5. Індивідуальне завдання

1. Засвоїти основні поняття та принципи застосування метафоричного моделювання.

2. Навести приклади «стертих» та «живих метафор» у сучасній українській та іноземній політичній риториці.

3. Застосувати техніку метафоричного моделювання для дослідження діалогу/дебатів двох політичних лідерів. Підрахувати метафоричні коефіцієнти. Зробити висновки та інтерпретацію отриманих результатів.

4. Визначити чотири українських політика за когнітивними стилями Р.Доусона, навести аргументацію (з виступів, політичних дій тощо).

6. Питання для допуску для роботи

1. Охарактеризувати значення методики метафоричного моделювання в дослідженнях політичних процесів в міжнародних відносинах.

2. Охарактеризувати техніку застосування метафоричного моделювання політичного дискурсу.

3. Дати визначення «стертих» та «живих» метафор політичного дискурсу.

7. Питання для захисту роботи

1. Визначити різновиди когнітивних стилів за Р. Доусоном.

2. Проаналізувати результати проведеного метафоричного моделювання.

Джерела інформації: [1, 2, 3, 6]

Індивідуальне завдання 5.

«Загальна модель конфліктної ситуації»

Джерела інформації: 1, 2, 3

Індивідуальне завдання 6.

«Політичне прогнозування»

1. Мета роботи

Ознайомитися з особливостями застосування методів політичного прогнозування.

2. Порядок виконання роботи

1. Попереднє опрацювання теоретичного матеріалу.

2. Отримання допуску до виконання індивідуального завдання.

3. Виконання індивідуального завдання.

4. Оформлення звіту.

5. Захист роботи.

3. Короткі теоретичні відомості

Пошуковий прогноз — це прогноз, який, виходячи з тенденцій розвитку і сучасного стану об'єкта прогнозування, визначає майбутній стан цього об'єкта на заданий проміжок часу, при заданих початкових умовах. Такий прогноз відповідає на запитання, в якому напрямі відбувається розвиток, який найвірогідніший стан об'єкта прогнозування у визначений період майбутнього. Характерним прикладом прогнозів такого типу можуть бути прогнози чисельності народонаселення планети, розвитку комунікацій на певний період, виконані під егідою ООН.

Нормативний прогноз — це досягнення наперед заданих завдань і цілей суспільства. Метою такого прогнозу є виявлення оптимальних шляхів вирішення поставлених проблем, визначення можливих організаційно-технічних заходів, орієнтовної вартості програм тощо. Нормативне прогнозування можливе тільки при прогнозуванні соціально-економічних, політичних процесів, оскільки процеси, що їх вивчають природничі науки, не піддаються соціальному управлінню. Нормативний прогноз, на відміну від пошукового, будується у зворотному напрямі, тобто від наперед заданого стану об'єкта прогнозування до вивчення сучасних тенденцій та їх можливих змін, що забезпечують досягнення цього стану.

Види політичного прогнозування

В контексті прогнозування політики доцільно розрізняти два види прогнозування: політичне та стратегічне.

Політичне пов'язано з ситуативним аналізом тенденцій, процесів, інтересів акторів та їх взаємодії, і виражає можливий стан в короткостроковій перспективі. Політичний прогноз дуже часто межує з політичними коментарями, які прогнозують разове прийняття політичного рішення або тимчасову поведінку акторів. Для цього виду прогнозування найчастіше характерна екстраполяція існуючих тенденцій.

Стратегічне прогнозування суттєво відрізняється від політичного, у першу чергу, часовим горизонтом. Цей вид прогнозування враховує довгострокові глобальні тенденції і загальну динаміку системи не прив'язану до одиничних проявів політичної поведінки. Стратегічний прогноз передбачає бажаний майбутній стан та містить перелік принципів та моделей поведінки, які сприятимуть його досягненню. Цінність даного прогнозу полягає саме в його характеристиці можливостей досягнення бажаного майбутнього. Це суттєво відрізняє його від політичного прогнозу, де пріоритетом є сам кінцевий прогноз.

