1.2 Організаційна структура доходів комерційних банків

План рахунків не передбачає окремих рахунків для об­ліку безнадійної заборгованості. Це і зрозуміло: нема сенсу облі­ковувати суми, імовірність сплати яких, практично відсутня. По суті, ця обставина призводить до отримання збитку. Втім, облі­ковуючи доходи за принципом нарахування, банки повинні чітко дотримуватися принципу обачності, що узагальнюється через застосування у бухгалтерському обліку методів оцінювання. Усі суми нарахованих доходів немовби «просвічуються» на предмет сплати при настанні строків. Зрозуміло, що визнання нарахованих доходів сумнівними ставить під сумнів імовірність їх пога­шення. Саме тому банк формує резерв під заборгованість за на­рахованими сумнівними доходами. Відрахування до резервів — витратна стаття банку. Діючи обачно, краще визнати витрати, з тим щоб не «прикрашати» фінансових результатів. Якщо ж забор­гованість усе-таки буде погашена, то отримані доходи можна впевнено фіксувати як отримані. Вище ми навели дев'ять правил обліку доходів. З урахуванням наведених теоретичних аспектів, продовжимо перелік цих правил [60, с.56-72].

Комерційні банки акумулюють грошові доходи та заощадження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюючи їх у позиковий капітал. Цей капітал випускається банками в обіг шля­хом його надання у тимчасове користування зацікавленим госпо­дарюючим суб'єктам та домашнім господарствам на відповідних умовах [41, с.15].

Для відображення у системі рахунків сум доходів (витрат) не­обхідно пересвідчитись у дотриманні таких умов:

• заборгованість за активами та зобов'язаннями банку є реаль­ною;

• фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг, можливо достовірно оцінити [60, с.56-72].

Кожний вид доходу і витрат відображається в системі рахун­ків окремо.

Загальні правила бухгалтерського обліку доходів і ви­трат банків України затверджені Постановою Правління НБУ від 18 серпня 2003 р. №255. Зміни до зазначеної постанови затвер­джені Постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 279.

Усі доходи банку з огляду на ймовірність їх сплати боржни­ком поділяються на:

• нараховані доходи, що фіксують суму, належну до отри­мання при настанні термінів, визначених угодами. Отож, за рахунками нарахованих доходів обліковуються ті суми, термі­ни погашення яких ще не настали (обліковуються за рахунка­ми класів 1, 2, 3);

• прострочені нараховані доходи — виникають у разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами у строк, передбачений угодою. На рахунках прострочених нарахо­ваних доходів класів 1, 2, 3 (вони передбачені за тими самими групами рахунків, за якими обліковуються нараховані доходи за відповідним активом) не сплачені у строк суми починають облі­ковуватися наступного робочого дня;

• сумнівні нараховані доходи — визнаються у випадках, коли банк не має впевненості в їх сплаті з огляду на незадовільний фі­нансовий стан боржника та непогашення заборгованості за осно­вним боргом, щодо якого ці доходи нараховуються;

• безнадійні нараховані доходи — списуються з балансу за рахунок сформованих резервів, коли ймовірність їх сплати прак­тично неможлива (значне погіршення фінансового стану борж­ника, його збиткова діяльність).

Перелічені категорії щодо нарахованих доходів відобража­ються у таких правилах обліку доходів:

1. Обліковий запис з нарахування доходів (витрат) здійсню­ється не рідше одного разу на місяць таким проведенням:

• за нарахованими доходами: Дебет рахунків нарахованих доходів Кредит рахунків класу 6 «Доходи»;

• за нарахованими витратами: Дебет рахунків класу 7 «Витрати» Кредит рахунків нарахованих витрат.

2. Обов'язкова умова — відповідність рахунків нарахованих до­ходів (витрат) і рахунків класу 6 і класу 7 назві активу чи зо­бов'язання, щодо яких виконується операція з нарахування [60, с.69].

Ефективність здійснення банківських операцій залежить від багатьох факторів. Найважливішим серед них виступає побудова оптимальної організаційної структури комерційного банку. При цьому треба обов'язково враховувати такі критерії, як розміри банку, види і масштабність операцій, участь в зовнішньоекономічній діяльності, форма власності, стратегічні та тактичні пріоритети. У сучасній банківській практиці існують різні типові форми організаційних структур банківських установ, окремі елементи яких можуть коригуватись відповідно до змін напрямків діяльності банку.

Враховуючи як міжнародний досвід, так і накопичений за пе­ріод існування національної банківської системи, а також беручи до уваги переважно універсальний характер діяльності більшості українських банків, в Україні оптимальною видається схема орга­нізаційної побудови комерційних банків.

Організаційна структура банку є основою ефективного стратегічного і тактичного управління. Вона повинна відповідати найсучаснішим ринковим вимогам і постійно вдосконалюється завдяки розвитку технічних засобів опрацювання інформації, наявності висококваліфікованих фахівців тощо.

Вибір оптимальної структури банку найважливіша умова його успішної комерційної діяльності. Вона визначається характером, обсягом банківських операцій. В банківській системі переважна більшість функціонує універсальних банків, які виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових операцій для своїх клієнтів.

Очевидно, що вибір оптимальної організаційної структури — це запорука ефективної організації банківської діяльності в ціло­му та забезпечення потрібної дохідності банківських операцій зок­рема.

Інформація про операції, що здійснюються в банках, фіксуєть­ся на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що набув чинності з 1 січня 2005 р. Побудова його дещо відрізняється від Плану рахунків НБУ (Додаток Б) [41, с.60].

План рахунків є мультивалютним і передбачає наявність управлінського обліку. Логічно План рахунків можна поділити на три частини: балансові рахунки, рахунки доходів та витрат і поза­балансові рахунки. Всі рахунки в Плані рахунків згруповані у де­в'ять класів, балансові рахунки розміщені в 1 —5-му класах, рахун­ки доходів і витрат в 6-му та 7-му класах, позабалансові в 9-му класі (Додаток Б) [41, с.58].

Доходи і витрати майбутніх періодів ураховуються в третьому класі у складі інших пасивів та інших активів. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат наведена на Рис. 1.5. [46, с.361].

Рис. 1.5. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат [46, с.361]

Найбільшу питому вагу в обсягах доходів (витрат) банку за­ймають процентні доходи (витрати), отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів, сум, що забор­говані (залучені банком). Суми процентних доходів (витрат) об­числюються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання ви­ходячи з бази нарахування.

У банківській практиці за базу нарахування може обиратися один із трьох варіантів, кожен з яких ґрунтується на кількості днів, що беруться до розрахунку, а саме:

• ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування та у році нарахування — варіант факт/факт;

• ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування (у році умовно 360 днів) — варіант факт/360;

• умовно до розрахунку у місяці нарахування беруть 30 (у році - 360 днів) — варіант 30/360 [60, с.56-72].

Доходи ма­ють визнаватися такими, що належать до того звітного періоду, якого вони стосуються, незважаючи на те, коли отримується готів­ка чи її еквівалент. Установи, що звітують, відносять до відповідної статті звіту нараховані суми доходів і витрат за кожним фінансовим інструмен­том на кожну звітну дату в межах принципу обережності.

Винагороди, комісійні та інші доходи реєструються в міру виконання операцій. Коли банк отримує проценти та прирівняні до них комісії авансом, тоді використовують такі поняття, як "доходи май­бутніх періодів".

Облік доходів ведеться за рахунком 3600 П "Доходи майбутніх періо­дів". Це доходи, отримані в цьому звітному періоді, але належать до на­ступних періодів [40, с.376].