2. Користувачі бухгалтерської інформації
Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори.
Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рис. 2 .
До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.
Рис. 2. Класифікація користувачів облікової інформації
До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.
До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.
До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).
До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.
3. Бухгалтерський облік у системі наук
Наука — це динамічна система знань, які розкривають нові явища в суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.
Історія розвитку бухгалтерського обліку показує, що він являє собою самостійну галузь наукових знань, яка має певні системоутворюючі ознаки і є частиною системи економічних наук. Бухгалтерський облік є самостійною прикладною економічною наукою і певною галуззю практичної суспільної діяльності.
Вища атестаційна комісія (ВАК) України у класифікації економічних наук визнала як самостійну науку 08.06.04 "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит". Це зумовлено тим, що бухгалтерський облік накопичує, групує і систематизує факти господарської діяльності, є досконалою інформаційною базою управління підприємством. Застосування методичних прийомів аналізу та аудиту дає змогу за даними бухгалтерського обліку розкрити причинно-наслідкові результати господарської діяльності, активізувати та прогнозувати цю діяльність.
Бухгалтерський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін.
Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Ці закони визначають розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку, для яких важливе значення мають такі розділи філософії, як онтологія та гносеологія.
Бухгалтерський облік спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність підприємства. Правова регламентація розглядається не тільки як метод, а і як принцип управління. Тому юридичні науки, правові дисципліни формують праве поле бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ.
Бухгалтерський облік як функція управління тісно пов'язаний із плануванням, аналізом, контролем і регулюванням.
Планування і прогнозування використовують облікову інформацію для складання планів і прогнозів і контролю їх виконання, таким чином, між обліком і плануванням мають місце прямі та зворотні зв'язки.
Аналіз є проміжним етапом процесу управління між збором інформації і прийняттям рішень щодо оперативного регулювання виробництва і планування господарської діяльності економічних суб'єктів. Аналіз вимагає знання методів та прийомів, що дає можливість розкрити внутрішню природу об'єкта, його взаємозв'язки і напрями розвитку.
Контроль дає змогу здійснювати важливу функцію обліку щодо контролю господарської діяльності та майна підприємства, дотримання чинного законодавства та умов укладених угод, доцільності та ефективності господарської діяльності. Контроль може здійснюватися через ревізію й аудит, судово-бухгалтерську експертизу.
Регулювання виступає важливим елементом постановки цілей, визначення шляхів їх досягнення і вибору оптимальних варіантів вирішення та найкращої альтернативи. Багатовекторний підхід до бізнесу визначає основні важелі регулювання: економічні, правові, податкові тощо.
Математика в сучасних умовах автоматизації обліково-аналітичних робіт відіграє важливу роль в алгоритмізації облікового процесу, моделюванні господарських процесів, розробці й використанні економіко-математичних методів аналізу. Теорія ймовірностей і математична статистика дають змогу виміряти ступінь відповідності облікових даних реальному стану речей, оцінити ймовірність помилок, що виникають при реєстрації фактів, використати науково обґрунтовані статистичні методи зведення та групування, вибіркових обстежень.
Соціологія, психологія та етика — це блок дисциплін, які дають можливість формувати суспільний імідж та авторитет професії бухгалтера, забезпечувати узгодженість його особистої поведінки та міри відповідальності, об'єктивно властивої представникам цієї професії.
Етичні норми встановлюють моральні критерії, якими повинен керуватися і яких зобов'язаний дотримуватися кожен бухгалтер під час здійснення своєї професійної діяльності.
Взаємозв'язок бухгалтерського обліку як науки і практики з іншими науками представлено на рис.3.
Рис. 3. Взаємозв'язок бухгалтерського обліку з іншими науками
Рис. 4. Міжнародний герб бухгалтерів
Бухгалтерський облік має свою символіку (рис. 4). В 1944 р. відомий французький вчений Жан Батіст Дюмарже (1874—1946), автор "позитивної" теорії бухгалтерського обліку на відміну від юридичної доктрини обліку, створив міжнародний герб бухгалтерів, який складається з трьох фігур: сонця — бухгалтерський облік освітлює господарську діяльність; ваг — баланс; кривої Бернуллі, яка символізує те, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно, та девізу: "Наука, довіра, незалежність!"
Згідно з Указом Президента України в державі встановлено професійне свято — День бухгалтера, яке відзначається щорічно 16 липня, в день, коли у 1999 р. був прийнятий Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Це свято є свідченням визнання державою незаперечних заслуг і праці понад мільйонного корпусу фахівців-бухгалтерів, які наполегливо і професійно роблять вагомий вклад у реформування обліку і статистики — приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до потреб ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Контрольні запитання й завдання
Історія розвитку господарського обліку.
Дайте визначення бухгалтерського обліку та його мети.
Які функції виконує бухгалтерський облік у системі управління підприємством?
Назвіть облікові вимірники та охарактеризуйте специфіку їх застосування.