Втім, недоцільно протиставляти політичний та стратегічний прогнози, оскільки останній мусить включати перший. Прогнозування короткострокових кризових ситуацій сприяє кращому розумінню того, якою має бути поведінка актора в довгостроковій перспективі і дає можливості для її поступової кореляції. Стратегічний прогноз перебуває в постійній залежності від політичних коливань.

Стратегічний прогноз також відрізняється від стратегічного плану. Останній виходить із чітких зафіксованих і перевірених тенденцій, спирається на конкретні завдання і чіткі моделі поведінки. План зазвичай володіє низьким рівнем адаптивності і потребує нової розробки за зміни умов. Стратегічний прогноз є більш абстрактним і скоріше задає межі можливої поведінки акторів, ніж їх чітку модель. Це дає можливість вносити коригування на різних етапах не змінюючи кінцевий результат - бажане майбутнє.

Предмет прогнозування

Взаємопов'язаність та взаємозалежність в політиці стирають чіткі межі предмета прогнозування. В політичній науці аналіз та прогнозування йдуть поруч, тому предметом прогнозування можна визначити і характерні предмети політичного аналізу. До них, зокрема, можна віднести:

1. Політичний процес

2. Трансформація інститутів

3. Прийняття політичних рішень

4. Порядок денний

5. Політична криза

Однак, здійснити прогноз для окремого з цих предметів дослідження практично не можливо не враховуючи інші. Тому прогноз в політиці може бути тільки комплексним. Таким чином, виходячи із самого контексту прогнозу, предметом прогнозування виступає певний стан в майбутньому. Політична криза впливає на прийняття політичних рішень, і навпаки. Але комплексно, у визначений період часу вони формують певний політичний стан, який і має бути спрогнозований.

Найбільш доцільним видається прогнозування майбутнього стану певного політичного інституту, що в свою чергу враховує прогнозування політичних рішень, криз, процесів тощо.

Однак, на характер та спосіб прогнозу впливає поняття політичної системи. Тут ми можемо розмежувати прогноз в політичній системі яка формується і яка сформована. Для останньої притаманні чіткі тривалі в часі тенденції, тому закономірним способом прогнозування в таких системах виступає екстраполяція. Стабільність і злагодженість системи дають можливість для здійснення точних прогнозів майбутніх станів політичних інститутів та їх можливих загроз. Особливістю прогнозів в стабільних системах є їх довгостроковість.

Значно складніше прогнозувати в умовах не сформованої хаотичної політичної системи. Амплітуда коливань тут надзвичайно висока, і діапазон ймовірностей надзвичайно широкий. Це безперечно ускладнює розробку можливих сценаріїв майбутнього розвитку. В хаотичній системі більш доречно говорити не про точний прогноз, а про точно спрогнозований діапазон можливих майбутніх станів.

Як зазначає Уільям Дж. Гордон (США), хаотичні системи теж володіють постійними рисами, серед яких в першу чергу можна виділити нелінійність та рекурсивність. Ці риси дали йому змогу побудувати математичні моделі прогнозування хаотичних процесів та виділення можливих стратегій здійснення прогнозів. «Оскільки послідовність точок в хаотичній системі залежить від точно визначених початкових умов, ми мусимо усвідомлювати не можливість здійснення точного прогнозу в більшості випадків. Але це не означає, що моделювання є недоречним. Моделі, які враховують нелінійні елементи можуть сприяти виявленню умов, які призвели до хаотичного стану. Потім, використовуючи модель, можна виявити можливі політики, які повернуть систему до стабільності.»

Методична база прогностичного дослідження

Зважаючи на вищезазначені труднощі здійснення політичного прогнозу в хаотичній системі можна виділити наступні його обов'язкові елементи:

1. Широкий політичний аналіз сучасного стану досліджуваного інституту

2. Визначення діапазону можливих майбутніх станів (мінімумів та максимумів)

3. Визначення часового горизонту

4. прогноз найоптимальніших станів (сценарії)

В здійсненні прогнозу найбільш оптимальним і перевіреним часом видається метод Дельфі, який будується на опитуванні експертів, та сценарний метод, який будується на політичному аналізі. Зокрема, при прогнозуванні результатів президентських виборів похибка даної методології склала 2%. Ці методи найчастіше використовуються для короткострокового політичного прогнозування, що є найоптимальнішим в хаотичних системах.

