
- •1. Предмет вивчення дисципліни рпс.
- •2. Підходи до визначення поняття «розміщення продуктивних сил».
- •3. Основні наукові засади, теорії та моделі розміщення продуктивних сил.
- •4. Оптимальне та раціональне рпс, основні відміни.
- •5. Основні відміни між закономірностями та принципами рпс.
- •6. Закономірності ефективного рпс та територіального поділу праці.
- •7. Закономірності економічної цілісності регіону, регіональної інтеграції господарства та територіальної комплексності продуктивних сил.
- •8. Закономірності територіальної концентрації продуктивних сил та зближення рівнів соц.-економ. Розвитку регіонів.
- •9. Сутність принципів раціональності та оптимальності розміщення продуктивних сил.
- •10. Сутність принципів комплексності, збалансованості та пропорційності в розміщенні продуктивних сил.
- •11. Принципи розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва
- •12. Принципи урахування міжнародного тпп та збереження екологічної рівноваги.
- •13. Принцип обмеженого централізму.
- •14.Територіальна організація та територіальна структура продуктивних сил, основні відміни понять.
- •15. Основні форми територіальної структури продуктивних сил
- •16.Територіальний поділ праці та його різновиди.
- •17. Сутність коефіцієнтів загального рівня спеціалізації та міжрайонної товарності.
- •1) Загальний рівень спеціалізації регіону:
- •20. Основні види евц та їх представленість в Україні.
- •21.Територіальні виробничі комплекси та їх типи. Основні твк в Україні.
- •22. Портово-промислові комплекси та їх типи. Головні ппк України і світу.
- •23.Науково-технологічні зони та парки, технополіси. Світовий досвід організації та напрями розвитку в Україні.
- •24. Сутність поняття факторів рпс.
- •25.Сировинний та паливно-енергетичний фактори рпс. Матеріало-, електро- та паливомісткі виробництва.
- •26.Порівняльна характеристика водного та трудового факторів рпс. Водомісткі та працемісткі виробництва.
- •27.Споживчий і транспортний фактори рпс. Основні вир.Для яких вони найважливіші.
- •28.Фактор науково-технічного прогресу та зміни його значенням з часом для розміщення підприємств окремих галузей.
- •29.Фактор ринкової кон’юнктури. Специфіка впливу на розміщення підприємств окремих галузей.
- •30.Сутність фактору економіко-географічного положення території для рпс. Рівні економіко-географічного положення.
- •31.Екологічний фактор та зміни його значення з часом для розміщення підприємств окремих галузей.
- •32.Вільні економічні зони у світі та проблеми їх створення в Україні.
- •33. Типи перспективних та наявних вільних економічних зон України.
- •34.Економічне районування як засіб просторової організації продуктивних сил.
- •35. Сучасна мережа економічних районів України та принципи їх виділення.
- •36. Депресивні регіони України та шляхи їх розвитку
- •37.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Донецького економічного району.
- •38.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Придніпровського економічного району.
- •39.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Північно-Східного економічного району.
- •40.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Столичного економічного району.
- •41.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Причорноморського економічного району.
- •42.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Карпатського економічного району.
- •43.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Подільського економічного району.
- •44.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Центрального економічного району.
- •45.Спеціалізація господарства та митна інфраструктура Північно-Західного економічного району.
13. Принцип обмеженого централізму.
Полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни та інтересів регіонів, місцевих підприємців, населення. Держава не повинна втручатись в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів влади. Вона створює за допомогою економічних важелів, систему пільг і оподаткувань таку територіально-галузеву структуру, котра сприяла б інтересам і загальнодержавним і регіональним, допомагаючи підвищити життєвий рівень населення. Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики держави.
14.Територіальна організація та територіальна структура продуктивних сил, основні відміни понять.
Територіальна організація ПС – це просторовий взаємозв’язок галузевих, міжгалузевих і територіально-виробничих комплексів, що спирається на раціональне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, заощадження витрат на подолання диспропорцій у взаєморозміщенні джерел сировини, палива, енергії, місць виробництва й споживання продукції.
Територіальна організація ПС передбачає зв’язки виробництва з природним середовищем та економічні зв’язки. Територіальна організація ПС включає характер зосередження окремих галузей господарства, їхній взаємозв’язок.
З розвитком продуктивних сил і поглибленням поділу праці територіальна організація ПС виявляється у нових формах, наповнюється новим змістом.
Територіальна структура відбиває РПС певними територіальними зосередженнями у вигляді промислових центрів, вузлів, с/г районів
Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами об’єкта. Причому обов’язковою умовою для їхньої реалізації є подолання геопростору. Це, власне, поділ географічного утворення ( країни, району ) на просторово виділені елементи, кожний з яких виконує певну функцію в розвитку даного утворення. Цими об’єктами можуть бути промислові вузли, райони, ТВК, технополіси, зони спільного підприємництва, ТПК.
15. Основні форми територіальної структури продуктивних сил
Форми територіальної структури продуктивних сил – стійкі територіально-економічні утворення, що характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю та взаєморозміщенням структурних елементів.Центр – це точка, зв’язки якої з довколишньою територією функціональні.Промисловий центр – це група промислових підприємств, взаємозв’язаних спільними допоміжними виробництвами, а у низці випадків – спільністю технологічного процесу, що мають єдину систему розселення і обслуговуються спільною інфраструктурою.
Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, що відіграють певну роль у розвитку даної території.
Промисловий вузол - локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються тісними виробничими та виробничо-технологічними зв’язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних та трудових ресурсів.
Виробничий комплекс – це поєднання підприємств, об’єднаних єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими стосунками таким чином, що вилучення якихось компонентів або порушення зв’язків знижує ефективність комплексу, обмежує або унеможливлює виконання господарських функцій.
Територіально-виробничій комплекс – це взаємозумовлене поєднання підприємств на певній території, за якого ефект досягається завдяки вдалому добору підприємств згідно з природними та економічними умовами. Район – це територія, що відрізняється від інших територій за сукупністю складових, які характеризуються єдністю, взаємозв’язком та цілісністю, котра є об’єктивною умовою, закономірністю раціонального розвитку даної території. Технополіс – це науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових розробок. Портово-промисловий комплекс – це об’єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні зумовлене експлуатацією природних ресурсів прилеглої території та акваторії, забезпеченням зовнішньоекономічної та інших різновидів діяльності.