Дайте порівняльну характеристику фінансового та управлінського обліку.
Диференціюйте бухгалтерський облік за сферою діяльності та обліковими функціями.
Дайте узагальнюючу характеристику системи господарського обліку.
Як можна класифікувати користувачів облікової інформації?
Які інформаційні потреби відповідають кожній групі користувачів облікової інформації?
Аргументуйте самостійність бухгалтерського обліку як науки.
У чому полягає зв'язок бухгалтерського обліку з іншими дисциплінами?
Визначте взаємозв'язки бухгалтерського обліку як функції управління.
Назвіть символіку науки бухгалтерського обліку.
Проблемні питання
Чим обумовлений розвиток бухгалтерського обліку?
У чому полягає взаємозв'язок бухгалтерського обліку як науки і практичної діяльності?
Обґрунтування функцій бухгалтерського обліку.
Характеристика ролі бухгалтерського обліку в прийнятті управлінських рішень.
Які перспективи розвитку бухгалтерського обліку?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Які з наведених подій охоплюють оперативний, статистичний або бухгалтерський облік:
визначення рівня продуктивності праці;
вихід працівників на роботу;
одержання від постачальника матеріалів;
забезпеченість працівників підприємства житлом;
рівень температури плавки у печах;
за актом ліквідовані основні засоби?
Вправа 2. Визначте види вимірників: гроші в касі — 30 грн; бензин — 100 л; цвяхи — 100 кг; відпрацьований робітниками час — 12 людино-днів; вантажівки — 10 шт.; паливо — 100 грн; лампи — 20 шт.; запасні частини — 80 грн; матеріали — 50 грн; дошки — 50 м3; витрати на ремонт — 40 людино-год.
Вправа 3. Які з перелічених користувачів належать до зовнішніх, а які до внутрішніх: ділові партнери, аудиторські контори, банки, менеджери, покупці й замовники, цільові фонди, фінансові аналітики, власники, інвестори, постачальники, керівники підрозділів, податкові органи, суд, державна статистика, управлінський персонал, працівники підприємства, комісії і комітети Верховної Ради?
Тести для самоконтролю
1. Традиційно в Україні господарський облік поділяють на:
а) фінансовий, податковий, управлінський;
б) оперативний, статистичний, бухгалтерський;
в) бухгалтерський, виробничий, управлінський;
г) немає правильної відповіді.
2. Бухгалтерський облік є складовою більш широкого поняття:
а) податковий облік;
б) фінансовий облік;
в) господарський облік;
г) немає правильної відповіді.
3. Облік, який надає інформацію про кількісну характеристику якісно визначених масових явищ і процесів у визначених умовах часу і простору, називається:
а) аналітичним;
б) зведеним;
в) статистичним;
г) немає правильної відповіді.
4. Не є етапами (стадіями) господарського обліку:
а) спостереження, вимірювання;
б) групування і узагальнення;
в) реєстрація фактів господарського життя;
г) немає правильної відповіді.
5. Упорядкована і регламентована система збирання, вимірювання, обробки та передачі інформації про господарюючий суб'єкт користувачам для прийняття управлінських рішень — це:
а) одне з відомих визначень бухгалтерського обліку;
б) визначення бухгалтерського обліку, наведене в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
в) визначення завдання курсу "Теорія бухгалтерського обліку";
г) немає правильної відповіді.
6. У бухгалтерському обліку використовують такі вимірники:
а) грошові;
б) натуральні;
в) трудові;
г) всі зазначені вище.
7. Натуральні вимірники використовуються для:
а) аналітичного (кількісного) обліку матеріальних цінностей;
б) розрахунку погодинної заробітної плати;
в) складання фінансової звітності;
г) немає правильної відповіді.
8. Яке з наведених нижче тверджень правильне:
а) в бухгалтерському обліку використовується виключно грошовий вимірник;
б) грошовий вимірник у бухгалтерському обліку використовується поряд із натуральними;
в) трудові вимірники в сучасному бухгалтерському обліку не застосовуються;
г) за допомогою грошового вимірника узагальнюються всі господарські операції, що раніше обліковувались у натуральних і трудових вимірниках?
9. Для обліку кількості відпрацьованого часу використовують такі вимірники:
а) натуральні й вартісні;
б) умовно-натуральні;
в) трудові;
г) всі перелічені вище.
10. У якому варіанті відповіді перелічено тільки натуральні показники:
а) гривня, копійка, метр;
б) кілограм, умовна банка, метр;
в) долар, людино-день, штука;
г) у жодному з наведених?
11. Особливостями бухгалтерського обліку є те, що він:
а) суворо документальний;
б) вартісний;
в) суцільний, безперервний;
г) всі перелічені.
12. Використання вибіркового (несуцільного) спостереження характерне для:
а) бухгалтерського обліку;
б) статистичного обліку;
в) аналітичного обліку;
г) фінансового обліку.
