3.2 Удосконалення методики обліку і аналізу доходів комерційного банку

За умов реформування методологічних засад системи бухгалтерського обліку банківських установ України з орієнтацією на міжнародні стандарти обліку та звітності потребує вдосконалення методика обліку доходів і витрат у напрямах фінансового управлінського та податкового обліку.

Науково обґрунтовані підходи до управління банками опрацьовувалися паралельно зі становленням вітчизняної банківської системи, які у часі збіглися з початком формування ринкових відносин. За посилення конкуренції в банківській сфері відчутні переваги мають банки, де сформована чітка підсистема управлінського обліку, яка включає елементи планування, прогнозування і управління банківською діяльністю. Практично самостійно опрацьовуючи склад, методи та процедури управлінського обліку, банки наражаються на низку нерозв’язаних теоретико-методологічних питань, особливо щодо обліку доходів. Внаслідок цього виникає потреба у досліджені, аналізі, групуванні та узагальненні фактичної та планової інформації за доходами і витратами та у формуванні, в межах системи бухгалтерського обліку, ефективної методики обліку доходів і витрат, а також методики калькулювання собівартості банківських продуктів. Разом із плануванням, аналізом, контролем така методика уможливить виокремлення управлінського обліку у самостійну підсистему загальної системи бухгалтерського обліку і сприятиме підвищення ефективності діяльності банківської установи [87, с.178].

Потребує вдосконалення і методика економічного аналізу доходів банківської установи, яка впливає на якість і повноту формування інформаційної бази як основи прийняття виважених управлінських рішень.

При проведенні аналізу доходів важливо використовувати таку методику, яка б найбільшою мірою сприяла його ефективності.

Також необхідно мати аналітичні матеріали, які б дозволили одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банк: його фінансове становище результати його діяльності. Такою інформацією насамперед є: баланс банку і звіт про фінансові результати [86, c.61-64].

Для одержання об'єктивних результатів, що реально служили б підвищенню ефективності функціонування банку, при аналізі банківської діяльності доцільно виділити такі етапи його проведення (рис. 3.2):

1. Уточнення об’єктів, мети і задач аналізу, складання плану аналітичної роботи

2. Розроблення системи різних показників, за допомогою яких характеризується об’єкт аналізу

3. Збирання і підготовка до аналізу необхідної інформації (перевірка її точності, приведення до порівнюваного виду тощо)

Рис. 3.2. Етапи проведення стратегічного аналізу [68, с.74]

Для повноцінної оцінки банківських доходів аналізу його динаміки і структури недостатньо. Для більш повного аналізу дохідності банку використовують аналіз відносних показників його дохідності, аналізують стабільність банківських доходів, визначають дохідність окремих його операцій, продуктів та клієнтських груп. Використання відносних показників дохідності банку дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності діяльності різних банків та їх структурних підрозділів [86, c.6].

Аналіз ефективності діяльності окремого банку та з’ясування його ринкових позицій у конкурентному середовищі є передумовою формування чіткої та реалістичної стратегії. Розроблення системи стратегічного аналізу перетворюється на особливо важливу проблему за нестабільної української економіки [78, c.49-51].

Важливим для керівництва банку є процес аналізу ефективності управління доходами, що представляє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їх формування та використання в банку і включає в себе наступні етапи:

• планування доходів;

• оцінка та прогнозування кон’юнктури ринку банківських продуктів;

• розрахунок планової суми різних видів доходів;

• розробка системи заходів щодо забезпечення виконання плану доходів.

Для зростання дохідності банку необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:

• підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;

• збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;

• забезпечувати зростання непроцентних доходів [75, c.476].

Концептуальні відмінності податкового законодавства та положень і норм національних стандартів бухгалтерського обліку зумовили відмінність економічної сутності валових доходів і валових витрат від сутності фінансових доходів і витрат. Внаслідок цього об’єктивною необхідністю стала організація та запровадження в систему бухгалтерського обліку комерційного банку підсистеми податкового обліку. Виокремлення в податковому законодавстві понять «валові доходи», «валові витрати», «податковий прибуток» потребує розмежування фінансового обліку і податкових розрахунків.

У міжнародній практиці бухгалтерського обліку підходи до визначення категорій бухгалтерських доходів не завжди були однаковими. Досі нема єдиної думки щодо його трактування. Останнім часом чітко прослідковується тенденція визначення у бухгалтерському обліку економічних доходів, витрат і прибутку. За національними стандартами обліку доходами вважається збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов’язань, що зумовлюють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Витратами вважається зменшення економічної вигоди банк у звітному періоді у формі впливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що призводять до зменшення власного капіталу і не є розподілення між акціонерами [49].

Структура валових доходів і валових витрат банку регламентується податковим законодавством, оскільки вони впливають на оподатковану базу. Втім воно є суто технічною обліковою нормою через не спів падання підходів до їх визначення із класичним підходом теорії вартості [86, с.201].

Подальше вдосконалення методики обліку доходів і витрат можливе шляхом безпосереднього використання основоположних принципів обліку доходів і витрат, а саме – принципів нарахування та відповідності доходів і витрат, обачності та інших. Бухгалтерський облік на базі нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що всі завершені операції реєструються тоді, коли вони вже відбулись, незалежно від часу отримання грошей, тобто вони враховуються і оцінюються у тому періоді, до якого належить момент їх економічного виникнення. А принцип обачності, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і завищенню оцінки активів і доходів банків [15].

