Індивідуальне завдання 4. «Метафоричне моделювання»
Мета роботи
Ознайомитися з особливостями застосування техніки метафоричного моделювання в міжнародних відносинах.
Порядок виконання роботи
1. Попереднє опрацювання теоретичного матеріалу.
2. Отримання допуску до виконання індивідуального завдання.
3. Опрацювання типового навчального завдання.
4. Виконання індивідуального завдання.
4. Оформлення звіту.
5. Захист роботи.
Короткі теоретичні відомості
У когнітивній лінгвістиці метафора розуміється як спосіб пізнання дійсності. Одна з найважливіших тез когнітивної теорії метафори полягає в тому, що метафора є не просто частиною мови, а відбиває специфічні особливості мислення людини. Людина не тільки виражає свої думки за допомогою метафор, але й мислить метафорами, створює за допомогою метафор той мир, у якому вона живе. Метафори - це чисто когнітивний феномен, що лише частково відображається в язикових формах. Структура метафор дискурсу відображає те, що по більшій частині не усвідомлюється людиною, але використовується в процесі мислення. Саме так використовуються людиною різні шаблони й стереотипи поведінки в процесі вирішення завдань.
Вивчення метафоричних моделей у суспільно-політичному дискурсі дозволяє виявити загальні характеристики відношення до дійсності, до соціальних і культурних феноменів.
Метафора, характерна для політичного дискурсу ґрунтується, на аналогіях:
з війною й боротьбою (передвиборні баталії, продовольча війна, економічний прорив, завдати удару, виграти бій, команда президента);
грою (зробити хід, виграти партію, поставити на карту, приберігати козирі, розіграти карту);
спортом (гра в одні ворота, перетягати канат, одержати нокаут, покласти на обидві лопатки);
полюванням (заганяти в пастку, наводити на помилковий слід);
механізмом (важелі влади);
організмом (хвороба росту, паростки демократії);
медициною (передвиборча лихоманка);
театром (відігравати головну роль, бути маріонеткою, статистом, суфлером, вийти на авансцену).
У теорії метафори прийнято розрізняти «стерті» метафори й креативні, творчі, або «живі», метафори. Стерті метафори - це загальноприйняті метафори, фігуральний характер яких вже не відчувається. Стерті метафори фіксуються в тлумачних словниках як переносні значення. Тим самим прийнято вважати, що стерті метафори належать лексико-семантичній системі мови, а нові, креатині метафори відносяться до розмовної мови. Зрозуміло, що «живі» метафори роблять більший ефект ніж «стерті».
«Стерті» метафори:
«Ніжка стільця й боротьба зі злочинністю» .
«Думаю, в какой-то мере это тоже способствовало провалу российских демократов».
«Доведение электоральной гонки до полного абсурда и профанации остается весьма актуальным лозунгом политической жизни современной России».
Живі метафори:
Вашингтонские колючки быстро прокололи розы на челе грузинской революции и впились как в преданного им Эдуарда Шеварднадзе, так и в его предателей — лидеров оппозиции, сразу завопивших о помощи после переворота. (метафора природи)
Из «музея СССР» компартия должна превратиться в авангардную, мобильную силу, реализующую нетривиальную политику.
Досить широке використання військової метафорики характерно для сучасного парламентського мовного побуту. У виступах депутатів, державних діячів постійно зустрічаються обороти на зразок наступних: атака на демократію, перебувати під вогнем критики, вийти з окопів, працювати на два фронти, війна законів, капітуляція перед консерваторами тощо.
Надмірний «метафоричний мілітаризм» впливає на свідомість, орієнтуючи людину на боротьбу й конфронтацію, а не на мир і пошуки згоди. По семантиці метафор можна вивчати політичну історію країни, по поширеності тих або інших метафоричних моделей - скласти уявлення про ситуації, у якій вона виявилася. Не випадково ходовими в наші дні виявилися метафори кризового положення, катастрофи, тупика й пошуку виходу з них: виявитися в тупику - вийти з тупика, провалитися в безодню - вибратися з безодні, перебувати на самому дні прірви - вибратися із прірви. Але найчастіше ситуація (або її фрагменти) метафорично осмислюється як хвороба, аномалія, а вихід з неї з'являється в образі лікування: економічна хвороба, поставити діагноз, парламентська криза, параліч влади, вірус суверенітету.