13. Який з видів господарського обліку може мати суцільний характер:
а) статистичний;
б) бухгалтерський;
в) всі наведені вище;
г) немає правильної відповіді?
14. Виключно документальне спостереження за фактами господарської діяльності використовують у:
а) бухгалтерському обліку;
б) статистичному обліку;
в) оперативному обліку;
г) в усіх наведених.
15. За характером і змістом бухгалтерський облік поділяють на:
а) аналітичний та синтетичний;
б) зведений та пооб'єктний;
в) фінансовий, податковий, управлінський;
г) оперативний та статистичний.
16. Обчислення показників валових доходів та валових витрат, а також визначення прибутку для розрахунку суми податку є функцією:
а) фінансового обліку;
б) управлінського обліку;
в) податкового обліку;
г) всіх перелічених вище видів обліку.
17. Основною метою фінансового обліку є:
а) узагальнення даних про господарську діяльність у формі фінансової звітності;
б) облік та розподіл витрат за центрами відповідальності;
в) складання податкових декларацій;
г) все перелічене вище.
18. Що з наведеного містить комерційну таємницю підприємства:
а) фінансова звітність;
б) дані управлінського обліку;
в) податкові декларації;
г) все наведене вище?
19. Не є обов'язковим і використовується виключно для внутрішніх потреб управління:
а) податковий облік;
б) управлінський облік;
в) фінансовий облік;
г) всі наведені вище.
20. Обов'язковість ведення бухгалтерського обліку в Україні за кріплена в:
а) Законі України "Про податкову службу";
б) Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні";
в) Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку;
г) Конституції України.
21. Доповніть твердження: "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку є...":
а) обов'язковими для використання в усіх країнах — членах ООН;
б) обов'язковими для використання в Україні;
в) набором рекомендацій щодо ведення обліку та подання звітності;
г) набором рекомендацій про організацію податкової системи.
22. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку затверджуються:
а) урядом України;
б) спеціальною комісією ООН;
в) Міністерством фінансів України;
г) Президентом України.
23. Доповніть речення: "Державне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні...":
а) здійснюється на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні";
б) здійснюється на підставі Закону України "Про податкову службу";
в) не здійснюється;
г) заборонено Конституцією України.
24. Правила ведення податкового обліку визначаються в:
а) Законі України "Про податкову службу";
б) Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні";
в) Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств";
г) Законі України "Про податковий облік та суміжні права".
25. Особи, які використовують фінансову звітність та іншу бухгалтерську інформацію для задоволення певних інформаційних потреб, називаються:
а) користувачами бухгалтерської інформації;
б) потенційними інвесторами;
в) власниками підприємства;
г) пов'язаними особами.
26. Користувачів бухгалтерської інформації поділяють на:
а) дійсних і потенційних;
б) внутрішніх та зовнішніх;
в) прямих та опосередкованих;
г) постійних та випадкових.
27. Які з наведених користувачів бухгалтерської інформації є вну трішніми:
а) апарат управління підприємством;
б) власники;
в) керівники структурних підрозділів;
г) всі перелічені вище?
28. Які з наведених користувачів бухгалтерської інформації не є зовнішніми:
а) потенційні інвестори;
б) постачальники;
в) професійні спілки;
г) жоден із перелічених вище?
29. Спроможність підприємства виплачувати дивіденди насам перед цікавить:
а) акціонерів;
б) покупців продукції;
в) постачальників;
г) аудиторські фірми.
30. Здатність підприємства забезпечувати оплату праці та зай нятість цікавить:
а) працівників;
б) профспілкові організації;
в) всіх зазначених вище;
г) жодного з перелічених користувачів.
31. Постачальники та клієнти зацікавлені у:
а) виконанні підприємством договірних зобов'язань;
б) своєчасності сплати податків підприємством;
в) дивідендній політиці підприємства;
г) своєчасності виплати заробітної плати.
32. Доповніть речення: "Кредитори — це...":
а) внутрішні користувачі бухгалтерської інформації;
б) зовнішні користувачі, які мають прямий фінансовий інтерес до підприємства;
в) зовнішні користувачі, які безпосередньо не зацікавлені в діяль ності підприємства;
г) не є користувачами бухгалтерської інформації.
33. Які з перелічених користувачів інформації безпосередньо не зацікавлені в діяльності підприємства:
а) аудиторські фірми, які підтверджують звітність підприємства;
б) потенційні інвестори;
в) постачальники;
г) покупці.
34. Які користувачі використовують у своїй діяльності бухгал терську інформацію, що становить комерційну таємницю:
а) засоби масової інформації;
б) менеджери компанії;
в) кредитори;
г) покупці.
35. Бухгалтерський облік належить до циклу:
а) юридичних дисциплін;
б) математичних дисциплін;
в) філософських дисциплін;
г) економічних дисциплін.
36. Як наукова та навчальна дисципліна бухгалтерський облік жодного відношення не має до:
а) теорії економічного аналізу;
б) математичного моделювання;
в) геології;
г) фінансового права.
