3. Розвиток науки цивільного права в період 1917-1955 років (1955 рік - дискусія про

цивільне право, яку розпочав Венедиктов).

Після Жовтневої революції наука пристосовувалася до нових умов.

Флейцинд, Генкен були представниками цього періоду.

Після 11 світової війни ситуація в розвитку науки цивільного права стабілізувалася.

3 1955 року пройшли загальнорадянські дискусії про місце, предмет метод

цивільного права.

1951 рік - Новицький «Сделки. Исковая давность».

1947 рік - Братусь.

1955 рік - Матвеев «Вина в советском гражданском праве».

1955 рік - Иоффе «Ответственность В гражданском праве».

Новицкий «Солидарность интересов в гражданском праве».

3а часів Петра з'являються ідеї створення юридичних навчальних закладів.

1755 рік - створення Московського університету. Юридична освіта набула регулярну

основу.

1803 рік - Дерптський (Тартуський) університет.

1804 рік - Казанський університет.

1805 рік - Харківський університет.

1819 рік - Санкт-Петербурзький університет.

1834 рік - Університет Святого Володимира.

1865 рік - Решельєвський ліцей в Одесі реорганізований в Новоросійський

університет.

1859 рік - Варшавський університет.

1888 рік - Томський університет (1898 рік - юридичний факультет).

До 1917 року функціонувало 11 імператорських університетів.

1863 рік - навчалося 1476 студентів, через 10 років - 3З45 студентів.

Кінець ХІХ століття - кількість студентів зменшується - зменшується набір.

Практично всі університети діяли на підставі Статутів, які приймалися в 1804 році, 1835

році, 186З році, 1884 році.

Статут 1804 року передбачав саморегулювання університетів.

Статут 1835 року скасував ідеї самоврядування. Призначалися «попечителі», які

виконували функції контролю і нагляду за діяльністю університету.

Погіршувалася і якість юридичної освіти. Перестало викладатися природне право.

Плавно перейшли від права до законодавства.

«3аконоведение» стало основною навчальною дисципліною.

Надеяких юридичних факультетах діяли «камеральні ві.пділення».

«Камералістика» - уряд здійснює тотальний нагляд за багатьма сферами життя.

І чверть ХІХ століття - права в університетах не вимагали.

186З року - Олександр 11 поновив пізніше в університетах кафедри філософії.

Орієнтуються на Західні стандарти юридичної освіти.

3 Московського університету був звільнений професор Ковалевський за негативне

ставлення до державного ладу. З Харківського університету був звільнений професор

Детякін за «політичну неблагонадійність».

1884 рік - прийнятий найбільш консервативний варіант статуту під тиском Міністра

освіти Каткова. Університетська автономія стала неприпустимою. Була скасована

діяльність університетських колегій. Внесені зміни в перелік предметів. Були ліквідовані

кафедри іноземних, слов'янських законодавств. Вважалося недоцільним ознайомлення з

Конституціями зарубіжних країн.

Все це не сприяло розвитку науки.

Петражицький, Шершеневич, Гриш, Муромцев виступали за відновлеННJ

університетської автономії.

Організація юридичної освіти

Склад університету:

1) юридичний факультет;

2) медичний факультет;

З) фізико-математичний факультет;

4) історико-філософський факультет.

Статут 1863 року: на юридичному факультеті було 7 кафедр:

енциклопедія (проблеми + загальний огляд системи «законоведения» );

римське законодавство та його історія;

цивільних законів, які поділялися на загальні, особливі, місцеві;

законів благоустрою і благочиння;

закони про фінанси і державні податі;

закони поліцейські і кримінальні;

засади загальнонародного правознавства.

Статут 1884року -12 кафедр:

./ римського права;

./ державного права;

./ поліцейського права;

./ фінансового права;

./ міжнародного права;

./ кримінального права;

./ церковного права;

./ законів цивільних;

./ цивільного процесу;

./ історії російського права;

./ місцевих прав;

./ політичної економії і статистики.

Здібні випускники університетів могли бути залишеними на кафедрі на 2 роки. Деякі

утримувалися за державний кошт, деякі - ні. Направляли в іноземні університети. Після

повернення особи мали скласти магістерський іспит і захистити магістерську дисертацію.

Магістрант - особа, яка здала лише іспит, але не захистила дисертації.

