22. Портово-промислові комплекси та їх типи. Головні ппк України і світу.

ППК – це форма територіальної організації морського господарства і прилеглого примор’я, взаємопов’язане та взаємозумовлене, планомірно сформоване об’єднання морських портів в приморських, промислових підприємств, морських селищ, соціально-виробничої інфраструктури, розташування яких у береговій зоні викликано експлуатацією ресурсів суходолу й моря, забезпеченням зовнішньоекономічних та інших зв’язків.

Основні типи ППК:

1. Океанічний, орієнтований переважно на природно-ресурсний потенціал Світового океану та зовнішньоекономічні морські торговельні зв’язки.

2.Морський(прибережний)

Пов’язаний з освоєнням природно-ресурсного потенціалу континентального шельфу.

3. Приморський, орієнтований переважно на освоєння нових територій морським шляхом.

Рівні формування просторової структури ППК:

1. Портово-промислова зона (ППЗ) включає порт і прилеглі промислові підприємства, які або зорієнтовані на сировину, що надходить через порт або відправляють через порт свої вантажі.

2. Портово-промисловий центр (ППЦ) включає декілька ППЗ.

3. Портово-промисловий вузол (ППВ) вміщує декілька ППЦ на компактній території.

4. Портово-промисловий район (ППР) включає декілька вузлів, територіальні води, прилеглий шельф і частково морські економічні зони.

Найбільшим у світі ППК є ППК на базі Європорту у Роттердамі (Голландія), Марсель, Фос (Франція), Сінгапур, Токіо, Йокогама, Кавасакі, Тіба (Японія), Нью-Йорк, Українсько-Чорноморський РППК.

23.Науково-технологічні зони та парки, технополіси. Світовий досвід організації та напрями розвитку в Україні.

Науково-технологічна зона – це певна територія, на якій є вищий навчальний заклад (чи кілька), науково-дослідний центр міжнародного рівня та відповідна технологічна інфраструктура задля впровадження наукових розробок в практику.

Такі зони створюються в економічно розвинених країнах, неподалік від великого наукового чи культурного центру, зв’язані з ним швидкісною автострадою чи залізницею задля створення гідних умов науковцям.

Перша така зона була створена в США неподалік від Сан-Франціско і отримала назву « Силіконова долина»

Науково-технологічні парки (технопарки) – це менші за територією зони, де навколо технічного університету чи науково-дослідного центру розміщуються декілька фірм, що займаються впровадженням своїх розробок в галузі високих технологій чи науко-містких виробництв.

В США на базі Гарвардського університету та Масачусетського техно-логічного інституту в м. Бостон ств науково-дослідний парк «Шоссе-128» з виробництва міні-комп’ютерів. Фрт-Уерт, Річфілд-Парк(США), «коридор М-4»(Англія), Іль-де-Франс(Франція), Ізар Веллі (ФРН), Новус Ортус (Італія )

Технополіс – центр впровадження досягнень науки і техніки.

Технополіс–це самодостатнє міське утворення з науково-дослідними установами, навчальними закладами, високотехнічними і науковими виробами, комфортними жил масивами, об’єктами обслуговування і відпочинку, комунікаціями.

В залежності від сприйняття інновацій більшістю місцевого населення райони та населені пункти бувають:

• Креативні;

• Адаптивні;

• Консервативні.

На першому місті по технополісам виступає Японія(Цукуба), Франція (Тулуза), Софія-антиполіс біля Ніцци.

На відміну від технопарків , що розробляють широку проблему, технополіси орієнтовані на створення і випуск наукомісткої продукції з урахуванням її конкурентно здатності та умов ринку збуту. Через технополіси має реалізуватися механізм пришвидшення (прискорення) науково-технічного прогресу в сучасних галузях економіки, пов’язаних із запровадженням новітніх досягнень фундаментальної науки у галузях мікроекономіки, нових матеріалів, альтернативних джерел, біотехнології.

Створення ТППТ дає можливість:

1. максимально зблизити науку і виробництво, значно підвищуючи ефективність використання досягнень НТП;

2. сприяти прогресивній структурній перебудові економіки для підвищення її наукоміскості;

3. більш рівномірно розташувати ПС, вирівнюючи диспропорції в економічному розвитку;

4. розвивати безвідходні виробництва, розробляти та впроваджувати досконалі методи очищення, застосовувати екологічно чисті матеріали і джерела енергії.

Підприємства та установи, що розміщуються в технопарках та технополісах характеризуються незначною матеріало- та енергомісткістю виробництва, малотонажність та компактність продукції, що виробляється, економним використанням території при будівництві. У той же час в них підвищені вимоги щодо якості довкілля і блаштування території. Невід’ємною вимогою їх створення та розвитку є існуючий науково-технічний потенціал, наявність кваліфікованої робочої сили венчурного(ризикованого) капіталу, а також вигідне економіко-географічне положення.

В нашій державі технополіси та технопарки можуть формув у р-ні Одеської агломерації,поблизу Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Львова.