37. Доповніть речення: "Бухгалтерський облік є основою для вивчення таких дисциплін...":
а) економічна теорія, економічна політика;
б) менеджмент та маркетинг;
в) аудит, ревізія і контроль;
г) теорія ймовірностей, математична статистика.
38. Бухгалтерський облік входить у групу:
а) гуманітарних дисциплін;
б) природничих дисциплін;
в) фундаментальних дисциплін;
г) економічних.
Матриця відповідей на тести
Запитання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Відповідь б в в г а г а г в б
Запитання 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Відповідь г б в а в в а б б б
Запитання 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Відповідь в в а в а б г г а в
Запитання 31 32 33 34 35 36 37 38
Відповідь а б а б г в в г
Тема 3. Гармонізація та стандартизація бухгалтерського обліку
План:
1. Моделі бухгалтерського обліку.
2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО).
3. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
4. Система національних рахунків (СНР).
5. Регулювання бухгалтерського обліку і звітності.
1. Моделі бухгалтерського обліку.
На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.
Гармонізація обліку передбачає певну відповідність та злагодженість, дотримання принципів ведення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об'єднанням, наприклад країнами ЄС, СНД. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах — членах співтовариства, тобто знаходились у гармонії один з одним.
Таким шляхом пішли країни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), які опублікували низку нормативних документів, які називаються Директивами, або законами ЄЕС, зокрема, найбільш важливі серед них Четверта Директива "Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудитування" (від 25 липня 1978 р.) і Сьома Директива "Про принципи складання консолідованої звітності" (від 13 червня 1983 p.). Вони є обов'язковими для виконання у всіх країнах, що входять до ЄЕС. Цей підхід до уніфікації обліку відносять до регіонального рівня.
У зв'язку з проголошенням Україною курсу на європейську інтеграцію Верховна Рада прийняла Закон України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Европейського Союзу" від 18 березня 2004 p. № 1629-IV, який чітко визначає пріоритетні сфери адаптації законодавства України, зокрема бухгалтерського обліку компаній.
Зважаючи на розширення інтеграційних процесів у розвитку світового господарства, значної популярності набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосовування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC). Під підходом стандартизації обліку розуміють те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої облікової ситуації в будь-якій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів.
Історична відокремленість країн та національні особливості зумовили розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі своїми особливостями, вадами та перевагами.
Тепер у світі склалися такі організаційні моделі обліку.
Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі — орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і
Великобританії привели до того, що власники компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. У цій ситуації фінансова облікова інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії. З'явилася практика подання акціонерам управлінським персоналом фінансових звітів для контролю ефективності використанням ресурсів. Саме ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів. Така орієнтація фінансового обліку в США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більше того, в цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, більшість компаній знаходила додаткові джерела фінансових ресурсів. Результат — фінансові звіти компаній значно відрізняються за аналітичністю, а визначення рентабельності господарської діяльності як однієї з характеристик ефективної роботи управлінського персоналу є метою фінансового обліку.
Для цієї моделі характерні: стабільна політична система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвесторів та кредиторів.
Разом з тим у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.
Континентальна модель. Цієї моделі дотримуються у більшості країн Європи і в Японії. Вона передбачає тісний зв'язок бізнесу з банками, які в основному і задовольняють потреби фінансових компаній. Бухгалтерський облік регламентується законодавчо, характеризується значним консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку. Навпаки, облікова політика спрямована насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно з національним макроекономічним планом.
Крім того, уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, проте в менш деталізованому вигляді, ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів. Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня.
У групу країн континентальної моделі входять Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія та інші.
Південноамериканська модель. За винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська, країни цієї моделі об'єднує спільна мова — іспанська. Основною відмінністю такої моделі від зазначених вище є перманентне коригування облікових даних на темпи інфляції. У цьому облік орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які використовуються на підприємствах, досить уніфіковані. Інформація, необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики. Це значно спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.
Отже, південноамериканську модель бухгалтерського обліку використовують країни з такими характеристиками: нестабільна політична система; нерозвинута економіка; фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо; методики обліку, які використовуються, — уніфіковані; постійне коригування облікових даних відносно темпів інфляції; облік зорієнтований на державні органи.
Ця модель є характерною для Аргентини, Еквадору, Бразилії, Перу, Чилі та інших країн.
Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона зумовлена потребами міжнародного погодження обліку насамперед з міжнародних валютних і ринкових інтересів. Тільки незначна кількість великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним обліковим стандартам.
У Сполучених Штатах Америки одноманітність та достовірність бухгалтерської інформації (фінансового обліку) забезпечуються за допомогою, так званих загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles — GAAP), які виконують роль стандартів бухгалтерського обліку. Стандарти GAAP є міжнародно прийнятими та цілком сумісні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (International Accounting Standards — IAS), які буде розглянуто нижче. Стандарти IAS та GAAP побудовані на тих самих концепціях ведення обліку та побудови бухгалтерської звітності, але порівняно з IAS стандарти GAAP детальніші.