Метод «Дельфі». Отримав назву від давньогрецького міста Дельфі, в якому мешкали оракули (мудреці); розглядається вченими як один з найефективніших експертних методів. Визначається трьома основними особливостями:

1. анонімністю експертів;

2. використанням результатів попереднього туру опитувань;

3. статистичною характеристикою групової відповіді.

Анонімне опитування групи експертів проводиться у письмовій формі в кілька турів. При цьому експерти не вступають у контакт один з одним. їм дають можливість ознайомитися із систематизованими результатами попереднього туру опитувань. І все знову повторюється. При цьому кількість турів (переважно від двох до чотирьох) залежить від зведення поляризованих оцінок до мінімуму. Якщо експерти досягають згоди з принципових питань у межах другого туру, опитування припиняється. Точність і надійність результатів експертизи залежать від якісно підібраної групи експертів.

Анонімність дельфійської процедури дає змогу послабити вплив окремих «домінуючих» експертів, а регулюючий зворотний зв'язок — знизити вплив індивідуальних і групових інтересів, не пов'язаних з проблемами, які вирішуються. Крім того, запровадження зворотного зв'язку вносить елемент об'єктивності, підвищує надійність прогнозних оцінок. Здійснення опитування у декілька турів дає можливість зменшити коливання в індивідуальних відповідях, а також обмежує внутрішньогрупові коливання.

Метод колективної генерації ідей («мозкової атаки»). Передбачає формування групи учасників з високим рівнем загальної ерудиції (не більше 15 осіб). У процесі підготовки «мозкової атаки» складається проблемна записка для учасників. Генерація ідей здійснюється за загальноприйнятими правилами, що передбачають ясність і стислість висловлювань, неприпустимість критики виступаючих, заборону виступати багато разів, толерантне ставлення ведучого і учасників до висловлених ідей, диктофонний запис здійснення «атаки» тощо. Після аналізу проблеми здійснюється систематизація ідей групою аналізу, а потім критика систематизованих ідей подвоєною групою (25-30 осіб) з погляду перешкод на шляху до їх здійснення. І, нарешті, останній етап передбачає оцінку критичних зауважень і складання списку практично здійсненних ідей.

В українських умовах здійснення прогнозу стану певного політичного інституту за цією схемою можна поділити на три етапи: 1) політичний аналіз, 2) розробка опитувальника та опитування, 3) співставлення отриманих даних з результатами аналізу, вироблення прогнозу. Характерним тут має бути тотожність питань, на які дає відповідь дослідник в своєму аналізі та питання, які входять до опитувальника.

На першому етапі, необхідно досліджувати ті фактори, які визначають майбутню політичну поведінку. Це, зокрема: політичні інтереси (довго- і короткострокові), вплив (за суспільними сферами), зовнішні тиски, визначення меж конфліктності, радикальності чи лояльності, ресурси та підтримка, максимально вигідного і не вигідного політичних станів.

На другому етапі, більшість з цих факторів мають бути включеними в опитування експертів. Тим не менше опитування має залишати вільний простір експерту для визначення додаткових критеріїв та можливих сценаріїв. Також опитування мусить передбачати оптимально чіткий прогноз, до якого схиляється експерт. Роль експертів можуть виконувати як незалежні індивіди так і наукові інститути.

На третьому етапі, необхідно визначити відсоткове співвідношення експертного бачення на користь конкретного політичного сценарію, та вироблення прогнозу на основі виділення максимально можливих сценаріїв.

У стратегічному прогнозуванні найбільшого поширення набули розробки сценаріїв розвитку подій. Вони займають проміжне положення між експертними методами та методами моделювання. П. Шварц, один із найвідоміших фахівців з розробки сценаріїв розвитку окремих підприємств і державних установ (включаючи, наприклад, фірми «Ройал-Датч-Шелл», «Вольво», Лондонську фондову біржу та Білий дім США) визначав сценарії з одного боку, як «інструмент упорядкування власного розуміння про альтернативи розвитку зовнішнього середовища, в якому треба буде приймати рішення щодо розвитку підприємства, а з іншого боку, визначення організаційних заходів, які б допомогли нам перетворити наші очікування (мрії) в наше реальне майбутнє»

Сценаріотехніка в прогнозуванні

Застосування методу побудови сценаріїв пов'язане з необхідністю аналізу політичних ситуацій, які зазвичай розвиваються за кількома різними сценаріями. У науковій літературі з прогностики, на даний момент, не пропонується єдине визначення поняття «сценарій» і домінує два основних підходи до його тлумачення: по-перше, це метод, що дозволяє використовувати судження як одного, так і групи експертів, по-друге, це - підсумковий документ, отриманий в результаті використання сценарного методу.

