Індивідуальне завдання
Засвоїти основні поняття та принципи застосування івент-аналізу.
Застосувати техніку івент-аналізу для дослідження певної міжнародної події. У якості інформаційної бази обрати повідомлення Інтернет – агенцій новин про цю подію за обмежений період часу. Побудувати систему класифікації фактів. Заповнити матричний класифікатор. Провести аналітичне порівняння та верифікацію отриманих результатів. Зробити висновки та інтерпретацію отриманих результатів.
Питання для допуску до роботи
Охарактеризувати значення методики івент-аналізу в дослідженнях політичних процесів в міжнародних відносинах.
Охарактеризувати техніки застосування методики івент-аналізу.
Питання для захисту роботи
Проаналізувати основні етапи застосування методики івент-аналізу в міжнародних відносинах.
Охарактеризувати процеси побудови кодувальних таблиць, визначення відносних значень показників та побудови індексів.
Джерела інформації: [1, 2]
Індивідуальне завдання 3. «Когнітивне картування в дослідженнях політичних ситуацій та процесів»
Мета роботи
Ознайомитися з особливостями застосування техніки когнітивного картування в міжнародних відносинах.
Порядок виконання роботи
1. Попереднє опрацювання теоретичного матеріалу.
2. Отримання допуску до виконання індивідуального завдання.
3. Опрацювання типового навчального завдання.
4. Виконання індивідуального завдання.
4. Оформлення звіту.
5. Захист роботи.
Короткі теоретичні відомості
При вивченні внутрішньої політики й міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення, бачать реальну ситуацію. Тому психологічні аспекти політичної практики постійно привертають увагу широкого кола дослідників, що ведуть наукову розробку цієї проблематики в самих різних напрямках. У 70- і роки XX ст. поряд з такими підходами, як аналіз політичних біографій і складання психологічних портретів, значну популярність завоював порівняно новий напрямок у вивченні особливостей індивідуального (рідше групового) політичного мислення - когнітивне картування. Ця методика спрямована на аналіз того, як той або інший політичний діяч сприймає певну політичну проблему, і встановлення його імовірнісної реакції на розвиток ситуації. Відповідно до концепції когнітивної психології центральним поняттям прикладної методики виступає «схема» (карта). Когнітивна карта являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки й зберігання інформації, а отже, є основою його уявлень про минуле, сьогодення і ймовірне майбутнє.
За своєю формою когнітивна карта – це графічне зображення причинних зв'язків між змінними, коли змінні - зображуються у вигляді крапки, зв'язки між ними - у вигляді стрілки. Когнітивні карти підрозділяються на індивідуальні й групові (являють собою агрегування декількох індивідуальних карт із метою зіставлення єдиної карти, наприклад, фракції політичної партії). Когнітивне картування так само, як і інші прикладні методики, може бути спрямованим і ненаправленим. При спрямованому когнітивному картуванні аналіз персоніфікованої текстової інформації «виводить» на якісь стабільні характеристики мислення, характерні для автора тексту (наприклад, схильність звертатися до минулого історичного досвіду або оперувати прогностичними судженнями, проявляти твердість або конформізм у кризових ситуаціях тощо), які надалі інтерпретуються дослідником. При застосуванні ненаправленого варіанта методики виявляється «набір цінностей» (список основних понять), використовуваних автором тексту, оцінюється його широта й ступінь глибини пророблення понять, перевага збалансованих логічних конструкцій або емоційних тверджень.
Етапи застосування методики.
Першим етапом відповідно до правил проведення прикладних досліджень виступає формування інформаційної бази й відбір матеріалів, які стануть об'єктом аналітичної обробки. У випадку методики когнітивного картування передбачається вибір текстових матеріалів, які можуть безпосередньо атрибутуватися конкретному діячеві, рідше групі діячів. Матеріали підбираються з урахуванням цілей дослідження й можуть, зокрема, стосуватися попередньо визначеного проблемного поля, одному або декільком тимчасовим етапам. Але головне, що всі матеріали повинні бути близькі по своєму рангу.