Необхідно також розширити прийняту класифікацію доходів та витрат банку. Нормативними документами НБУ детально опрацьовано базову класифікацію, що їх покладено в підґрунтя побудови Плану розрахунків бухгалтерського обліку банків України [94]. Проте для підвищення ефективності управління класифікувати доходи і витрати важливо також і за іншими ознаками, наприклад такими як аналіз динаміки і структури доходів за укрупненими, а далі – деталізованими групами; факторний аналіз найвпливовіших груп доходів; «дзеркальний» аналіз; коефіцієнтний аналіз. У фаховій літературі ці питання розглянуто досить однобоко. Найчастіше дослідження стосуються тільки витрат. Для прийняття виважених управлінських рішень необхідно враховувати доходи і витрати в комплексі.

Розширюючи класифікацію доходів і витрат за іншими ознаками треба зберігати відповідність цих класифікацій чинному Плану розрахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Це створить вагомі передумови для організації ефективного управлінського обліку і аналізу [62, с.493]. Але проблемі організації управлінського обліку ще не приділяється належної уваги. У зв’язку з цим важливим є питання однозначного тлумачення сутності категорії «внутрішній облік», «управлінський облік», щодо яких з поміж науковців немає спільної думки. Результати дослідження згаданого питання дали змогу сформувати такі трактування:

1. Внутрішній облік – це облік доходів і витрат та калькулювання собівартості банківських продуктів, а також визначення ефективності різних рівнів банківської діяльності;

2. Управлінський облік – це система управління доходами і витратами банку, елементи якої є внутрішній облік, планування, аналіз доходів і витрат, контроль за виконанням планів, підготовка проектів управлінських рішень, розроблення класифікації доходів і витрат та відповідних методик реалізації елементів системи, а також причинно-наслідкові зв’язки між ними [50, с.704].

В організації управлінського обліку важливо поділяти доходи банку на прямі і не прямі. За базову основу обліковування прямих доходів необхідно використовувати трансферне ціноутворення. При розподілі непрямих доходів доцільно використовувати елементи операційно – вартісного підходу. З огляду на це у структурі банку слід виокремити центри відповідальності, а саме: центри прибутку, центри послуг і центри підтримки [86, с.201].

Сама процедура внутрішнього обліку доходів і витрат виконується у такій послідовності:

1. облік прямих доходів і витрат за центрами відповідальності на базі трансфертного ціноутворення;

2. розподіл непрямих витрат між центрами відповідальності;

3. розподіл витрат центрам прибутку центрами підтримки і послуг;

4. розподіл центрами прибутку доходів і витрат між окремими банківськими прибуткам, клієнтами. На цьому етапі визначається собівартість і прибутковість кожного напряму діяльності, продукту, прибутковість кожного клієнта.

Механізм трансфертного визначає такі процедури: перерозподіл комісійних та інших банківських непроцентних доходів і витрат; розрахунок внутрішніх цін на ресурси шляхом формування процентних доходів і витрат. Їх розподіл між центрами відповідальності проводиться з урахування різних критеріїв. Особливо важливо правильно обирати базу розподілу витрат центрів підтримки та центрів послуг між центами прибутку.

Для цього вчена пропонують використовувати критерій затраченого робочого часу (на обслуговування конкретного центру прибутку). Для обліку робочого часу передбачаються «Табелі обліку робочого часу»,у яких кожний робочий день розписується за годинами, затраченими на роботу за запитом конкретного підрозділу, а, за можливості, - за кожним клієнтом (Табелі заповнюються працівниками конкретного підрозділу) [86, с.201].

Доповнивши ці дані інформацією про одержані (нараховані) процентні, комісійні або торгівельні доходи і витрати, які прямо віднесенні на кожного окремого клієнта (напрям банківської діяльності банківських продукт) за допомогою трансфертного ціноутворення, можна одержати дані про доходи і витрати у разі операцій чи послуг (клієнтів) [79, с.432]. На підставі цих даних розраховується прибуток, дохідність та інші показники за окремими клієнтами або банківськими продуктами залежно від потреб управління.

Вище зазначене дає підстави стверджувати що: реформування системи бухгалтерського обліку в банках на основі міжнародних принципів і стандартів та дія вимог податкового законодавства спричини відмінність методик обліку доходів і витрат у підсистемі фінансового обліку і валових доходів і витрат у підсистемі податного обліку в банках.

Для вдосконалення методики обліку і аналізу доходів і витрат комерційного банку необхідно:

1. виокремити та сформувати підсистему управлінського обліку в загальній системі бух обліку в банках;

2. безпосередньо використовувати основоположні принципи обліку доходів і витрат;

3. розширити прийняту класифікацію доходів та витрат банку;

4. вдосконалити організацію управлінського обліку з використанням трансферного ціноутворення і елементів операційного – вартісного підходу, з впровадження центрів відповідальності для здійснення самого процесу обліку доходів та витрат;

5. запровадити в систему бух обліку КБ підсистему податкового обліку.