Фахівці з проблем прогностики вважають, що сценаріотехніка є найбільш опрацьованою в межах системного аналізу і виокремлюють наступний перелік можливих значень цього терміну:

· Узгоджена послідовність гіпотетичних подій;

· Запис акцій і контракцій, здійснюваних сторонами конфлікту;

· План дій, які передбачається вжити під час передбачуваних подій;

· Оцінка тієї чи іншої ситуації.

В загальному вигляді сценарій можна визначити як гіпотетичний опис причинно-зумовленої послідовності подій - етапів трансформування системи.

Переваги методу і сфери його застосування.

Сценарний метод в його сучасній формі зародився і розвивався в межах такого напрямку як кризовий менеджмент. Перше серйозне випробування сценаріотехніки як прикладної прогностичної і управлінської методики відбулось за часів «холодної війни» і пов'язано з дослідженнями проблем ядерної безпеки, що проводились американськими експертами. Пентагон, враховуючи низьку ймовірність раптового повномасштабного ядерного удару з боку СРСР, тим не менше, зробив ряд замовлень на сценарну розробку такої ситуації. Такий захід був продиктований тим, що сценарист, беручи до уваги не лише ймовірне, виступає як руйнівник звичних стереотипів і усталених концептуальних схем, розширює поле можливого і тим самим забезпечує готовність діяти в незапланованих кризових ситуаціях, виконуючи «функцію упередження».

Пізніше сценарії почали активно використовувати при аналітичній про пробці гіпотетичних і реальних дипломатичних криз (наприклад, фахівці американської сторони використовували сценарний інструментарій під час Карибської кризи). Продемонструвавши свою ефективність, сценарний метод вийшов за межі кризової тематики (зберігши все своє значення для неї) і почав застосовуватись в самих різних сферах, від прогнозування стану на ринках фінансів до експертизи рішень на державному рівні.

Сценарний метод надає можливість не лише отримати загальні уявлення про можливі параметри майбутньої політичної ситуації, але й генерувати альтернативні шляхи зміни цієї ситуації в бажаному напрямку. Так як цей метод є не лише засіб оперативного і детального аналізу майбутнього, але і засіб виявлення можливостей його змін, фахівці зазначають призначення сценарного методу з метою:

· передбачення і попередній аналіз якісних змін, стрибків, які можуть виникнути в результаті тих чи інших заходів, в умовах невизначеності їх проведення;

· визначення умов досягнення бажаної мети розвитку об'єкта експертизи і встановлення набору проблем, які можуть виникнути на шляху досягнення цієї мети.

визначення генеральної мети розвитку об'єкта прогнозування, виявлення основних чинників фону (довколишнього середовища) і формулювання критеріїв для оцінки верхніх рівнів дерева цілей.

Як пишеться сценарій.

Переш за все, сценарна експертиза може носити індивідуальний або груповий характер - залежно від масштабу і складності проблемної ситуації. Якщо рішення має тактичний характер, буває достатньо зусиль одного експерта. Якщо готується рішення стратегічного плану, виникає необхідність залучення низки фахівців, в тому числі різного профілю.

Групова сценарна експертиза може бути корисна при вирішенні тактичних завдань, оскільки вона забезпечує охоплення більш широкого спектру альтернатив і можливостей і носить більш об'єктивний характер. Але при вирішенні стратегічних завдань вона є необхідною, оскільки їх наслідки торкаються не однієї, а декількох сфер життя. Зокрема, значна кількість «чисто» політичних рішень можуть мати серйозні побічні ефекти в економічній і соціальних областях, і їх адекватний сценарний аналіз може бути здійснений лише в умовах міждисциплінарної співпраці.

