Висновки до розділу 2
У цьому розділі було подано перелік процентних та комісійних доходів, які може отримати банк. Процентні доходи обліковуються регулярно не рідше одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків з контрагентами.
Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати та прибуток. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності здійснюється аналіз доходів, витрат і прибутку.
Одним з етапів аналізу доходів є вивчення факторів, які впливають на зміну величини отриманих доходів та визначення можливостей її збільшення, що здійснюється за допомогою факторного аналізу кожної групи і видів доходів.
Для того, що діяльність банку надалі була ще ефективнішою необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:
підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;
збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;
забезпечувати зростання непроцентних доходів.
Аналізувавши фінансовий стан банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк», можна зазначити, що банк відноситься до I групи банків за розміром активів і регулятивного капіталу. В цілому за результатами проведеного аналізу банк має достатньо хороший фінансовий стан. Банк активно розширює свою діяльність, структура зобов'язань банку є збалансованою.
Якість управління активами та пасивами в ПАТ КБ «Приватбанк» протягом періоду дослідження, дозволяла забезпечувати банку необхідний рівень ліквідності, прибутковості, зменшення валютних та процентних ризиків.
За показниками ефективності діяльності за період дослідження ПАТ КБ «Приватбанк» постійно мав позитивні результати, проти від’ємного значення цих показників у середньому по банках України. Отже, на даному етапі розвитку банку в ситуації, що склалася в економіці України та фінансовому ринку, ним обрано правильну стратегію щодо управління формуванням прибутку.
Крім того виявлено, що банк має значні резерви підвищення ефективності своєї роботи за рахунок оптимізації структури активів, зобов’язань та капіталу, раціоналізації власних витрат, а також покращення системи планування в банку.
Розділ ііі удосконалення методів обліку і аналізу в управлінні доходами банку
3.1 Методи формування управлінського обліку доходів банку
Ринковий результат, який формує банк, відрізняється від результатів, що іx формують промислове або торговельне підприємство. У промисловості або в торгівлі результати діяльності досягаються завдяки використанню матеріалів, робочої сили, засобів виробництва та можуть бути виражені кількісно (кількість штук, кількість одиниць ваги). Ці результати визначаються як "єдиний результат виробництва".
Результат банківської діяльності зумовлюється характером самої діяльності та виражається як:
процентний результат завдяки залученню та розміщенню ресурсів;
непроцентний результат завдяки обслуговуванню господарської діяльності клієнтів;
небанківський результат від функціонування самого банку.
Менеджмент західноєвропейських та американських банків довів, що можливість контролювати небанківський результат є ключовою характеристикою високої ефективності діяльності банку [43, с.105]. У зв'язку з цим визначають три напрями контролю за витратами, від яких залежить висока ефективність:
щодо зниження інвестицій в основний капітал, завдяки чому знижуються витрати на приміщення і обладнання;
за накладними та іншими нефіксованими витратами;
за витратами на утримання персоналу, включаючи всі види заробітної плати завдяки ефективному використанню меншої кількості зайнятих, а не зменшення оплати їх праці [43, с.105-110].
Для правильної оцінки ефективності діяльності банку необхідне використання управлінського обліку.
Складовою управлінського обліку є виробничий облік - збір даних про виробничі витрати для оцінки вартості запасів продукції. Цей напрям щодо, промислових, торговельних та інших подібних підприємств детально розроблено та представлено в роботах іноземних та особливо вітчизняних авторів періоду планової економіки. Що ж до висвітлення цього питання стосовно банківської діяльності, то тут відчувається певний брак інформації.
Застосування ідей, викладених у спеціалізованій літературі з управління виробництвом, дозволяє визначити продажу банківських послуг (рис 3.1)
-
Формування центрів виробництва (класифікація
банківських послуг за напрямами діяльності,
функціональним підрозділом та типом клієнта)
Обрання схеми управління та вирішення питання
трансфертної ціни (локалізація згрупованих видів послуг
та операцій в організаційній структурі банку, виявлення
ступеня взаємозалежності центрів виробництва)
Побудова схеми руху фінансових ресурсів банку
відповідно до центрів виробництва
Перерозподіл банківських витрат і доходів
між центрами виробництва
та окремими банківськими послугами
Рис. 3.1. Алгоритм розрахунку ефективності банківських послуг [50, с.704]
Сучасний банк обслуговує різні сегменти клієнтів, види послуг для яких є загальними та специфічними, обсяг коштів та характер руху на рахунку. Така специфіка потребує відповідної побудови організаційної структури. Ураховуючи те, що сегменти клієнтів та види банківської діяльності є джерелами доходів банку, вони є близькими з огляду на технологічний уклад, кожний може бути ділений в окрему структуру - центр виробництва.
