
- •1. Предмет вивчення дисципліни рпс.
- •2. Підходи до визначення поняття «розміщення продуктивних сил».
- •3. Основні наукові засади, теорії та моделі розміщення продуктивних сил.
- •4. Оптимальне та раціональне рпс, основні відміни.
- •5. Основні відміни між закономірностями та принципами рпс.
- •6. Закономірності ефективного рпс та територіального поділу праці.
- •7. Закономірності економічної цілісності регіону, регіональної інтеграції господарства та територіальної комплексності продуктивних сил.
- •8. Закономірності територіальної концентрації продуктивних сил та зближення рівнів соц.-економ. Розвитку регіонів.
- •9. Сутність принципів раціональності та оптимальності розміщення продуктивних сил.
- •10. Сутність принципів комплексності, збалансованості та пропорційності в розміщенні продуктивних сил.
- •11. Принципи розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва
- •12. Принципи урахування міжнародного тпп та збереження екологічної рівноваги.
- •13. Принцип обмеженого централізму.
- •14.Територіальна організація та територіальна структура продуктивних сил, основні відміни понять.
- •15. Основні форми територіальної структури продуктивних сил
- •16.Територіальний поділ праці та його різновиди.
- •17. Сутність коефіцієнтів загального рівня спеціалізації та міжрайонної товарності.
- •1) Загальний рівень спеціалізації регіону:
- •20. Основні види евц та їх представленість в Україні.
- •21.Територіальні виробничі комплекси та їх типи. Основні твк в Україні.
- •22. Портово-промислові комплекси та їх типи. Головні ппк України і світу.
- •23.Науково-технологічні зони та парки, технополіси. Світовий досвід організації та напрями розвитку в Україні.
- •24. Сутність поняття факторів рпс.
- •25.Сировинний та паливно-енергетичний фактори рпс. Матеріало-, електро- та паливомісткі виробництва.
- •26.Порівняльна характеристика водного та трудового факторів рпс. Водомісткі та працемісткі виробництва.
- •27.Споживчий і транспортний фактори рпс. Основні вир.Для яких вони найважливіші.
- •28.Фактор науково-технічного прогресу та зміни його значенням з часом для розміщення підприємств окремих галузей.
- •29.Фактор ринкової кон’юнктури. Специфіка впливу на розміщення підприємств окремих галузей.
- •30.Сутність фактору економіко-географічного положення території для рпс. Рівні економіко-географічного положення.
- •31.Екологічний фактор та зміни його значення з часом для розміщення підприємств окремих галузей.
- •32.Вільні економічні зони у світі та проблеми їх створення в Україні.
- •33. Типи перспективних та наявних вільних економічних зон України.
- •34.Економічне районування як засіб просторової організації продуктивних сил.
- •35. Сучасна мережа економічних районів України та принципи їх виділення.
- •36. Депресивні регіони України та шляхи їх розвитку
- •37.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Донецького економічного району.
- •38.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Придніпровського економічного району.
- •39.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Північно-Східного економічного району.
- •40.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Столичного економічного району.
- •41.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Причорноморського економічного району.
- •42.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Карпатського економічного району.
- •43.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Подільського економічного району.
- •44.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Центрального економічного району.
- •45.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Північно-Західного економічного району.
22. Портово-промислові комплекси та їх типи. Головні ппк України і світу.
ППК – це форма територіальної організації морського господарства і прилеглого примор’я, взаємопов’язане та взаємозумовлене, планомірно сформоване об’єднання морських портів в приморських, промислових підприємств, морських селищ, соціально-виробничої інфраструктури, розташування яких у береговій зоні викликано експлуатацією ресурсів суходолу й моря, забезпеченням зовнішньоекономічних та інших зв’язків.
Основні типи ППК:
1. Океанічний, орієнтований переважно на природно-ресурсний потенціал Світового океану та зовнішньоекономічні морські торговельні зв’язки.
2.Морський(прибережний)
Пов’язаний з освоєнням природно-ресурсного потенціалу континентального шельфу.
Приморський, орієнтований переважно на освоєння нових територій морським шляхом.