До складу GAAP входять такі документи.
Стандарти (формулюються Радою зі стандартів фінансового обліку), що публікуються у вигляді Положень про стандарти бухгалтерського обліку (Statements of Financial Accounting Standards), які разом з бюлетенями із дослідженнями у галузі бухгалтерського обліку та "Думками" (Opinions — видання Ради) утворюють "Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку" (Generally Accepted Accounting Principles — GAAP) США.
Крім того, GAAP включають методи ведення обліку, які стихійно вкоренилися у різних галузях як загальновизнані. Вони узагальнюються та видаються як звіти Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів про існуючі методи обліку (ЮРА Statements of Position). Також цей інститут видає посібники про ведення бухгалтерського обліку та аудиту (Accounting and Auditing Guidelines) та технічні бюлетені (Technical Bulletins), які видаються Радою зі стандартів фінансового обліку.
За час свого існування, з 1973 р. Рада зі стандартів фінансового обліку випустила більше 100 Положень про стандарти фінансового обліку та 6 Положень про концепцію обліку. З них близько 10 % пов'язано з вирішенням нових проблем фінансового обліку та стільки ж з вирішенням проблем, специфічних для тієї чи іншої конкретної галузі. Решта 80 % пов'язані з переглядом раніше прийнятих стандартів.
Закладені в основу GAAP принципи викладено в розроблених Радою зі стандартів фінансового обліку Положеннях про концепцію фінансового обліку (Statements of Financial Accounting Conception— SFACS).
SFAC № 1 "Цілі фінансової звітності комерційних підприємств"
Мета: визначення цілей фінансового обліку.
Зміст: Визначає інвесторів та кредиторів як користувачів, для яких надається фінансова інформація про діяльність компаній. Визначає мету надання фінансової звітності — задоволення потреб даних користувачів у фінансовій інформації про компанію.
SFAC № 2 "Якісні характеристики інформації бухгалтерського обліку" Мета: зазначає критерії (вимоги), котрим має відповідати інформація, яка є у фінансових звітах компанії.
Зміст. Вимоги до фінансової звітності компаній розподілені на дві групи залежно від важливості:
Першочергові вимоги: цінність для користувача (своєчасність; прогностична цінність; цінність з точки підтвердження або коригування раніше зроблених прогнозів); надійність, вірогідність (забезпечення вірогідного уявлення про діяльність компанії, можливість перевірки, нейтральність).
Другорядні вимоги: можливість зіставлення; постійність.
SFAC № 3 замінено Положенням SFAC № 6.
SFAC № 4 "Питання звітності некомерційних підприємств" Мета: відображає специфіку звітності некомерційних підприємств.
Зміст. Загальні вимоги щодо звітності некомерційних організацій, її адресати та характеристики.
SFAC № 5 "Визнання та вимірювання показників у фінансових звітах комерційних підприємств"
Мета: доповнює SFAC № 2 та визначає, коли та за яких обставин дані бухгалтерського обліку мають відображатися у фінансовій звітності компанії.
Зміст. Містить такі розділи.
Критерії визнання даних у фінансовому обліку: визначення показників; вимірюваність даних; цінність для користувача; надійність.
Критерії вимірювання: на основні витрати (витрати як основа бухгалтерського обліку).
Припущення відносно об'єкта обліку: об'єкт обліку — самостійна господарююча одиниця (юридична особа); безперервність діяльності об'єкта обліку; наявність одиниці вимірювання; періодичність проведення обліку щодо певного інтервалу часу.
Принципи ведення фінансового обліку: принцип витрат; принцип доходу; співвідношення доходів та витрат; повне розкриття даних обліку.
Обмеження ведення фінансового обліку: співвідношення "витрати — результат"; суттєвість відображуваних операцій ("поріг визнання" господарських операцій); галузеві особливості; консерватизм.
Перелік фінансових звітів загального призначення: балансовий звіт; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів; звіт про акціонерний капітал; звіт про сукупний прибуток.
SFAC № 6 "Елементи фінансових звітів комерційних організацій"
Мета: визначає 10 елементів фінансових звітів компаній та містить перелік критеріїв класифікації бухгалтерської інформації відповідно до цих критеріїв.
Зміст. Містить елементи (загальні позиції) фінансової звітності: доходи, витрати, прибутки, збитки, активи, зобов'язання, власний капітал, інвестиції власників, виплати власникам, сукупний кінцевий прибуток.
Для наочності та більшої зрозумілості нижче наводиться схема логічного взаємозв'язку викладених раніше концепцій ведення бухгалтерського обліку (рис. 1).
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) — система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу. Розробляє та впроваджує МСБО Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який створили 29 червня 1973 р. професійні бухгалтерські організації економічно розвинутих країн. Членами Комітету є більше 120 організацій з 88 країн світу.
Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно дотримуватись при поданні фінансових звітів, і сприяння їх прийняттю та дотриманню в усьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов'язаних з наданням фінансових звітів.
КМСБО є єдиною міжнародною організацією, що здійснює розробку Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку значною мірою сприяли як поліпшенню, так і гармонізації фінансової звітності в усьому світі. Вони застосовуються:
як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах;
як міжнародний базовий підхід тими країнами, які розробляють власні вимоги (зокрема провідними розвиненими країнами, а також країнами, що розвиваються, такими як Китай і багато інших країн в Азії, Центральній Європі та СНД);
фондовими біржами та регулюючими органами, які дозволяють іноземним або вітчизняним компаніям подавати фінансові звіти відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
міжнародними організаціями, такими як Європейська комісія, яка оголосила в 1995 p., що вона значною мірою покладається на КМСБО щодо досягнення результатів, які відповідають потребам ринків капіталу.
МСБО охоплюють коло питань, які мають важливе міжнародне значення в умовах розвитку зовнішньої торгівлі, діяльності транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків. Вони, як правило, досить детальні й разом з тим розширені, оскільки інтерпретація стандартів має бути однаковою в різних країнах світу.
Структурно кожен стандарт включає: концепції та положення, що лежать в основі його розробки, перелік питань, що регламентується стандартом, короткий глосарій термінів, що використовуються, критерії застосування певного стандарту, методи обліку і способи розкриття інформації. Отже, МСБО зовсім не означають порядок ведення бухгалтерського обліку, а лише описують загальні правила оцінки і представлення інформації у фінансових звітах.
Важливим при цьому є дотримання при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності таких загальноприйнятих принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.
За роки своєї діяльності КМСБО розробив більше 40 міжнародних стандартів (МСБО), які стосуються розкриття облікової політики, складання фінансової звітності, обліку основних засобів та операцій з ними, інвестицій, поточних активів і поточних зобов'язань, запасів, доходів і витрат, банківської діяльності, фінансових інструментів, програм пенсійних витрат, нематеріальних активів тощо. Більша частина чинних МСБО вже переглядалася, що безумовно сприяло їх якості і поширенню.
Як свідчить міжнародна практика, МСБО використовуються в трьох напрямках:
як база для усіх чи деяких національних вимог до обліку та звітності;
як відправна точка для тих країн, що створюють національні стандарти;
для публікації фінансової звітності (насамперед транснаціональних корпорацій);
Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення мають концептуальні основи (Framework), які є своєрідним вступом до стандартів. Ці концептуальні основи, розроблені КМСБО, визначають:
мету фінансової звітності;
припущення, що покладені в основу фінансових звітів;
якісні характеристики фінансових звітів;
склад фінансової звітності;
визнання елементів фінансових звітів.
Слід мати на увазі, що МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання інформації у фінансових звітах.
Міжнародні стандарти (МСБО) мають рекомендаційний характер і є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності в усьому світі. Багато країн приймають МСБО як базовий документ, на основі якого розробляють власні національні стандарти. За результатами досліджень щодо застосування МСБО в різних країнах відомо 9 груп країн, які застосовують МСБО або узгоджують національні стандарти з ними (див. табл. 2).
Як бачимо, найбільш численною є п'ята група країн, які використовують МСБО. До цієї групи країн належить і Україна, де фахівцями розроблена і впроваджується система національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. На основі МСБО це дасть змогу істотно поліпшити вітчизняний облік і звітність, сприятиме його відкритості й зрозумілості для внутрішніх і зовнішніх користувачів інформації, зокрема для іноземних інвесторів і кредиторів. У цілому МСБО — це гнучка, динамічна система, яка відіграє позитивну роль у вдосконаленні національного бухгалтерського обліку та фінансової звітності й інтеграції держави у світове співтовариство.
Таблиця 2. Ступінь застосування МСБО країнами світу
№ пор |
Застосування МСБО та їх узгодження з національними стандартами |
Країна |
1 |
МСБО використовуються як національні стандарти з додатковими поясненнями |
Хорватія, Кіпр, Кувейт, Латвія, Мальта, Оман, Пакистан, Тринідад і Тобаго |
2 |
МСБО використовуються як національні стандарти; останні розробляються для об'єктів, що не охоплені МСБО |
Малайзія, Папуа-Нова Гвінея |
3 |
МСБО використовуються як національні стандарти, але в деяких випадках можуть бути модифіковані для місцевих умов |
Албанія, Бангладеш, Барбадос, Колумбія, Ямайка, Йорданія, Кенія, Польща, Судан, Свазіленд, Таїланд, Уругвай, Замбія, Зімбабве |
4 |
Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на відповідних МСБО |
Чилі, Іран, Філіппіни, Словенія, Туніс |
5 |
Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на аналогічних МСБО в більшості випадків. Немає посилання на МСБО в національних стандартах, які можуть забезпечувати більший або менший вибір, ніж МСБО |
Бразилія, Чехія, Франція, Індія, Ірландія, Литва, Маврикій, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Словаччина, ПАР, Україна, Швейцарія, Туреччина |
6 |
Те саме, що п. 5, але кожний стандарт включає положення, яке порівнює національний стандарт з відповідними МСБО |
Австралія, Данія, Гонконг, Італія, Нова Зеландія, Швеція, Югославія |
7 |
Національні стандарти розробляються окремо |
Австрія, Бельгія, Канада, Фінляндія, Німеччина, Японія, Корея, Люксембург, Іспанія, Великобританія, СІНА |
8 |
Немає національних стандартів |
Румунія |
9 |
Національних стандартів немає, МСБО формально не прийняті, але звичайно використовуються |
Ботсвана, Лесото |
Роль та місце Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в загальній системі фінансово-економічних стабілізаційних заходів характеризуються у табл. 3.