Хто склав іспит і захистив дисертацію міг йти на державну службу з присвоєнням 9

класного чину.

Магістр мав право на заміщення посади доцента, приват-доцента, екстраординарного

професора.

До 1804 року було З наукових ступеня: кандидат, магістр, доктор; після 1804 року -

магістр і доктор.

У 10 російських університетах в 1808 році було 115 вакантних місць.

Екстраординарний професор - початковий ступінь. Була і посада ординарного

професора.

Університетська освіта в Росії (дореволюційній) була виключно платною, хоча були і

державні стипендії, які було важко отримати.

Основна форма занять - лекції. Дехто критикував лекційну форму і називав її

пасивною. Вважалося, що краще займатися практикою (практичні заняпя). Інші вважали,

що «усне слово лектора звернене до студента не може бути замінене навіть

найрозумнішою книжкою». Безумовною проблемою викладання була мова викладання:

використання значної кількості незрозумілих для студента термінів.

Ще одніею традиціею було записування лекцій, на основі чого потім видруковувалися

конспекти.

Особливість: в університети жінок не приймали.

Перед революціею були створені жіночі Вищі юридичні курси.

Також в університет не приймали одружених, і в період навчання не можна було

одружуватись.

На сторінках журналу «Советское государство и право» розгорнулася дискусія за

участю видатних цивілістів: Агаркова М.М., Венедиктова А.В. та інші.

Венедиктов Анатолій Васильович займався дослідженням юридичної особи, але його

найважливіша праця пов'язана з державною власністю в СРСР.

В40-60 роках розпочали роботу професор Генкек, Аскназій с.1.

Генкен «Гражданские и ToprOBble права зарубежны~x капиталистических стран», 1949

року.

В 50-ті роки почали працювати Лунц «<Міжнародне приватне право»), с.М. Братусь

(першим запропонував відновити поділ права на публічне і приватне, «Юридические

лица в советском гражданском праве», «субьекты~ гражданского права», «Юридическая

ответственность и законность в гражданском праве»), Іван Борисович Новицький

(<<Сделки.Исковая давность», 1950 року), Халфіна Р.О.

В 70-80 роки приходить нова плеяда цивілістів: в.п. Грибанов (<<Осуществление и

защита гражданских прав»), Октябрь Олексійович Красавчиков (завідувач кафедрою

цивільного права Свердловського юридичного інституту «Юридические факты~ в

советском гражданском праве» - запропонував поділити заходи негативного впл~ву на

заходи відповідальності і заходи захисту). Райхер (Москва), Брагинський Михайло

Ісакович - закінчив Київський університет, фахівець з договірного права, Яковлев

Веніамін Федорович - «Метод гражданско-правового регулирования обществеННЬІХ

отношений».

6. Розвиток науки цивільного права в Київському університеті.

1835 рік - в університет був перший набір. Функціонувало 7 кафедр, серед яких:

кафедра римського права, яку очолював Міцкевич і кафедра російських цивільних

законів, яку очолював Орнадський (а згодом - Федотов-Чеховський, Демченко). Римська

цивілістика була на високому рівні. Читалася історія римського права, джерела

римського права, система римського права.

Кафедра законів цивільних займалася вивченням діючого на той час цивільного

законодавства.

Каленик Андрійович Мітюков в 1851 року захистив дисертацію «Спадкування за

римськими законами», був деканом, а потім і р-ектором. Визнання як вченого Мітюкову

приніс рідкісний талант лектора: точність формулювань, жвавість мови.

35 років Мітюков читав лекції в КНУ. У 1884 році написав підручник «Курс римського

права». Ініціював у 1877 році створення при університеті Товариства, яке очолювали

вчені юридичного факультету.

удінцев - відома особистість.

Професор Сінайський «Нариси з римського землеволодіння», приват-доцент Казанцев

- це учні Мітюкова.

Професора Покровського можна також віднести до школи професора Мітюкова. Він

також був романістом.

Однак, розвивалася не лише романістика, а й власне цивілісти ка. Розвивалося

торговельне право, в тому числі банківське право, промислове право і т.д.

В.В.Демченко зробив важливий вклад в розвиток цивілістики.

Професор Сінайський займався розробками і римського, і цивільного права.

Неволін «История русских гражданских законов» - перший російський вчений-юрист, який був обраний до Академії наук.

