63. Тропічний пояс Євразії, його географія, умови ґрунтотворення і ґрунтовий покрив.

Тропічний пояс охоплює тропічні й приекваторіальні широти. Він є найбільшим за площею (більше 5.6 млн.га), враховуючи розташовані на його поверхні гірські системи, що складає 42% від загальної поверхні суші. Гірські території займають порівняно невеликі площі(0.7 млн. га або 12.8% від площі поясу). Він є найменш “гірським” серед інших поясів Землі.

Клімат жаркий, середня температура найхолоднішого місяця не менше 20-22^о. Рівномірність температур по сезонам. Оскільки термічні умови подібні, то розпреділення ґрунтів обумовлено майже виключно зволоженням і особливостями ґрунтотворних порід. Найбагатші опадами – приекваторіальні широти, які покриті вологими лісами. На північ і на південь від них знаходяться області пасатної і мусонної циркуляції атмосфери, які характеризуються або різко недостатнім зволоженням, або крайнє нерівномірним розпреділенням опадів по сезонах року.

Водний режим ґрунтів різноманітний. В період дощі спостерігається повне промочування, в сухий період – сильне висушування. Велике значення має тривалість дощового періоду, який зазвичай приурочений до літа.

На території тропічного поясу виділяють наступні рослинні зони: 1) тропічні постійно вологі ліси (гілеї); 2) тропічні перемінно-вологі ліси, рідколісся і високотравні саванни; 3) ксерофітні ліси й сухі (низькотравні) саванни; 4) тропічні напівпустелі; 5) тропічні пустелі. Переважають фералітові кори вивітрювання, приурочені до вологих областей, та ферсіалітні, що приурочені до засушливих областей. Є також маргалітові, монтморилонітові, піщано-кварцеві й інші кори вивітрювання.

Агроекологічні підкласи тропічних ґрунтів виділені на основі Кзв.;

Тропічні гумідні формації (червоно-жовті фералітні, темно-червоні маргалітові) – постійна висока вологість, промивний режим протягом всього року;

Тропічні семигумідні формації (червоні фералітні і альферитні ґрунти, чорні тропічні ґрунти) – також круглорічний промивний режим, але вологість ґрунтів змінюється, високе зволоження спостерігається більшу частину року й змінюється відносно не довгим сухим періодом;

Тропічні семиаридні формації (коричнево-червоні, червоно-бурі і чорні тропічні ґрунти). На відміну від аналогічних формацій інших поясів мають також промивний водний режим, що приводить до видалення з профілю не тільки легкорозчинних солей, але й карбонатів. Це пов’язано з великою кількістю опадів, що випадають в короткий період дощів.

Тропічні аридні формації (червонувато-бурі й пустельні ґрунти) також живуть в режимі зливових опадів, випадання яких приурочено до літнього періоду. Зазвичай ґрунти засолені й карбонатні, місцями утворюються сольові кори.

64. Екваторіальний пояс Євразії, його географія, умови ґрунтотворення і ґрунтовий покрив.

Ґрунти цієї формації поширені в основному в Амазонії, на Гвіанському плоскогір’ї, на значній частині Бразильського нагір’я, дуже фрагментарно в басейні ріки Конго. Фактично, в Євразії – це крайній південь. Для них характерне інтенсивне вивітрювання порід різного типу з утворенням міцних ґрунтів, глин типу каолініту, та продуктів повного розкладення мінеральної частини. Загальне направлення ґрунтоутворення фералітне з різновіковим ґрунтовим покривом під екваторіальними лісами і саванами. Області дуже вологого клімату з коротким сухим сезоном чи взагалі без нього мають ґрунти фералітні, середньо- і слабо ненасичені, червоноземи фералітизовані, фералітні на основних породах, залізисті і різноманітні гігроморфні. Щодо умов ґрунтоутворення, то формування відбувалось в умовах найнижчої континентальності, з різноманітними орографічними відмінностями, на відкладах переважно голоценового періоду. В процесі екваторіального вивітрювання утворюються товщі каолінітових глин, пісків, залізистих конкрецій, покритих різновіковими ґрунтами. Умови надмірного зволоження поєднуються з добрим дренажем території в одних місцях, та його відсутністю в інших. Меліорація для таких ґрунтів дуже ускладнена через високий вміст алюмінію, горбистий рельєф, сповзання товщі ґрунту при перезволоженнях.