Концепція регіональної політики

1. Цілі і завдання державної регіональної політики на сучасному етапі

2. Ієрархія регіональної політики

3. Етапність здійснення регіональної політики

4. Класифікація регіональної політики

1. Цілі і завдання державної регіональної політики на сучасному етапі

Мета регіональної політики, відповідно до Стратегії регіонального розвитку України, полягає у створенні умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку на сучасній технологічній основі, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення.

Стратегія регіонального розвитку України була затверджена в 2006 р. і розрахована на період до 2015 р. Загалом же, мета регіональної політики визначає загальні економічні та соціальні орієнтири, а конкретніше вони уточнюються в цілях регіональної політики, які класифікуються:

• за змістом: економічні, соціальні, екологічні;

• за часом: довгострокові, середньострокові, короткострокові;

• за рівнем: загальнодержавні, цілі розвитку областей, районів, міст, сіл та селищ.

Цілі та завдання регіональної політики для кожної країни є різними через різні прояви регіональних диспропорцій та можливості проведення масштабної регіональної політики. Однак, існують загальні (генералізовані) цілі регіональної політики, які характерні для будь-якої країни і, як правило, залишаються незмінними в системі цілей:

• створення і зміцнення єдиного економічного простору в державі і забезпечення економічних, соціальних, правових і організаційних основ державності;

• відносне вирівнювання умов соціально-економічного розвитку регіонів;

• пріоритетний розвиток регіонів, що мають стратегічне значення для держави (столиця, території, які зазнали екологічних катастроф, прикордонні території тощо);

• максимальне врахування природних особливостей регіонів;

• запобігання забрудненню довкілля та екологізація економічної діяльності.

Для України визначено наступні стратегічні пріоритети державної регіональної політики:

• запровадження більш глибокого вивчення та оцінки внутрішнього потенціалу регіонів;

• здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів;

• поетапне зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку регіонів та соціального забезпечення громадян;

• стимулювання розвитку підприємництва;

• зміцнення економічної інтеграції регіонів;

• забезпечення здатності територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення;

• вдосконалення фінансових міжбюджетних відносин;

• досягнення продуктивної зайнятості населення, стабілізація та покращення демографічної ситуації;

• вдосконалення державної системи охорони довкілля та природокористування;

• налагодження міжнародного співробітництва у сфері регіональної політики.

2. Ієрархія регіональної політики

Суб’єктами регіональної політики виступають і органи центральної влади, і органи місцевого самоврядування. Тому прийнято розділяти регіональну політику державного рівня і регіональну політику на місцях.

Макрорівень (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України):

• Кабінет Міністрів України:

  • відповідає за розробку та виконання основних програмних та прогнозних документів загальнодержавного рівня, головним серед яких є Стратегія регіонального розвитку України (затверджується як сама Стратегія, так і щорічний план заходів до неї) – великий документ, в якому уточнюється мета, формулюються пріоритетні напрями, завдання та інструменти;

  • визначає етапи досягнення цілей регіональної політики;

  • розробляє та укладає угоди щодо регіонального розвитку;

  • затверджує перелік програм і заходів, що фінансуються з державного фонду регіонального розвитку, а саме, інвестиційних програм та проектів;

  • створює та організовує роботу координаційної міжвідомчої комісії з питань регіонального розвитку;

  • затверджує порядок і проводить моніторинг реалізації державної регіональної політики;

• Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:

  • здійснює безпосередню підготовку всіх документів, що стосуються регіональної політики;

  • забезпечує координацію роботи між Кабінетом Міністрів України, різними міністерствами та відомствами і органами державного управління.

Мезорівень (на ньому забезпечується виконання рішень, прийнятих на загальнонаціональному рівні, та використання можливостей щодо проведення регіональної політики відповідно до діючого законодавства):

• ради (рада Автономної Республіки Крим, обласні та Київська і Севастопольська міські ради):

  • погоджують проект Стратегії регіонального розвитку України;

  • затверджують регіональні стратегії розвитку та плани їх реалізації;

  • затверджують інвестиційні програми розвитку регіону, а також ініціюють та схвалюють в установленому порядку угоди щодо регіонального розвитку;

• адміністрації (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та міські державні адміністрації):

  • забезпечують реалізацію державної регіональної політики в регіоні;

  • погоджують проект Стратегії регіонального розвитку України;

  • забезпечують розробку проекту регіональної стратегії розвитку та інших прогнозних та програмних документів;

  • готують пропозиції щодо програм та інвестиційних проектів, а також готують угоди регіонального розвитку.

На локальному рівні задіяні районні, міські, сільські та селищні ради. Їх повноваження в плані регіональної політики є незначними, оскільки вони зосереджуються на ініціюванні власної діяльності – надають пропозиції до обласних рад щодо врахування інтересів територіальних громад при розробці проекту Стратегії регіонального розвитку та плану її реалізації, а також при розробці регіональних стратегій розвитку та інвестиційних проектів і програм.

3. Етапність здійснення регіональної політики

Розподіл цілей на коротко-, середньо- і довгострокові передбачає розробку певних етапів регіональної політики. Відповідні етапи визначені у Стратегії регіонального розвитку України. Зараз в ній передбачено два основі етапи регіональної політики:

• 2006-2008 рр. – передбачав формування нового механізму регіональної політики, який повинен був спиратись на стратегії регіонального розвитку, моніторинг регіонального розвитку, механізм укладання угод регіонального розвитку, адміністративно-територіальну реформу, а також податкову та бюджетну реформи.

• 2009-2015 рр.:

  • проведення адміністративно-територіальної реформи, передача органам місцевого самоврядування повноважень і покладення на них відповідальності за надання соціальних послуг;

  • реалізація стратегії розвитку регіонів;

  • виконання програм подолання депресивності;

  • укладання угод щодо регіонального розвитку.

4. Класифікація регіональної політики

Класифікацію регіональної політики можна проводити за різними ознаками:

• за видами:

  • економічна:

    • за галузями і видами діяльності:

      • промислова регіональна політика;

      • агропромислова регіональна політика;

      • регіональна політика розвитку підприємництва;

      • науково-технічна регіональна політика;

    • за об’єктами:

      • регіональна політика щодо розвитку депресивних територій;

      • регіональна політика, спрямована на транскордонне співробітництво (прикордонні території);

      • регіональна політика з розвитку сільських територій;

      • екістична регіональна політика;

    • за механізмами:

      • бюджетна;

      • податкова;

      • кредитна;

      • цінова;

      • структурна;

      • інвестиційна;

      • інституційна;

  • соціальна:

    • демографічна;

    • з надання житлових і побутових послуг;

    • освітня;

    • культурна;

    • етнічна;

    • рекреаційна;

    • зайнятості;

  • екологічна:

    • ресурсна;

    • із забезпечення безпеки життєдіяльності населення;

    • природно-техногенна.

• за суб’єктною ознакою:

  • державна регіональна політика, яка проводиться центральними органами влади;

  • субнаціональна регіональна політика, яка проводиться регіональними та місцевими органами;

  • наднаціональна (міждержавна) регіональна політика;

  • регіональна політика, яка проводиться підприємствами, союзами, асоціаціями тощо;

• за цілями:

  • політика вирівнювання;

  • раціоналізації використання ресурсів;

  • міжрайонного співробітництва;

• за механізмом, який застосовується:

  • автоматична (за формулою);

  • проблемна (за спеціальними програмами);

  • цільова.