Необхідно відзначити, що використання метафор у політиці – ознака кризового мислення, мислення в складній проблемній ситуації, вирішення якої вимагає значних зусиль від когнітивної системи людини по засвоєнню нових знань і переробці їх для побудови безлічі варіантів і вибору альтернативи.
Періоди кризового мислення, коли в суспільстві відбувається зміна парадигми суспільної свідомості, привертають увагу лінгвістів. Наприклад, Ю.Н.Караулов, А.Н.Баранов, проаналізувавши політичні тексти виступів депутатів на Першому з'їзді Верховної Ради, політичні дискусії, відображені в публіцистиці й ЗМІ до 1991р., склали словник російської політичної метафори. Тематично область політичних метафор була обмежена областю внутрішньої політики. Словник розділений на дві частини. Перша частина називається «Метафоричні моделі політичної реальності» і містить політичні метафори наступних типів: війна, гра, механізм, організм, рослина/дерево, родинні відносини, спорт, театр, цирк. Друга частина словника називається «Мир політики в дзеркалі метафор». Політичні метафори в ній організовані по іншому принципу – від політичної реалії до метафоричних моделей. Тут є наступні статті: демократія, законодавство, КДБ, КПРС, перебудова, політичні лідери, Росія, СРСР, фінанси, економіка. Наприклад, метафоричне осмислення Росії представлено в словнику як особа (особа взагалі, активна особа, пасивна особа), транспортний засіб (корабель, віз), тварина (звіроящер, кінь, ведмідь), маріонетка, механізм (приводний ремінь, стрижень), арсенал, гігант, брила, діалог, ідея, імперія, гарматне м'ясо, рослина, будова, таран, в'язниця, фундамент, чумний будинок.
Примітно, що положення про кризову природу метафоричного мислення в політиці було підтверджено експериментально на матеріалі закордонного політичного дискурсу. В 1998 р. група лінгвістів на чолі із професором Амстердамського університету Крис Де Ландшер (Landtsheer) працювала над пілотним проектом, у ході якого проводився політико-семантичний аналіз виступів 700 членів Європарламенту з 1981 по 1993 р. У результаті проведеного експерименту закордонні дослідники запропонували формулу обчислення метафоричної сили політичного дискурсу, що виражається в метафоричному коефіцієнті (M). Метафоричний коефіцієнт є сума вимірів метафоричної частотності (F), інтенсивності (І) і змісту (D).
Критерієм частотності (F) є вживання метафори на кожні 100 слів. Інтенсивність (І) обчислюється по формулі:
,
де w - кількість «стертих» метафор, тобто метафор, які реалізують стандартні метафоричні переноси значення; n - звичайні конвенціональні метафори, не фіксовані як словникові значення, s - нові, креативні метафори, t - загальна кількість метафор. Коефіцієнти 1,2,3 дозволяють врахувати «силу» метафоричності.
Сила впливу метафори пов'язана не тільки з новизною, але й з типом самої метафоричної моделі. Ясно, що «військові» метафоричні моделі або моделі «хвороби» більш конфліктні, чим будівельні або транспортні метафоричні моделі. Для відображення конфліктності введена змінна змісту D, що обчислюється за формулою:
,
де p - стерті метафори, n - метафори природи, po - політичні й інтелектуальні метафори, d - метафори, що відносяться до смерті й стихійних лих, sp - спортивні й ігрові метафори, m - метафори хвороби, t - загальна кількість метафор.
Вчені з'ясували, що існує пряма залежність між соціально-економічним положенням у країні делегата/політика й частотою вживання метафори в його виступах. Чим напруженіше соціально-економічна ситуація в країні, тим частіше делегати Європарламенту від цієї країни використовують у своїх виступах метафори, причому, як правило, живі метафори песимістичного або агресивного змісту. Таким чином, метафоричний коефіцієнт збільшується під час економічних криз і свідчить про «соціальний стрес» (термін Фріцше, 1994). На думку авторів проекту, політичну метафору варто вважати показником соціальної напруженості. Метафоричний коефіцієнт показує, що зростання кількості метафор у політичному дискурсі - ознака кризи політичної й економічної ситуації.