Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ґрунти світу, відповіді на іспит.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
469.5 Кб
Скачать
  1. Принцип еволюційного розвитку ґрунтів світу.

Одним із вагомих чинників розвитку географії грунтів є її базування на принципі еволюційного розвитку. Адже, для встановлення закономірностей поширення ґрунтів на Земній кулі потрібно дослідити первинний ґрунтовий покрив в сукупності із природнми умовами різних територій, зміни що зним відбулись, відповідно, невід’ємно від змін у природному середовищі, характер еволюціонування – негативний чи позитивний, ну і гіпотетичний подальший характер розвитку ґрунтів світу. Такий принцип застосовували усі науковці, що досліджували ґрунти світу, в першу чергу через звертання до працб\ь своїх попередників, вони вивчали і аналізували попередній стан тих чи інших типів ґрунтів на Землі, проводили свої дослідження, узгоджували їх з іншими та робили наукові висновки з використанням принципу еволюційного розвитку, що залишається актуальним і за багато років по тому.

  1. Мегаструктура ґрунтового покриву Землі.

Під поняттям мегаструктури ґрунтового покриву Землі розуміють: склад, конфігурацію і положення відносно найбільших територіальних одиниць ґрунтового покриву. Найбільшими одиницями ґрунтового покриву Землі є: грунтово - біокліматичні пояси і грунтово - геохімічні пояси.

Детальна розробка питань мегаструктури розпочалась разом із виникненням і вивченням понять про ґрунтово-біокліматичні і грунтово-геохімічні пояси, Герасимовим, Розовим, Івановою в 50-60 роках минулого століття. Від цього і пішло розуміння мегаструктури, як об’єднуючого аспекту за основними загально планетарними ознаками (кліматичними, геологічними, геоморфологічними і т.д.)

  1. Ґрунтово-біокліматичні пояси.

Поняття про грунтово – кліматичні пояси було введено И. П. Герасимовим при складанні оглядових ґрунтових карт Світу (1956, 1964) і отримало відображення в класифікації ґрунтів (Іванова, Розов, 1956), районуванні ґрунтів СССР (Іванова, Розов, Летунов та ін., 1962), агрогрунтовому районуванні Світу (Розов, Фрідланд, 1969).

Грунтово - біокліматичний пояс визначається як сукупність ґрунтових зон и вертикальних ґрунтових структур (гірських ґрунтових провінцій), об’єднаних спільністю радіаційних и термічних умов і подібним характером їх впливу на ґрунтотворення , вивітрювання і розвиток рослинності. У відповідності з термічними особливостями клімату в північній і південній півкулях виділяються широтні ґрунтово - біокліматичні пояси: полярні, бореальні, суббореальні, субтропічні і тропічні. Відповідно класифікації грунтів світу Е. Н. Іванової і Н. Н. Розова ґрунтово - біокліматичний пояс об’єднує типи ґрунтів одної світової групи ґрунтотворення (полярної, бореальної, суббореальної, субтропічної, тропічної) відповідно ареали цих типів всередині поясу (рівнинні і гірські ґрунтові зони). Для кожного поясу характерний великий ряд типів ґрунтів і ґрунтових зон, які не зустрічаються в інших поясах. Ці типи мають подібні термічні умови ґрунтотворення, але відрізняються за умовами зволоження, що особливо помітно в суббореальних, субтропічних і тропічних поясах, які включають суттєво різні по сукупності генетичних і агровиробничих властивостей ґрунти.