5. Індивідуальне завдання

1. Засвоїти основні поняття та принципи застосування контент-аналізу.

2. Провести якісний неспрямований (не за напрямком) контент-аналіз самостійно обраної статті про актуальні події в сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики України. Провести структуризацію тексту у вигляді проблемного графу з декількома нормативно заданими рівнями. Побудувати матричний класифікатор. Зробити висновки.

3. Дослідити та проаналізувати виборчу програму будь-якої політичної партії країни (за вибором студенту), використовуючи можливості контент-аналізу та обрані на практичному занятті категорії й критерії аналізу. Зробити висновки.

6. Питання для допуску до роботи

1. Охарактеризувати значення методики контент-аналізу в дослідженнях політичних процесів в міжнародних відносинах.

2. Дати порівняльну характеристику кількісного та якісного контент-аналізу.

3. Визначити основні етапи застосування методики контент-аналізу в міжнародних відносинах.

4. Охарактеризувати якісний контент-аналіз та його прикладне застосування.

7. Питання для захисту роботи

1. Дати визначення спрямованого та неспрямованого якісного контент-аналізу.

2. Охарактеризувати дослідницьку процедуру, що спирається на графічне перетворення тексту та ієрархічну фіксацію елементів змісту текстового масиву.

Джерела інформації: [1, 2, 52, 53]

Індивідуальне завдання 2. «Івент-аналіз у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів»

1. Мета роботи

Ознайомитися з особливостями застосування техніки івент-аналізу в міжнародних відносинах.

2. Порядок виконання роботи

1. Попереднє опрацювання теоретичного матеріалу.

2. Отримання допуску до виконання індивідуального завдання.

3. Опрацювання типового навчального завдання.

4. Виконання індивідуального завдання.

4. Оформлення звіту.

5. Захист роботи.

3. Короткі теоретичні відомості

При проведенні досліджень в галузі міжнародних відносин фахівців часто цікавить інформація про окремі ситуації, суть яких не повністю відображається через послідовний опис подій. Прикладами такого роду можуть служити ситуації, що виникають у результаті бойових дій, революцій або повстань, терористичних актів, дипломатичних демаршів, державних переворотів або активності партій. Хоча в цих випадках досить давно застосовуються узагальнені фактологічні дані про зміну позицій сторін на переговорах, вимог учасників конфлікту й про інші важливі події, дуже багато аспектів політичного процесу залишаються закритими для зовнішніх спостерігачів і, отже, ступінь невизначеності при прийнятті рішень у динамічно мінливих умовах політичного середовища залишається досить високим.

У 60- е роки XX ст. під впливом робіт американського дослідника Ч. Тіллі аналітики сфокусували увагу на частоті й рівні інтенсивності подій, що формують взаємодію сторін у рамках конкретної ситуації. У цьому зв'язку джерела інформації стали оброблятися з точки зору чіткої класифікації акцій і їх тимчасової послідовності. Ця методика одержала назву «івент-аналіз» або «аналіз подій». Проекти, що використовують івент-аналіз, відрізняються по типу досліджуваних подій, числу розглянутих акторів, часовим параметрам, використовуваним джерелам, системам класифікації даних тощо.

Івент-аналіз – це методика (метод аналізу даних про події) спрямована на обробку інформації, що показує, хто говорить або робить, що говорить або робить, стосовно кого й коли говорить або робить. Систематизація й обробка відповідних даних здійснюється за наступними ознаками:

■ суб'єкт - ініціатор (хто);

■ сюжет (що);

■ об'єкт (стосовно кого);

■ дата події (коли).

Систематизовані в такий спосіб події зводяться в матричні таблиці, рангуються й підраховуються за допомогою ЕОМ. Ефективність даного методу припускає наявність значного банку даних.

Основні етапи застосування методики івент-аналізу.

У самому загальному виді практика івент-аналізу передбачає: складання банку даних (або підключення до вже існуючих інформаційних систем), розчленовування інформаційного масиву на окремі одиниці спостереження, кодування цих одиниць за принципом «що - де - коли», співвіднесення визначених таким чином фактів і явищ із прийнятою у зв'язку із завданнями проекту системою сортування. Усі ці дослідницькі операції, як і у випадку застосування інших прикладних методик, проводяться за стандартними правилами, але івент-аналіз припускає особливо високий ступінь систематизації й планомірності. Разом з тим івент-аналіз завжди підпорядковується загальній меті дослідження, і це робить відбір емпіричного матеріалу селективним, тобто змушує при складанні інформаційної бази реєструвати одні факти й не брати до уваги інші.

Перший крок дослідницької роботи на основі івент-аналізу полягає в складанні інформаційного масиву або банку даних. У якості джерел інформації використовуються найрізноманітніші матеріали: офіційні звіти, повідомлення, огляди новин, статистика різних подій тощо. Але всі ці джерела повинні залучатися з урахуванням їх специфіки, загальної оцінки надійності й при відповідному логічному обґрунтуванні значимості. Необхідно звернути увагу й на ступінь різноманітності даних, які передбачається включити в конкретне дослідження. Іноді вважається, що його результативність тим вище, чим більше незалежних показників було виділено для характеристики політичних явищ. Але, прагнучи до відображення різноманіття реального життя, дуже важливо дотримуватися принципу «повноти й достатності» зібраних фактів. З одного боку, кількість основних показників не може бути занадто великою, а з іншого, необхідно уникати зайвого дроблення. Тому підготовка до визначення, сприйняття й реєстрації всіх (або тільки основних) фактів, що стосуються конкретних акторів, ситуацій і процесів припускає значне концептуальне пророблення відповідної проблематики.