Зрозуміло, що мови провідних публічних політиків, на відміну від практики початку XX ст., готуються спеціальними радниками й багаторазово редагуються. Але, як показує досвід, певні персональні нюанси незмінно присутні навіть у добре пророблених спічрайтерами матеріалах. Разом з тим застосування когнітивного картування може бути особливо успішним саме на оригінальному персоніфікованому матеріалі: записах інтерв'ю, автобіографічних статтях і аналогічних джерелах, які відносно доступні.
На другому етапі застосування методики передбачається, по-перше, виявлення основних понять, якими оперує політичний діяч, по-друге, визначення існуючих між ними причинно-наслідкових зв'язків, по-третє, оцінка значимості й «щільності» цих зв'язків. Для цього по ходу читання тексту конкретної особи рисується схема-графік (когнітивні карти), на якій фіксуються основні теми (крапки) змісту й відображаються причинно-наслідкові зв'язки між ними (Див. Рис. 1.2.)
Структурні одиниці аналізу виділяються аналітиком логіко-смисловим шляхом, причому ці одиниці розглядаються на тлі більш широких змістовних структур-одиниць контексту (тем, абзаців, розділів). Вибір як одиниць аналізу, так і одиниць контексту, в значній мірі обумовлюється постановкою завдання й цілями конкретного дослідження. Причинно-наслідкові зв'язки при побудові когнітивної карти вказуються стрілками, спрямованість яких визначається залежно від авторської логіки. Рівень значимості кожної з тем фіксується відповідно до кількості причинно-наслідкових зв'язків, центром яких вона є. У підсумку формується багаторівнева графічна карта, що включає певну множину взаємозалежних понять. Їх казуальність може бути: позитивною (коли між явищами або поняттями відслідковується причинно-наслідковий зв'язок), негативною (коли відслідковується заперечення взаємозв'язку між явищами), нульовою, тобто коли причинно-наслідкові зв'язки не детерміновані. Бачення ситуації, яке фіксує когнітивна карта, може характеризуватися більшою або меншою широтою, відбивати поточний стан справ, запізнюватися або випереджати події тощо. Однак усі ці моменти встановлюються на етапі інтерпретації результатів, отриманих у ході когнітивного картування.
Третій етап застосування методики пов'язаний з кількісними підрахунками, що характеризують особливості графічної схеми. Варіанти квантифікації можуть будуватися по-різному й обмежуватися або простим підсумком вершин графа й зв'язків між ними, або проводитися з урахуванням їх рангів, казуальної детермінованості, введення диференціації вхідних і вихідних з однієї вершини зв'язків та інших більш нюансованих технік. Але, як правило, робота на цьому етапі багато в чому визначається рівнем проведеного дослідження й вихідними установками аналітика на спрощені або, навпаки, більш складні кількісні процедури.
На четвертому етапі здійснюється інтерпретація результатів характеристик когнітивної карти. Він починається із встановлення центральності каузального ланцюжка, який визначається за критерієм частотності: чим більша кількість стрілок входить у вузол і виходить із вузла, тим вище частотна характеристика використовуваного автором тексту поняття. Поняття «центральності», а також конкретні кількісні показники визначаються в кожному випадку як «вагомість» вершин спрямованого графа, так і «вагомість» зв'язків між ними (ступінь взаємозв'язку основних конструктів, якими оперує автор). Це важливо знати, тому що в силу особливостей людської психіки основою рішень, у тому числі політичних, є «центральний ланцюжок». Показові щодо цього такі моменти, як, наприклад, відстань між головною й іншими (особливо другою і третьою за значенням) ціннісними установками, перевага прямих або зворотних зв'язків, що визначають центральну ціннісну установку, наявність повторюваних циклів (зворотного зв'язку між групами порівняно малозначимих установок) тощо.
Основою для такої інтерпретації служить виділення ключових понять авторської логіки, оцінки ступеня розробленості кожної з них (по кількості спрямованих причинно-наслідкових зв'язків). У випадку якщо це необхідно, може бути проведене також хронологічне угруповання тем у межах графіка, що дозволяє вловити «коливання» значимості тих або інших проблем, на які орієнтований політичний діяч. Крім того, критерієм, який часто використовується для оцінки, є ступінь складності масштабу й організації когнітивної карти (наприклад, « карта-огляд» або « карта-стратегія»), що залежить від повноти представленості просторових відносин і присутності вираженої крапки відліку розвитку авторської логіки. Оскільки отримана й квантифікована когнітивна карта фіксує персональне сприйняття, орієнтоване на проблематику, що варіюється за своїм змістом, то вона дозволяє моделювати процес мислення політика в досить широких рамках. Наприклад, установивши основні характеристики психологічного статусу конкретного діяча й зіставивши їх з типом розв'язків, що ухвалювалися, аналітик, може, з одного боку, визначати фактори, що обумовили ці розв'язки, а з іншого - прогнозувати можливі дії конкретної особи в умовах того або іншого типу ситуації.
Крім того, на основі інтерпретації когнітивної карти аналітик одержує можливість оцінити характер сприйняття діючим політиком міжнародної системи політичних реалій, зв'язки між проголошеними цінностями й цілями, виділити передбачувані альтернативи політичних дій. Структуровані результати побудови когнітивної карти можуть стати також основою для створення операційного коду конкретного політичного діяча. Прикладом спрощеної процедури інтерпретації когнітивних карт може бути загальна оцінка їх логічності. Наприклад, перевага на значимих рангових позиціях серед одиниць тексту висловлювань типу: «нам необхідно вжити наступних заходів, оскільки, по-перше, .., по-друге, ... і т.д.» дозволяє з великою ймовірністю зробити висновок, що автор має раціональний склад розуму й при прийнятті рішень буде прагнути ретельно зважувати як його переваги, так і можливі ризики. У цьому випадку кількісні показники звичайно доповнюються візуальною оцінкою графіки самої когнітивної карти, яка являє собою послідовно з'єднаний ланцюг основних вершин. Навпаки, «перевантаженість» тексту оцінними судженнями, які підкріплюються посиланнями на єдність суспільної думки по якійсь проблемі, абсолютною очевидністю якогось стану тощо. говорить про те, що автор тексту, швидше за все, відрізняється підвищеною емоційністю й саме емоції, особиста переконаність у чому-небудь зіграють вирішальну роль у визначенні його майбутніх дій. У графічному плані в такій схемі буде налічуватися багато зворотних зв'язків між головними й другорядними вершинами.
Так, досить інформативними при аналізі результатів когнітивного картування можуть бути наступні моменти: співвідношення внутрішньополітичної й зовнішньополітичної тематик, загальнолюдських цінностей і конкретних політичних проблем (докладна розробка питань оборони - ступінь конфронтації бачення картини миру), загальний ступінь емоційності, співвідношення числа позитивних і негативних оцінок в емоціях, використання образних порівнянь, характер співвідношення емоційної і пізнавальної сфер мислення даної людини. Ці й інші показники, значимість яких враховується залежно від ступеня й глибини пророблених ієрархічних зв'язків когнітивної карти, можуть використовуватися як для оцінки сприйняття зовнішньополітичних проблем певним діячем (у тому числі й у динаміці), так і з метою порівняння його когнітивного стилю з когнітивним стилем інших діячів відповідного рангу. Цікавим представляється й питання про встановлення національних особливостей когнітивного стилю політичних лідерів. На заключному, п'ятому етапі застосування методики звичайно відбувається верифікація отриманих результатів, яка може проводитися або шляхом повторення дослідницької процедури іншими виконавцями, або на основі критичного осмислення й зіставлення нових даних із уже наявною інформацією. У випадку успішної верифікації результатів аналітичної роботи вони фіксуються в підсумковому документі конкретного прикладного проекту й можуть служити як самостійною, так і проміжною основою для підготовки практичних кроків у сфері політичної практики. Когнітивне картування є апробованим і досить ефективним способом аналізу індивідуального й групового мислення в сфері політичних відносин, сприйняття політичними лідерами міжнародних ситуацій і процесів.