Таблиця 3. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
Галузь використання |
Ключовий стандарт |
Розробник |
1 |
2 |
3 |
Макроекономічна політика та прозорість інформації |
||
Прозорість валютно-фінансової політики |
Кодекс "надійних" практик щодо прозорості валютно-фінансової політики (Code of Good Practices on Transparency in Monetary and Financial Policies) |
Міжнародний валютний фонд (IMF) |
Прозорість фіскальної ПОЛІТИКИ |
Кодекс "надійних" практик щодо фіскальної прозорості (CodeofGood Practices in Fiscal Transparency) |
Міжнародний валютний фонд (IMF) |
Розповсюдження інформації |
Спеціальний стандарт з розповсюдження інформації (SpecialDataDisseminationStandard) / Система розповсюдження інформації (GeneralDataDisseminationSystem) |
Міжнародний валютний фонд (IMF) |
Інституційна та ринкова інфраструктура |
||
Банкрутство |
У розробці |
Світовий банк |
Корпоративне управління |
Корпоративне управління (Principles of Corporate Governance) |
Організація з економічного співробітництва та розвитку (OECD) |
Бухгалтерський облік |
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (InternationalAccounting Standards) |
Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) |
Аудит |
Міжнародні стандарти аудиту (International Standards on Auditing) |
Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC) |
Платіжні та регулюючі системи |
Ключові принципи для систематично важливих платіжних систем (Core Principles for Systematically Important Payment Systems) |
Комітет з платіжних та регулюючих систем (CPSS) |
Ринкова інтеграція |
40 рекомендацій (The Forty Recommendations of the Financial Action Task Force) |
Фінансовий комітет із боротьби з відмиванням грошей (FATF) |
Фінансове регулювання та нагляд |
||
Банківський нагляд |
Ключові принципи ефективного банківського нагляду CorePrinciples for Effective Banking Supervision) |
Базельський комітет з банківського нагляду (BCBS) |
Регулювання ринку цінних паперів |
Цілі та принципи регулювання ринку цінних паперів (Objectivesand Principles of Securities Regulation) |
Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO) |
Страховий нагляд |
Принципи страхового нагляду (Insurance Supervisory Principles) |
Міжнародна асоціація страхових спостерігачів (IAIS) |
На основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) в Україні розроблені й діють національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку — П(С)БО. Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.
Реформування бухгалтерського обліку в Україні шляхом його гармонізації та стандартизації має свою історію.
За наказом Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системі обліку та статистики" від 23 травня 1992 р. № 303 було розпочато роботу з удосконалення національної системи бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього наказу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку та статистики" від 4 травня 1993 р. № 326. Розроблена на основі положень, наведених у концепції, Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики передбачала наближення первинного бухгалтерського та статистичного обліку на підприємствах різних форм власності до міжнародних стандартів обліку та звітності.
Відповідно до програми робота здійснювалася за такими напрямами:
розробка загальнометодологічних основ реформування обліку і статистики;
становлення співробітництва та координація з міжнародними професійними організаціями, розробка спільних проектів відносно введення МСБО з урахуванням соціально-економічного розвитку України;
створення системи національних рахунків (СНР) та приведення їх у відповідність до рекомендацій ООН 1993 p.;
удосконалення форм бухгалтерського обліку;
підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із завданнями програми;
розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та галузевих рекомендацій щодо ведення обліку витрат виробництва;
вивчення організації і методології бухгалтерського обліку, звітності та аудиту підприємств та банків з використанням МСБО та комп'ютерів у країнах з розвинутою економікою;
розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності та аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації.
У виконанні Державної програми реформування бухгалтерського обліку значною подією став перехід у 1997—1998 pp. вітчизняної банківської системи на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до міжнародних стандартів, у результаті чого професійне коло бухгалтерів та аудиторів істотно розширилося і набуло практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках.