Другим кроком застосування івент-аналізу є побудова системи класифікації тих фактів і явищ, які становлять досліджувану ситуацію й відповідають цілям дослідження. Найпростішим прикладом попередньої класифікації може служити сортування даних за принципом «хто це робить: свої/чужі». Не менш важливим питанням є й визначення одиниці спостереження, яка повинна однозначно інтерпретуватися й співвідноситися з політологічними термінами. Звичайно залежно від цілей дослідження виділяють два види одиниць спостереження: суб'єкти політичних відносин (актори) та їх дії (акції). У якості суб'єктів політичних відносин найчастіше розглядаються держави, політичні інститути, масові рухи, політичні лідери. Залежно від цілей дослідження можна зосередити увагу на вербальній або фізичній категорії дій, що становлять структуру динаміки подій. Фіксація результатів спостереження може відбуватися шляхом класифікації фізичних і вербальних дій і їх кодування: «хто, що, кому, коли». Додатковим засобом ідентифікації фізичних і вербальних акцій служать також індикатори: суб'єкт дії (актор) - тип дії - ціль дії. Якщо це передбачено цілями дослідження, для кодування акцій може бути застосоване й виділення змісту кожної дії: ворожнеча/нейтралітет/співробітництво.

Найпростіший приклад робочої таблиці, підготовленої в ході застосування методики івент-аналізу, представлений у табл. 1.1., яка заповнюється на основі результатів сортування інформаційного масиву, що стосується до певного тимчасового періоду, і наступного кодування різних видів акцій, що здійснюються учасниками подій. Вона дозволяє надалі зробити кількісний підрахунок подій, результати якого інтерпретуються з урахуванням тенденцій росту або ослаблення динамічних показників політичного процесу.

Таблиця 1.1.

«Свої» (Актор А)						«Чужі» (Актор В)
Тип акцій						Тип акцій
вербальні			фізичні			вербальні			фізичні
1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
+	+	+	+			+	+		+
+	+					+	+	+	+	+
			+	+	+
			+	+	+
+	+		+

Для реєстрації виділених подій може застосовуватися й більш складна система – кодувальний бланк, загальний вид якого приводиться в типовому навчальному завданні. Такий бланк складається, виходячи з вимоги максимального обліку всіх деталей досліджуваного політичного явища. Крім загальних відомостей про вид повідомлення, часу зафіксованої події, його тривалості, чисельності осіб, що безпосередньо ухвалюють участь у діях і деяких інших параметрів, у такий бланк включаються дані про ініціатора/ініціаторів подій, соціальний контекст подій, конкретизується тип події, об'єкти, на які спрямовані дії акторів і проголошені цілі акцій.

Третім кроком застосування методики івент-аналізу є підрахунок результатів заповнення матричного класифікатора або добірки з кодувальних бланків. Однією із проблем, яка при цьому виникає, є перехід від кількісних показників до формулювання якісних характеристик ситуації. У силу об'єктивних причин точні цифри, на які можна було б спиратися для визначення якісних категорій політичної взаємодії, у реальній змістовній інформації відсутні. Наприклад, немає точного кількісного показника, що визначає таке поняття, як «ескалація конфлікту». На практиці число ворожих дій сторін може помітно коливатися протягом тижня або місяця, а загальний рівень напруженості обстановки залишатися відносно стабільним. Тому кількісні дані, необхідні для аналітичного порівняння якісних характеристик політичної ситуації або процесу, виражають через визначення їх відносних значень, а також через побудову індексів.

Четвертим кроком застосування методики івент-аналізу є проведення аналітичних порівнянь отриманих величин показників, що характеризують типи подій або їх аспекти на різних тимчасових етапах. Для цього весь аналізований період розбивається на інтервал, а спостережувані в межах кожного з них події порівнюються за різними критеріями. Інтенсивність окремих видів дій може бути оцінена чисто статистично або ж за допомогою шкалювання. Усі види аналітичних порівнянь у рамках методики івент-аналізу особливо зручно проводити у випадку, якщо отримані цифрові дані будуть оформлені не тільки у вигляді таблиць, але й різних діаграм або графіків. Найпростішим видом графіка, який може бути побудований після завершення кількісної оцінки аналізованої маси подій, є графік, у якому по осі Х відмічено основні тимчасові етапи спостереження (день, тиждень, декада, місяць, квартал тощо), а по осі У встановлені відносні (виражені у відсотках) рівні інтенсивності подій, що відбувалися на кожному етапі.

На заключному п'ятому кроці застосування методики івент-аналізу звичайно відбувається верифікація отриманих результатів, яка може проводитися аналогічно верифікації результатів застосування контент-аналізу. У випадку успішного підтвердження результатів аналітичної роботи вони фіксуються в підсумковому документі конкретного прикладного проекту й можуть служити як самостійною, так і проміжною основою для підготовки практичних кроків у сфері політичної практики.

Як і будь-яка прикладна методика, івент-аналіз має сильні й слабкі сторони. До його безумовних переваг слід віднести високий ступінь об'єктивності інформації про події, а отже, і надійності як основи для прийняття практичних рішень. Однак ця методика як в «ручному», так і в «машинному» варіанті є досить трудомісткою процедурою, що вимагає високого рівня кваліфікації виконавців. Крім того, у ряді випадків існує небезпека перебільшення можливостей поведінкового й «подійного» підходу до побудови програми дослідження й при формулюванні категорій, використовуваних при класифікації подій.