Андрій Каленикович Мітюков, професор Петражицький також деякий час працювали в КНУ.

Діяв гурток з цивільного права, публікувалися праці членів-студентів цього гуртка.

Студент Чельцов навіть отримав золоту медаль за одну зі своїх доповідей.

Після 1913-1914 років наука цивільного права була найбільш потужною.

В кінці ХІХ століпя сформувалася потужна цивілістична школа в КНУ.

КНУ важався одним із найавторитетніших навчальних закладів серед західних держав.

На юридичному факультеті було 13 кафедр, а в КНУ взагалі - 57 кафедр.

1917-1918 роки - читалося поліцейське право і т.д.

1918-1919 роки - найбільший набір на юридичний факультет- 500 чоловік.

1920 рік - скасована плата за навчання.

1919 рік - скасоване викладання богослов'я.

1920 - в межах реформи КНУ був закритий на його базі був медичний інститут і

інститут народної освіти.

Університет був закритий аж на 13 років.

1933 рік - була відновлена діяльність університету.

1937 рік - відновив роботу юридичний факультет. Почав викладати Сашути Наумович

Ланков, Г.К Матвєєв.

1938 рік - відновлена кафедра цивільного права, яку очолював с.Н. Пантков.

На кафедру цивільного права прийшов і Пантелеймон Андрійович Індиченко

фахівець по земельному праву.

У 1941 році університет був евакуйований.

16.01.1944 року - робота університету була відновлена.

Тема . Механізм цивільно-правового регулювання

1 Загальна характериcrика механізму правового регулювання. Особливоcrі механізму цивільно-правового регулювання.

2. Цивільно-правові норми в механізмі цивільно-правового регулювання.

3. Особливості реалізації цивільних прав та обов'язків.

4. Ефективність цивільно-правового регулювання.

1. 3агальна характеристика механізму правового регулювання. Особливості механізму цивільно-правового регулювання.

Напрями розвитку теорії держави і права:

удосконалення законодавства;

підвищення ефективності вже діючих (без зміни законодавства).

Що таке вплив правової норми на жипя суспільства?

Адже правове регулювання є вужчим за поняпя правового впливу + правова культура,

правова ідеологія, правове виховання.

Правове регулювання - одна із форм правового впливу за допомогою специфічних

правових засобів (правові норми, правовідношення, акти реалізації права).

Александров, Алексєєв.

Форми правового впливу в загальній теорії держави і права - права заборони,

правовий статус (певний обсяг правоздатності), правова компетенція, конкретні

правовідносини. Механізм правового регулювання відбиває активну сторону

переведення прав з етапу нормативності у впорядкованість суспільних відносин. Шлях

від об'єктивного до суб'єктивного. Правовідношення відмирає, воно трансформується

(більше впливу набувають регулятивні норми).

Стадії процесу регулювання:

1)утворення норм - регламентація правових відносин (визначення правового

режиму);

2) виникнення суб'єктивних прав та обов'язків;

З) реалізація цих прав та обов'язків, втілення їх у конкретну фактичну поведінку учасників суспільних відносин;

4) застосування права (спеціальні суб'єкти) - фізична особа не може застосо.вувати

норму, вона може лише виконувати застосування у примусовому порядку, на

відміну від норм моралі.

Елементи механізму

1) норми права;

2) конкретні правовідносини;

З) акти реалізації прав та обов'язків;

4) акти застосування прав.

В нормі права завжди закладається модель належної поведінки.

Правовідношення - головний засіб, за допомогою якого визначається хто як буде

виконувати норму права. Саме у правовідношенні загальна модель, яка вже

конкретизується через суб'єктивні права і обов'язки відповідних суб'єктів.

Норма права не має конкретного адресата, а у правовідношенні є конкретні суб'єкти.

Акти реалізації - фактична поведінка суб'єктів.

Акти застосування права - відповідні владні розпорядження компетентних органів, які гарантують і забезпечують виконання норм права.

Функції права через механізм:

регулятивна (стадія застосування може і не настати);

охоронна (не застосовує право).

Механізм цивільно-правового регулювання:

1) особливість предмету цивільно-правового регулювання;

2) метод цивільно-правового регулювання.

Елементи цивільно-правового механізму:

./ норми;

./ правовідносини;

./ юридичні факти;

./ основні заходи примусу.