживання через правопорушення.

Генерального делікту немає.

Звід законів Дженкса: зловредність дія чи бездіяльність, в силу якого для особи

створюється набридання, перешкода, стурбованість у користуванні нерухомістю, іншими

правами.

Інститут зловживання правом іде паралельно із зростанням суб'єктивних цивільних прав.

3. Поняпя та правова природа права на захист суб'єктивних цивільних прав.

Будь-яке суб'єктивне право має реальне здійснення лише тоді, коли воно може бути

захищене або самою особою, або дією компетентних органів та осіб.

Право на захист.

Проблема захисту цивільних прав у контексті змісту суб'єктивних цивільних прав

розглядалася.

Суб'єктивні цивільні права - набір, сукупність можливостей:

~ можливість уповноваженої особи здійснювати право власними діями;

~ можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи (право на чужі дії).

Притаманне для зобов'язальних відносин більшою мірою;

~ можливість звернутися до компетентних та інших державних органів з метою

захисту порушеного, оспорюваного права чи права, що не визнається (право на

захист).

в.п. Грибанов «пределы~ осуществления и защиты~гражданских прав», 1979 год.

Аналіз чи право на захист - невірно зводити лише до права звернутися, процесуальне

право - право на позов.

у матеріальному розумінні право на захист являє собою можливість застосування до

порушника цивільного права заходів примусового впливу (Грибанов).

Зміст суб"єктивНО20 права на захист:

../ можливість управомоченої особи використовувати дозволені законом способи

власного примусового впливу на правопорушника (захищати належне власними

діями фактичного порядку - самозахист цивільних прав);

../ можливість застосування безпосередньо самою управомоченою особою заходів

оперативного впливу (оперативні санкції);

../ можливість звернутися до компетентних державних чи інших органів з вимогою

спонукати зобов'язану особу до певної поведінки.

Класифікація видів правоохоронних заходів:

~ заходи фактичного характеру, що застосовуються самою управомоченою особою

(вчинення дій в межах необхідної оборони, крайньої необхідності);

~ правоохоронні заходи юридичного впливу, що є заходами юридичного впливу, але

застосовується самою управомоченою особою (оперативні санкції);

~ правоохоронні заходи державно-примусового характеру, застосування яких

входить до компетенції відповідних органів (державних чи інших).

Цивільно-правові санкції як засоби цивільно-правової відповідальності:

../ визнання права;

../ поділ майна (можна сказати, що це санкція, але застосовується з метою захисту);

../ повернення сторін у первісний стан.

Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість управомоченої

особи використовувати заходи правового характеру з метою поновлення порушеного

права, а також припинення дій, що його порушують.

Зміст права на захист - комплекс норм цивільно-матеріального циВільно- процесуального права, що встановлюють зміст правоохоронних заходів, підстав для ї>

застосування, коло суб'єктіВ, уповноважених на його застосування, процесуальний

процедурний порядок застосування цих заходів (процесуальна складова), матеріально-

правові і процесуальні права суб'єктів, по відношенню до яких застосовуються ці заходи.