Окрім цього до основних чинників, що впливають на вибір техніки побудови сценарію слід віднести:

Тип прогнозного завдання.

В прикладному політичному аналізі сценаріотехніки застосовуються для вирішення трьох типових завдань: прогнозування найбільш ймовірних змін політичної ситуації; прогнозування політичних криз і опрацювання шляхів їх подолання; планування і опрацювання комплексу заходів, спрямованих на досягнення бажаної ситуації. Від типу завдання залежить, чи буде сценарій носити пошуковий чи нормативний характер.

Пошуковий сценарій, будучи найбільш популярним, описує, виходячи з існуючої ситуації, стан системи і домінуючі тенденції її трансформації, послідовність подій, що логічно приводять до ймовірного майбутнього стану системи. Пошуковий сценарій застосовується, зазвичай, в тих випадках, коли дослідник володіє порівняно незначним обсягом інформації відносно можливих шляхів розвитку тієї чи іншої ситуації.

Нормативний же вид сценарію орієнтований на визначення шляхів досягнення майбутніх бажаних станів об'єкту дослідження (в цьому випадку вони приймаються в якості цілей) і вимагають більш серйозного інформаційного забезпечення;

Терміни підготовки прогнозу.

Вони визначаються як специфікою ситуації (кризова чи стандартна), так і вимогами замовника. Відповідно до традиційної класифікації прогнозів, сценарій носитиме оперативний, короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий характер.

Методика створення нормативного сценарію групою експертів.

Найбільш важливими етапами пошукового і нормативного прогнозів - побудування відповідно «дерева проблем» і «дерева цілей». В ідеалі нижній (найбільш детальний) рівень «дерева цілей» повинен співпадати з нижнім рівнем «дерева проблем». Якщо говорити інакше, найближчі практичні цілі повинні зводитись до вирішення найбільш актуальних соціальних проблем, але мати чітко орієнтовану довготривалу перспективу. Для забезпечення надійності результатів бажано використовувати декілька (дві - три) методики опитування експертів.

Учасниками опрацювання прогнозу є:

· «представники замовника» - один з керівників, який здійснює загальну постановку завдання;

· голова робочої групи - фахівець з організації групової експертизи;

· члени робочої групи (1 - 2 особи) - фахівці з аналізу по обробці інформації;

· експерти - фахівці в галузі предмету прогнозу.

В сценарному методі всі експерти групи можуть взаємодіяти безпосередньо чи заочно, використовуючи лише ту інформацію, яку їм надає керівник групи. Весь процес побудови сценарію чи серії альтернативних прогнозних сценаріїв повинен спиратись на ретельно організовану роботу з експертами, які на різних стадіях обробки сценарію активно беруть участь в аналізі й інтерпретації інформації що надходить.

На характер прогнозування також впливають типи сценаріїв, кожен з яких відрізняється глибиною і масштабом дослідження, способами і прийомами передбачення майбутнього. Зазвичай в науці виокремлюють наступні типи сценаріїв:

Сценарій-есе являє собою вільне викладення в публіцистичній манері можливого розвитку подій. Тут є відсутньою жорстка і обов'язкова структура викладення. Головне в ньому - це загострити становище, що формується, виявити в ньому внутрішні суперечності, зіткнення інтересів і в результаті означити наявність домінуючих тенденцій, продемонструвати варіативність розвитку ситуації. Важливо також драматично загострити сутність управлінської колізії, означивши епіцентр розвитку ситуації і загостривши уяву на самих основних структурних компонентах і наслідках передбачуваних рішень.

Аналітичний сценарій характеризується строгою внутрішньою структурою, що передбачає короткий опис вихідних і результуючих підсумків розвитку ситуації. В ньому необхідно, передусім, виділити конкретні подвійні ланцюжки, аргументація яких будується на поєднанні якісних і кількісних суджень експертів.

Формалізований сценарій ґрунтується вже на переважно кількісно описуваних показниках і передбачає строгу формалізацію доведень і аргументів.

Загалом же фахівці формулюють наступні етапи підготовки прогнозу.

Етапи підготовки прогнозу.