Першими виробничими структурами, що ввели елементи міжнародних принципів обліку та звітності, стали відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти та професійні учасники фондового ринку. Ці підприємства, починаючи з 1999 p., складають звітність за новими формами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 січня 1998 р. № 11. Такі форми звітності складено відповідно до вимог МСБО.
У 1998 р. першим кроком до інтеграційних процесів входження у бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) здійснила переклад та видання книги "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку". У 2001 р. з дозволу КМСБО ця авторитетна громадська організація видала книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000", що стало значною подією щодо ознайомлення широкої бухгалтерської громадськості з МСБО.
З метою поглиблення розпочатої в 1992 р. перебудови системи обліку й забезпечення єдиних сучасних методологічних принципів організації бухгалтерського обліку та його відповідності вимогам сучасної економіки та системи управління Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" від 28 жовтня 1998 р. № 1706.
Програмою передбачається, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Програма також передбачає здійснення в 1999—2001 pp. переходу суб'єктів господарської діяльності до використання міжнародних стандартів фінансової звітності.
Такий перехід відбувається в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним співтовариством, яка передбачає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн. Питаннями трансформації вітчизняної звітності у звітність згідно з вимогами МСБО займалися представництва найбільших міжнародних аудиторських фірм, таких як Arthur Anderson & Co, Price Waterhouse та ін.
Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами:
законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку шляхом прийняття спеціального Закону України;
формування нормативної бази шляхом розробки нових положень (стандартів);
методичне забезпечення діяльності бухгалтерських служб необхідними інструкціями, методичними вказівками, коментарями;
кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;
міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях.
У рамках виконання плану заходів Програми за 1999—2001 pp. у 1999 р. було прийнято Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який передбачає регулювання бухгалтерського обліку в напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності. Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники. З 1 січня 2000 p., з моменту введення в дію
Закону суб'єкти підприємницької діяльності мають змогу самостійно визначати облікову політику підприємства; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообороту і технологію обробки облікової інформації; встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов'язань у потрібному підприємству аспекті деталізації та регламентації управлінського обліку.
Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцію до його застосування. Новий План рахунків побудований за концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що дає змогу безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності.
Виконання Програми реформування бухгалтерського обліку передбачає розробку і запровадження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО).
Національні Положення (стандарти) складаються структурно з таких частин:
Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об'єкти обліку, вказується яким чином і які суб'єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення, що сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).
Визнання та класифікація об'єкта бухгалтерського обліку.
Оцінка об'єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, вказуються прийняті методи оцінки.
Характеристика обліку об'єкта бухгалтерського обліку виходячи із загальноприйнятих за МСБО принципів.
Розкриття інформації про об'єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності та примітках до звіту.
Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.
Змістовна частина національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку здебільшого містить норми, які добре знайомі фахівцям за попередньою нормативною базою. Водночас їх доповнено деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної фінансової звітності. Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм фінансової звітності. Разом з тим П(С)БО містять деякі концептуальні відмінності від МСБО (табл. 5).
Таблиця 5. Концептуальні відмінності між П(С)ВО та МСБО
Принципи та припущення |
МСБО |
П(С)БО |
Безперервність |
Припускається, що у підприємства немає ні наміру, ні необхідності припиняти або істотно скорочувати свою діяльність у недалекому майбутньому |
Не всі підприємства реально використовують принцип безперервності при підготовці фінансових звітів: частина з них — на межі банкрутства, інші не можуть гарантувати стабільності діяльності підприємства в майбутньому. Крім того, негативна фінансова картина свідомо створюється через "особливості" оподаткування |
Стабільність облікової політики |
Облікова політика підприємства не зазнає будь-яких змін без явної необхідності |
Звітність ведеться відповідно до чинних законодавчих положень та норм, які постійно змінюються |
Метод нарахування |
Доходи (витрати) підприємства відносяться на той період, в якому вони були фактично отримані (понесені) |
Доходи та витрати підприємства не завжди відносяться на ті періоди, в яких вони реально мали місце. Наприклад, П(С)БО не дозволяє оцінювати витрати, не підтверджені документально, незважаючи на те, що економічні вигоди, пов'язані з такими витратами, було вже отримано |
Суттєвість |
У звітність включаються тільки ті облікові позиції, які можуть вплинути на прийняття рішень |
Перелік статей звітності визначається Міністерством фінансів України. Процедури обліку деяких несуттєвих елементів є складними та обтяжливими для системи бухгалтерського обліку |
Перевага сутності над формою |
Результати операцій та угод відображаються відповідно до реального стану речей |
Відображення операцій та угод підпорядковується нормативним вимогам, таким чином, форма превалює над змістом |
Обачність (консервативність) |
Вживаються всі необхідні заходи для зняття невизначеності, аби уникнути завищення активів чи доходів або заниження зобов'язань та витрат |
Принцип обачності використовується не завжди. Наприклад, принцип оцінки за найменшою із собівартості або ринкової вартості дуже рідко використовується в українській практиці |