31. Вертикальна або гірська зональність ґрунтів.

Закон вертикальної зональності відкрив В.В Докучаєв, вивчаючи ґрунтовий покрив Кавказу. В гірських системах, згідно із законом, простежується послідовна зміна типів грунтів у міру наростання абсолютної висоти від підніжжя гір до їх вершин у зв'язку зі зміною клімату, рослинності та інших факторів ґрунтоутворення. Склад ґрунтових зон у гірських країнах в основному аналогічний складу зон на рівнині. Найкраще закономірності гірської зональності проявляються у молодих горах, старі гірські масиви мають багато додаткових, давніх, залишкових факорів, що перешкоджають звичному чергуванню висотних поясів.

Згодом, після Докучаєва, була встановлена деяка невідповідність між схемою вертикальної зональності ґрунтів і розміщенням окремих типів ґрунтів у різних гірських регіонах. С.С.Неуструєв зазначав, що невідповідність ґрунтових типів вертикальним зонам пов'язана з: експозицією схилу; інтерференцією (вклинюванням, випаданням) зон; інверсією (неправильним чергуванням) зон; міграцією зон. Відповідно, це поняття потребувало дуже уважного вивчення, оскільки, важливим і фудаментальними виявились безліч чинників, що формують чи видозмінюють структуру висотної поясності.

32. Азональні та інтразональні ґрунти.

Уявлення про азональні грунти бере свій початок від класичної “зональної” класифікації грунтів Докучаєва––Сибірцева з поділом на три класи –– зональні, інтразональні та азональні.

Інтразональні грунти (по суті, близькі до азональних), на відміну від зональних, формуються не в умовах плакорів (добре дренованих міжрічкових вододільних просторів), а на знижених елементах рельєфу в двох-трьох суміжних зонах. Прикладом інтразональних утворень виступають на рівнинах різноманітні болота, а класичним прикладом азональних––заплавні ландшафти та їх грунтово-ценотичні компоненти. Проте далеко не всі вчені поділяють ландшафти, в тому числі їх грунтові, рослинні та інші компоненти, на інтразональні та азональні, вважаючи ці поняття зближеними за змістом, однотипними. Отже можна сказати, що до азональних грунтів відносяться такі грунти як: схилові та еродовані грунти, тобто відповідно грунти, які сформовані на схилових топопозиціях рельєфу рівнинних ландшафтів та грунти, якіі відносять до схмлоземів, з втраченими внаслідок ерозії верхніми горизонтами профілю; дефльовані грунти––грунти, які піддалися процесу дефляції; гідроморфні грунти, ті які розвиваються при перезволоженні підгрунтовими та іншими водами; заплавні грунти або алювіальні –– сформовані у межах лучних терас річкових долин; грунти на уламкових та піщаних породах, до яких відносять:рендзини, ранкери, підбури та іржаво-бурі; галоморфні грунти –– формуються в акумулятивних або палеоакумулятивних ландшафтах, що забезпечує участь у ґрунтогенезі водорозчинних солей, це: солончаки, солончакові; солонці, солонцюваті; солоді; зрошувальні грунти; підтоплені грунти –– перезволожені грунти або перенасичені вологою грунти внаслідок підняття рівня грунтових вод