Для обгpунтованого визначення центрів виробництва на основі оргaнізаційної структури банку потрібно сформулювати критерії виділення центру виробництва. Це такі критерії:
отримання прямих доходів від розміщення ресурсів та здійснення прямих витрат завдяки їх залученню від клієнтів з використання специфічних, фінансових інструментів та продажу банківських послуг клієнтам банку;
продаж взаємопов'язаних банківських послуг на базі єдиних технологій;
наявність власного ринку діяльності та клієнтської бази;
наявність ланки керування та управління.
Цим критеріям будуть відповідати такі центри виробництва:
розрахункове обслуговування юридичних осіб;
розрахункове обслуговування фізичних осіб;
касове обслуговування;
кредитування клієнтів (крім банків);
операції з цінними паперами та інвестиції;
неторговельні послуги;
підрозділи управління та забезпечення.
В основі визначення центрів виробництва є два критерії: виконання взаємопов'язаних та близьких банківських послуг на базі єдиних технологій і наявність власного ринку діяльності (клієнтської бази). П'ять центрів виробництва визначені за видами банківської діяльності - кредитування, операції з цінними паперами, касові послуги, неторговельні послуги, міжбанківське кредитування; два - за видами клієнтів банку: юридичними та фізичними особами [66, с.156-162].
Розрахункове обслуговування юридичних осіб включає обслуговування суб'єктів господарювання, бюджетних установ та організацій. Його виділено в окремий центр виробництва насамперед через наявність значних залишків на поточних та депозитних рахунках, великих обсягів платежів, наявності спеціальних технологій для здійснення розрахунків [59, с.15-21].
Виділення розрахункового обслуговування фізичних осіб в окремий центр пов’язано з наявністю чітко визначеного ринку, якому властиві специфічні послуги та інструменти залучення коштів (вклади, грошові перекази, мотивації при виборі банку, заходи щодо збільшення обсягів продажу послуг); незначними обсягами залучених ресурсів на одного клієнта; близькими для всіх банків технологіями надання послуг.
Доцільність виділення в окремий центр касового обслуговування не потребує розгорнутих пояснень - операції з готівкою заслуговують окремої уваги. До цього центру відносять також операції, пов'язані з інкасацією та перевезенням цінностей, попри те, що вони можуть самі виступати як центри виробництва через наявність спеціалізованої технології, значних фінансових вкладень та підвищених вимог до працівників.
Виділення клієнтського кредитування в окремий центр виробництва обґрунтування не потребує тому, що це основна банківська послуга, яка приносить основну частку доходів.
Специфіка здійснення операцій із цінними паперами (ЦП) для клієнтів та здійснення інвестицій, дочірні та асоційовані компанії зумовили виділення в окремий центр операції з цінними паперами та здійснення інвестицій.
Центр неторговельних послуг відділений від центру обслуговування фізичних осіб на підставі наявності єдиної та замкнутої технології слугування (насамперед за платіжними картками), наявністю власного ринку та специфічних вимог до надання послуг з боку НБУ [80, с.161-165].
Побудова організаційної структури банків за функціональним принципом дозволяє виділити ще один центр виробництва, який доцільно розглядати таким, що складається з двох частин. До першої частини належать підрозділи, які підтримують функції управління та непрямим методом впливають на рівень доходів (за рахунок розроблення нових продуктів та методик, інструкцій, оцінки платоспроможності клієнтів, прибутковості продуктів та підрозділів тощо): служби економіки і планування; роботи з персоналом; розвитку мережі; маркетингу та реклами; аудиту; бухгалтерія, а також безпосередньо органи управління банку. Інший рівень формують підрозділи, які забезпечують функції виробництва та управління, канцелярія, служба автоматизації, служба безпеки, господарське управління тощо.
За своїм змістом, як правило, центр виробництва включає кілька функціональних підрозділів у повному складі та кілька підрозділів частково.