Модель сукупного грошового обороту
Зміст потоків у моделі
1 – сукупність платежів (витрат) фірм, пов’язаних з купівлею виробничих ресурсів (насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва). Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси.
2 – реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними господарствами. Назустріч – формування грошових доходів останніх (заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей, рента, доходи за акціями і т.д.). У сукупності вони складають національний дохід країни.
3 – споживання отриманих доходів та закупівля продуктів на внутрішньому ринку.
4 – сплата частини національного доходу сімейними господарствами уряду у вигляді податків.
5 – заощадження сімейних господарств, які створені внаслідок не витраченої на споживання та сплату податків частини національного доходу.
6 – кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, та доходи від емісії цінних паперів (акції та облігації).
7 – інвестування мобілізованих на грошовому ринку коштів фірм на розширення виробництва (закупівля необхідних матеріальних цінностей).
8 – мобілізація урядом коштів на грошовому ринку.
9 – витрачання мобілізованих урядом коштів для оплати державних закупівель.
10 – споживання сімейних господарств за рахунок імпорту та зменшення попиту на внутрішньому ринку та переведення його на зовнішній ринок.
11 – оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм, внаслідок якої у внутрішній оборот надходить додаткова маса грошей.
12 – умовне замикання кругообігу грошових коштів внаслідок збалансування обсягу реалізованого ВНП та обсягу національного доходу, що має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту і всієї економічної системи.
13 – надходження зі світового ринку додаткового капіталу на внутрішній грошовий ринок.
14 – відплив грошового капіталу за кордон внаслідок розміщення вільних грошових коштів на світових ринках.
15 – збільшення кредитування центральним банком комерційних банків.
16 – вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування.
10. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів.
Структура грошового обороту за економічним змістом: ГРОШОВИЙ ОБІГ (обслуговує сферу обміну) Характерні риси:
еквівалентність (назустріч грошам переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості)
безповоротність (гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника)
прямолінійність (постійне віддалення грошей від того суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель)
ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СЕКТОР (обслуговує розподіл вартості ВВП) Визначена законами частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій).
Характерна риса – нееквівалентність та безповоротність (назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів і послуг)
У свою чергу поділяється на ФІСКАЛЬНО-БЮДЖЕТНИЙ ОБОРОТ відчуження частини доходів економічних суб’єктів (одні суб’єкти гроші втрачають назавжди і без одержання будь якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без будь-якої ціни за них) та КРЕДИТНИЙ ОБОРОТ перерозподільні відносини, у яких власність суб’єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування
Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємоповязані, внутрішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення.
Водночас вони – самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.
Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на: Готівковий Гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Отже, на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб’єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили. Безготівковий Гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам та органам державного управління. Визначаючи законодавчо права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому.