
- •Онтологічний статус навчальної дисципліни «основи регіональної політики»
- •Мета, завдання та структура курсу
- •Проблема диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України
- •Сутність регіональної політики. Основні поняття, пов’язані з регіональною політикою
- •Європейський досвід регіональної політики
- •Національний досвід у здійсненні регіональній політиці
- •Теоретичні засади регіональної політики
- •Науково-методологічні підходи до регіональної політики
- •Організаційно-економічний механізм регіональної політики
- •Концепція регіональної політики
- •Регіональна економічна політика України
- •Державна регіональна соціальна політика
- •Регіональна екологічна політика України
- •Розвиток транскордонного співробітництва як напряму регіональної політики
Онтологічний статус навчальної дисципліни «основи регіональної політики»
Мета, завдання та структура курсу
Проблема диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України
Сутність регіональної політики. Основні поняття, пов’язані з регіональною політикою
Мета, завдання та структура курсу
Метою навчальної дисципліни «Основи регіональної політики» є вивчення теоретичних та методичних основ регіональної політики і набуття практичних навичок з реалізації завдань регіональної політики на сучасному етапі розвитку економіки країни. Для цього необхідним є виконання таких завдань:
розкрити понятійно-термінологічний апарат регіональної політики;
оцінити зарубіжний та національний досвід регіональної політики з точки зору використання його в Україні;
висвітлити закони, закономірності та принципи розвитку регіонально-інтегрованої економічної системи;
розвинути методичні підходи до оцінки рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, надання територіям статусу депресивних.
Проблема диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України
Передумовою здійснення регіональної політики України є наявність територіальних диспропорцій у соціально-економічному розвитку. Існування цих диспропорцій викликане об’єктивними чинниками, до яких відносяться природні умови, географічне положення, історичні причини.
Основні причини загострення регіональних диспропорцій:
тривала соціально-економічна криза 90-х років, яка виявила різний ступінь адаптованості окремих регіонів до нових економічних умов;
нерівномірність розміщення підприємств базових галузей (електроенергетики, металургії і металообробки, хімічної промисловості та ін.), які за останні роки характеризуються більш стабільними показниками розвитку;
невідповідність галузевої структури економіки регіонів сучасним тенденціям світового розвитку, внаслідок чого, у частині регіонів сільське господарство у валовій доданій вартості переважає над промисловістю і регіони є аграрно-індустріальними (Волинська, Кіровоградська, Тернопільська та ін.);
незавершеність правового оформлення механізму бюджетного регулювання, яке і до сьогодні не дає можливостей місцевим бюджетам сформувати фінансові ресурси для розвитку територій.
Сутність регіональної політики. Основні поняття, пов’язані з регіональною політикою
У широкому розумінні регіональна політика є сферою діяльності по управлінню економічним, соціальним і політичним розвитком країни у регіональному аспекті. Вона є частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку.
У вузькому розумінні регіональна політика розглядається як сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються суб’єктами регіональної політики у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.
Головною метою державної регіональної політики, визначеною Концепцією державної регіональної політики, що затверджена Указом Президента України №341 від 2001 р., є «створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення дотримання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування».
Об’єктами регіональної політики виступають адміністративно-територіальні одиниці різних рівнів: області, Автономна Республіка Крим, райони, міста, села, селища. Спеціальними об’єктами регіональної політики можуть бути спеціальні економічні зони, депресивні території, зони стихійних лих, техногенних катастроф. Після проведення адміністративної реформи та затвердження схеми макрорайонування України об’єктами регіональної політики стануть суспільно-географічні райони.
Суб’єктами регіональної політики виступають органи державної влади та місцевого самоврядування: Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України та інші профільні міністерства, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, агенції регіонального розвитку та ін.
Механізм регіональної політики – це сукупність організаційно-управлінських та економічних методів, форм, прийомів, інструментів і важелів впливу для забезпечення досягнення системи цілей його соціально-економічного розвитку; включає методи управління.
Стратегія регіонального розвитку – документ, у якому викладені головні соціально-економічні, політичні та екологічні цілі, основні засоби, строки вирішення та бажані кінцеві результати регіонально розвитку. Вона має довгостроковий характер (10-15 років) і є не лише складовою частиною прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку, а головною частиною всієї концепції регіонального розвитку.
Агентство (агенція) регіонального розвитку – інституція, яка іноді утворюється у районах з метою сприяння використанню внутрішнього потенціалу певної території. Основною її місією є узагальнення «колективного інтересу» до розвитку цієї території.
Конкурентоспроможність регіону визначається вагомістю підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни через участь його компаній у світовому господарстві.
Дивергенція економічного простору – розходження певних ознак (показників) стану регіонів у процесі регіонального розвитку. Процес зворотного напряму називається конвергенцією. Часто саме вона виступає основною метою регіональної політики.