Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ґрунти світу, відповіді на іспит.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
469.5 Кб
Скачать
  1. Коричневі ґрунти, їхня географія і властивості.

Це грунти не диференційовані за елювіально-ілювіальним типом, сильно оглинені в середній, рідше у верхній частині профілю, насичені основами, з нейтральною реакцією середовища, часто карбонатні. Коричневі грунти – зональний тип напіваридних (ксерофітно-лісових) субтропіків.

Будова профілю типового коричневого грунту:

Но – лісова і трав'яниста підстилка потужністю до 2 см, часто взагалі відсутня;

Н – гумусовий, задернований, сіро-коричневий, грудкувато-зернистий;

Нрт – гумусований оглинений перехідний, коричневий, ущільнений, зернисто-крупногрудкуватий;

Phmк – нижній перехідний слабкогумусований оглинений, коричнево-бурий, горіхувато-крупногрудкуватий, щільний;

Р(к) – елювій-делювій вапняків або сланців.

Географія: В Україні вони зустрічаються на південному схилі Кримських гір, у СНД – у Східному Закавказзі, горах Середньої Азії, в світі ареал їх розповсюдження дуже великий: середземноморське узбережжя Європи, Азії та Африки, північ півострова Гіндустан, Іран, Сирія, Південна Америка (рівнина Гран-Чако, узбережжя уздовж Чилійських Анд), Північна Америка (район Великого Басейну на території США, Мексика), південний схід Австралії. Площа, яку займають грунти в Україні – 48,5 тис. га, а в світі – 269 млн. га.

Властивості: Профіль грунтів на рівнинах потужний, до 2м, у горах – значно менший. Гумусу містять 4-7%, його кількість різко зменшується з глибиною, Сгк:Сфк>1. Фізико-хімічні властивості добрі: ЄП висока (30-45 мг-екв), рН ~7, висока СНО (~100%). Непогана оструктуреність, хороші водно-фізичні властивості, грунти практично незасолені. Перерозподілу SiО2 та R2О3 немає, мул накопичується в оглиненій частині профілю, відношення SiО2:R2О3 ~3-5, звужуючись донизу.

  1. Чорноземи: умови формування і світова географія.

Світова географія: чорноземи розповсюджені на материках північної півкулі – в Євразії та Північній Америці. Вони займають 1,7% поверхні суші. Майже половина площі чорноземів приходиться на долю колишнього СРСР.

Умови формування: чорноземи розвиваються в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю. Поширені переважно на платформенних рівнинах. Кліматичні умови в різних чорноземних зонах світу подібні, а саме, це приблизно 350-550 мм опадів, Кзв. – 0,6-1,0, сума активних температур до 4000. Ґрунтотвірною породою для них виступають, основним чином, четвертинні леси і лесовидні породи, карбонатні, пористі. Зустрічаються чорноземи й на третинних глинах. Грансклад в більшості випадків суглинистий, або глинистий. Чорноземи – це ґрунти трав’янистих формацій, приурочених до степової і лісостепової зони. Характерний гумусовий профіль є наслідком дії трав’янистої рослинності з її потужною, швидко відмираючою і кореневою системою, що легко гуміфікується. Роль біологічного колообігу в формуванні властивостей чорноземів визначається не стільки хімічним складом рослин степу, стільки його високою інтенсивністю, поступленням основної маси в середину ґрунту, активною участю в розкладі бактерій, актиноміцетів, безхребетних. Велику роль у формуванні властивостей чорноземів грає мезофауна, особливо велика роль дощових черв’яків.