Тема 1. Цивiльне право в системi приватного права

1. Поняпя i ознаки приватного права. Критерii вiдмежування приватного

публiчного права.

2. Розвиток та система приватного права.

3. Соцiальна цiннiсть цивiльного права. Цивiльне право i громадянське суспiльство.

4. Предмет сучасного цивiльного права.

S. Сучасна методологiя цивiльного (приватного) права.

6. Принципи, функцii, система цивiльного права.

7. Проблеми вiдмежування цивiльного права BiA iнших галуэеЙ.

1. Поняпя i 0знаки приватного права. Критерii вiдмежування приватного публiчного права.

Цивiльне право бере СВIИ початок з римського приватного права. Процес рецепцiї римського права призвiв до виникнення цивiльного права, як частини правовоi системи держави.

Цивiльно-правовi вiдносини виникають, як правило, iнiцiативно, по волi самих учасникiв, KOTpiвизначають змiст i правовi наслiдки змiни i припинення цих вiдносин.

Учасники вiдносин керуються власними приватними iнтересами.

Учасникам цивiльно-правових вiдносин нада€ТbСЯ можливiсть саморегулювання їx. Держава повинна застосовувати засоби охорони учасникiв цих вiдносин вiд зловживань З-х ос;б ; спонукае до дотрймання публiчного ;нтересу - консолiдованого інтересу групи осiб.

Нормальний правопорядок мае (рунтуватися на вiдмiнностях приватно-правового i публ;чно-правового регулювання.

Цивiльне право, як основна частина приватного права, спрямоване на регулювання приватно-правовово'j сфери на основ; юридичноi piвнocтi та незалежностi учасникiв.

Синайський: межа, яка роздiляе приватне i публiчне право безумовно необхiдна, бо будь-який спiр розглядаеться уповноваженими органами, але Вiдмiннiсть мiж приватним i публiчним правом досить умовна.

Ульпiан: «публ;чне право - це те, що в;дноситься до корист; Римськоi держави, приватне право - це те, що вiдноситься ДО кориcтi особи» (Дiгести).

У XIX столiттi активно розвиваеться наука римського права i цивiльного права. Але сам по собі інтерес не може становити основу розмежування приватного публiчного права.

Далi в основу розмежування клали матерiальний критерiй - змiст вiдносин.

Також пропонували в основу розмежування покласти формальний критерiй - хто розглядає спори.

«Юриспруденцiя iнстинктивно сприймаЕ подiл права на приватне i публiчне», - 1.0.

Покровський «Основные проблемы гражданского права», березень 1917 року.

Публiчне право маЕ вертикальну систему, де Е центр, який визначаЕ статус Bcix iнших учасникiв.

Приватне право маЕ горизонтальну систему, Bciучасники юридично piBHi.

Покровський визначав спосiб регулювання вiдносин як критерiй розмежування приватного i публiчного права. Для публiчного права характерний метод юридичної централiзацiї. Для приватного права характерний метод юридичної децентралiзацiї.

Цивiльне право не може iснувати без публiчного, в якому зосередженi Bci значимi засоби захисту.

Тихомиров: «публiчне право € Функцiонально-структурною системою права, яка

вiдтворю€ державнi, мiждержавнi i суспiльнi вiдносини».

Предмет публічного права: устрiй та функцiонування держави i i"i iнститутiв, iнституту громадянського суспiльства, основи правовоi' системи, правотворчостi та правозастосування (конституцiйне, адмiнicтративне, фiнансове, кримiнальне право, судоустрiй), принципи, норми та iнститути мiждержавних вiдносин.

Для публiчного права характерний специфiчний юридичний порядок.

Прuнцuпu публічного права: вiдмiнностi у правовому cтaтyci суб'єктiв; iєрархiчнiсть положень i рiзний обсяг владних повноважень суб'єктiВ; наявнiсть власно'j вiдомчо'j юрисдикцi"i.

Метод юридичної децентралiзацii'-багато рiзних центрiв саморегулювання.

Приватне право регулю€ться з врахуванням також iHTepeciB iнших осiб (публiчних iHTepeciB).

Приватне право визначає основним своїм принципом юридичну рівність суб'ектiв (+ майнову незалежнiсть, адмiнiстративна автономiя). Вiдносини створюються на пiдставi власного волевиявлення суб'ектiв.

Диспозитивна норма не заважає суб'€кту реалiзувати його власну волю.

Принцип диспозитивноcтi 1: диспозитивному характеру правових норм.

Агарков «Предмет и система гражданского права» (стапя видана в 1940 роцi).