Рівні формування просторової структури ППК:
1. Портово-промислова зона (ППЗ) включає порт і прилеглі промислові підприємства, які або зорієнтовані на сировину, що надходить через порт або відправляють через порт свої вантажі.
2. Портово-промисловий центр (ППЦ) включає декілька ППЗ.
3. Портово-промисловий вузол (ППВ) вміщує декілька ППЦ на компактній території.
4. Портово-промисловий район (ППР) включає декілька вузлів, територіальні води, прилеглий шельф і частково морські економічні зони.
Найбільшим у світі ППК є ППК на базі Європорту у Роттердамі (Голландія), Марсель, Фос (Франція), Сінгапур, Токіо, Йокогама, Кавасакі, Тіба (Японія), Нью-Йорк, Українсько-Чорноморський РППК.
23.Науково-технологічні зони та парки, технополіси. Світовий досвід організації та напрями розвитку в Україні.
Науково-технологічна зона – це певна територія, на якій є вищий навчальний заклад (чи кілька), науково-дослідний центр міжнародного рівня та відповідна технологічна інфраструктура задля впровадження наукових розробок в практику.
Такі зони створюються в економічно розвинених країнах, неподалік від великого наукового чи культурного центру, зв’язані з ним швидкісною автострадою чи залізницею задля створення гідних умов науковцям.
Перша така зона була створена в США неподалік від Сан-Франціско і отримала назву « Силіконова долина»
Науково-технологічні парки (технопарки) – це менші за територією зони, де навколо технічного університету чи науково-дослідного центру розміщуються декілька фірм, що займаються впровадженням своїх розробок в галузі високих технологій чи науко-містких виробництв.
В США на базі Гарвардського університету та Масачусетського техно-логічного інституту в м. Бостон ств науково-дослідний парк «Шоссе-128» з виробництва міні-комп’ютерів. Фрт-Уерт, Річфілд-Парк(США), «коридор М-4»(Англія), Іль-де-Франс(Франція), Ізар Веллі (ФРН), Новус Ортус (Італія )
Технополіс – центр впровадження досягнень науки і техніки.
Технополіс–це самодостатнє міське утворення з науково-дослідними установами, навчальними закладами, високотехнічними і науковими виробами, комфортними жил масивами, об’єктами обслуговування і відпочинку, комунікаціями.
В залежності від сприйняття інновацій більшістю місцевого населення райони та населені пункти бувають:
Креативні;
Адаптивні;
Консервативні.
На першому місті по технополісам виступає Японія(Цукуба), Франція (Тулуза), Софія-антиполіс біля Ніцци.
На відміну від технопарків , що розробляють широку проблему, технополіси орієнтовані на створення і випуск наукомісткої продукції з урахуванням її конкурентно здатності та умов ринку збуту. Через технополіси має реалізуватися механізм пришвидшення (прискорення) науково-технічного прогресу в сучасних галузях економіки, пов’язаних із запровадженням новітніх досягнень фундаментальної науки у галузях мікроекономіки, нових матеріалів, альтернативних джерел, біотехнології.
Створення ТППТ дає можливість:
1. максимально зблизити науку і виробництво, значно підвищуючи ефективність використання досягнень НТП;
2. сприяти прогресивній структурній перебудові економіки для підвищення її наукоміскості;
3. більш рівномірно розташувати ПС, вирівнюючи диспропорції в економічному розвитку;
4. розвивати безвідходні виробництва, розробляти та впроваджувати досконалі методи очищення, застосовувати екологічно чисті матеріали і джерела енергії.
Підприємства та установи, що розміщуються в технопарках та технополісах характеризуються незначною матеріало- та енергомісткістю виробництва, малотонажність та компактність продукції, що виробляється, економним використанням території при будівництві. У той же час в них підвищені вимоги щодо якості довкілля і блаштування території. Невід’ємною вимогою їх створення та розвитку є існуючий науково-технічний потенціал, наявність кваліфікованої робочої сили венчурного(ризикованого) капіталу, а також вигідне економіко-географічне положення.
В нашій державі технополіси та технопарки можуть формув у р-ні Одеської агломерації,поблизу Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Львова.