Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ґрунти світу, відповіді на іспит.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
469.5 Кб
Скачать
  1. Основні проблеми бореального землеробства.

Бореальний грунтово-біокліматичний пояс займає площу 2,4 млрд. га, в т.ч. 34,1% – гірські території. Пояс практично повністю розташований в північній півкулі та характеризується надлишковою зволоженістю і недостатньою кількістю тепла. Напівгідроморфні і гігроморфні ґрунти займають 16% рівнинної території. Для переважної більшості цього поясу є характерним вирощування ранньоспілих культур. Середня землеробська освоєність бореального поясу становить близько 5%. На півночі тайгово-лісової області землеробство має точковий характер. Згідно приблизних оцінок освоєння земель тайгово-лісової області бореального поясу для землеробства може бути збільшено за рахунок вирубування лісів на 60%, що буде вимагати великих матеріальних затрат і буде залежати від потреби суспільства та технічних можливостей майбутнього. До агрономічних і меліоративних проблем бореального поясу слід віднести: - підбір і розміщення сільськогосподарських культур; - селекція, яка повинна бути спрямована на виведення холодостійких скороспілих сортів; - удобрення; - осушення; - усунення надлишкової кислотності; - обґрунтуванні сівозміни.

  1. Загальна характеристика суббореального поясу, його географія і характеристика.

  2. Основні процеси ґрунтотворення в суббореальному поясі. Ґрунти суббореального поясу.

  3. Чорноземи Євразії, їхня географія, властивості.

  4. Землеробство в суббореальній лісостеповій зоні і його проблеми.

  5. Особливості ґрунтового покриву степової зони Азії.

  6. Основні проблеми землеробства в степовій і сухосте повій зонах суббореального поясу.

  7. Особливості ґрунтового покриву Середньої Азії.

  8. Особливості ґрунтового покриву Центральної Азії.

  1. Субтропічні посушливі області Євразії, їхня географія, характеристика і ґрунтовий покрив.

Середземноморська субтропічна посушлива область коричневі ґрунтів під ксерофітними лісами (маквіс, шибляк). Ця область займає території Південної Європи (Іспанія,Португалія, південь Франції, Італія, Греція, Югославія, Південна Болгарія), Закавказзя, західний краї Азії (Ліван,Сирія, Західний Іран) та Північної Африки (Алжир, Марокко,Туніс), прилеглі до Середземного моря. Незважаючи на велику протяжність, Середземноморська область відрізняється єдністю культурних та природних ландшафтів. Своєрідність і особливість її обумовлені в першу чергу субтропічним кліматом з сухим жарким літом і вологою теплою зимою. З середземноморським кліматом пов'язаний і особливий тип рослинності - твердолисті вічнозелені ліси і чагарники,пристосовані до умов літньої сухості. Особливості середземноморського клімату призвели до утворення особливих генетичних типів ґрунтів - коричневих ґрунтів і червоних рендзин.

Разом з тим Середземномор'я майже цілком знаходиться в межах Альпійської геосинклінальної області. Особливості рельєфу визначаються складним поєднанням альпійських складчастих структур і інтенсивними вертикальними рухами,сейсмічністю, давнім і сучасним вулканізмом. Для рельєфу характерне переважання середньовисотних гір, часто складених карбонатними породами, з широким розвитком ступінчастих поверхонь вирівнювання і з окремими ділянками високогір'їв. Широко поширені карстові форми рельєфу. Західні схили гір найбільш зволожені (близько 1000 мм),східні - більш сухі (500-700 мм), а плато і між гірські улоговини ще більш посушливі (300-350 мм). Склад гірських порід різноманітний: широко поширені вапняки і пов'язане з корою їх вивітрювання поява червоноколірних глинистих материнських порід, на них розвиваються своєрідні ґрунти - терра-роса та терра-фуско (на жовтоколірних породах). Для гірських хребтів характерна вертикальна зональність ґрунтів. У підніжях гір під вічнозеленими чагарниками маквіс поширені типові коричневі ґрунти. Вище, під сухими вічнозеленими дубовими лісами, розвинені вилугувані коричневі ґрунти; ще вище, в зоні широколистяних лісів,з'являються бурі лісові ґрунти. У найбільш посушливих внутрішніх територіях поширені сіро-коричневі ґрунти. На Балканському п-ові зустрічаються чорні злиті ґрунти – смолніци.

Східно-азійська субтропічна засушлива область коричневих і сіро-коричневих ґрунтів і ґрунтів “хейлуту” під ксерофіт ними сосново-дубовими лісами й чагарниковими степами. Ця область охоплює східні провінції Китаю і включає Велику китайську алювіальну рівнину, Лесове плато, рівнинно-горбисті п-ови Шандунь і Ляодунь.

Субтропічний клімат Східно-Азійської області має значні відмінності від середземноморської області Європи. В європейському середземномор’ї опади випадають взимку, літо сухе, середньомісячна температура січня 8-10 градусів тепла і ґрунти ніколи не промерзають. В Східній Азії максимум опадів паде на літо при річній кількості 400-600 мм опадів, середня температура січня 4-5 градусів нижче нуля. Але сумарне відношення тепла і вологи і зв’язані з ними процеси вивітрювання подібні. Рослинний покрив на цілинних частинах представлений низькорослими сухими сосново-дубовими лісами і в західній частині – ковилово-бородачевими чагарниковими степами.

Алювіальна рівнина рік Хуанхе, Хуайхе і нижньої течії Янцзи в доагрикультурний час була покрита сосново-дубовими сухими лісами, але в даний час багатовікова землеробська культура при вкрай високій щільності населення призвеладо повного винищення природної рослинності. Рельєф алювіальної рівнини являє собою чергування давніх руслових валів і розділяють їх міжруслові депресії. Річки неодноразово міняли своє русло, вони несуть багато твердого матеріалу. Алювіальні рівнини щільно населені і майже суцільно розорані. Широко поширені лесові відкладення, обумовлюють сильне розвиток ерозійних процесів, збільшення твердого стоку, замулення річок і т. д. Для Шаньдунської і Ляодунський півостровів характерні горбисті рівнини і низькогір'я з висотами 500-1000 м. Вони складені гнейсами, вапняками, а гори Ляосі ще й вулканічними породами. У межах лесового плато (в середній течії р.. Хуанхе) переважають горбисті рівнини висотою 1000 м. на сході і 2500 м на заході. Пагорби, плато і міжгірські улоговини покриті суцільним шаром лесу. Лес відіграє велику ландшафтостворюючих роль. Виключно розвинена ерозія, довжина яружної мережі досягає місцями 5-6 км на 1 км2 поверхні, глибина 100-150 м. Землеробство розвинене більше 4000 років. Великі площі на лесових плато терасувані. Виділяються три підобласті: Східно-Китайська низинна, Шаньдунсько-Ляодунська гірсько-рівнинна і Ордоська гірничо-плоскогірна.