65. Природні умови Північної Америки і їхній вплив на формування ґрунтового покриву.

Складний характер грунтового покриву і різноманітність грунтів континенту обумовлені взаємодією ряду чинників. Головні з них:

1) значна протяжність континенту з півночі на південь;

2) наявність уздовж західного узбережжя гірського бар'єру;

3) четвертинні зледеніння і широке поширення комплексу гляціальних і передгляціальних морених, водно-льодовикових і лесових відкладів.

Північну Америку перетинають п'ять широтних кліматичних поясів: арктичний, субарктичний, помірний, субтропічний і тропічний, що зумовлює різноманітність грунтового покриву.Наявність холодних і теплих течій.У розподілі радіаційного балансу проявляється широтна зональність.Наявність Кордільєрів, що простягаються через усі кліматичні пояси, визначає значною мірою розподіл опадів на внутрішніх рівнинах і нагірях, що лежать в "дощовій тіні".У розподілі опадів і зон зволоження на більшій частині рівнин континенту спостерігається не широтна, а меридіональна зональність. У помірному поясі, де панують західні вітри, максимальна кількість опадів- 1000-2000 мм і більше випадає на обернених до Тихого океану західних схилах Кордільєрів. Поєднання на рівнинах широтних термічних поясів і довготних зон зволоження створює різноманітність гідротермічних умов і відповідно процесів вивітрювання і грунтоутворення. В межах однієї і тієї ж зони зволоження спостерігаються закономірні зміни рослинності і грунтів з півночі на південь відповідно до зміни кліматичних умов, в межах же одного і того ж кліматичного пояса видні не менше, а часто більше, різкі зміни грунтів і рослинності в напрямі від прибережних до внутрішніх частин континенту, згідно розподілу зон зволоження.Ця подвійна закономірність особливо чітко проявляється в субтропічному і помірному поясах і згладжується в субарктичному і арктичному.Рослинність змінюється від арктичних пустель до тропічних лісів.Дуже істотне значення у формуванні різних комплексів грунтоутворюючих порід і форм рельєфу мало четвертинне материкове зледеніння Північної Америки.

66. Особливості географії ґрунтів Північної Америки.

У межах Північної Америки на тундрові грунти припадає 17% площі, підзолисті – 23 %, сірі і бурі лісові – 6%, чорноземи і чорні тропічні грунти –7%, каштанові і червоно-бурі – 7%, пустинні – 7%, червоноземи і латеритні – 10%, алювіальні – 1%, гірські – 14%, на багаторічні сніги і льодовики – 8%.В межах Канадського щита більшість відкладів безкарбонатні, за винятком центрального прогину..На Центральних рівнинах дуже широко поширені карбонатні морени і покривні лесовидні карбонатні суглинки, з ними пов'язані великі ареали дерново-карбонатних грунтів.До озерно-льодовикових і флювіоглаціальних карбонатних відкладень приурочені лучно-чорноземні і черноземовидні грунти прерій.З південною межею поширення лесових і флювіо-гляціальних відкладів поєднується межа переважного поширення сіалітних продуктів вивітрювання і пов'язаних з ними грунтів. Північна частина континенту знаходиться в області сучасного підземного зледеніння, з чим пов'язана поява зони тайгово-мерзлотних грунтів.Південніше і південно-східніше, на територіях, що не піддавалися зледенінню збереглися древні ферсиаллітні і ферраллітні кори вивітрювання і пов'язані з ними ґрунти.На території Північної Америки виділяється 10 грунтових секторів. Вони розташовуються в відповідності із зонами зволоження і кліматичними поясами континенту. Ряд грунтових секторів в північній частині континенту не замикається межами Північної Америки, а має продовження в Євразії. Це Арктичний пустинний, Субарктичний тундровий і Бореальний тайгово-лісовий сектори, а також при океанічні лісові сектори: Американо-європейський і Північний притихоокеанский.Ряд грунтових секторів, розташованих усередині континенту, має замкнутий характер. Це Північно-американський лесо-лугово-степовий і Північно-американський сектори. Сектори, розташовані в південній частині континенту : Приатлантичний північноамериканський вологий лісовий і Західно-американский пустинно-ксерофітно-лісовий, також обмежені межами Північної Америки. Залежно від характеру макроструктури грунтового покриву більшість грунтових секторів підрозділяються на більшу або меншу кількість грунтових областей.