- •Опорний конспект лекцій з дисципліни
- •Тема 1. Предмет етики. Основні етичні вчення.
- •1. Етос і мораль.
- •2. Етика як філософська наука.
- •3. Завдання науки етики.
- •Тема 2. Особливості функціонування моралі.
- •1. Мораль і проблема її соціальної детермінації.
- •2. Первісні форми регуляції людської поведінки. Процес виокремлення моралі.
- •3. Мораль та інституційна регуляція. Мораль і право.
- •4. Мораль і звичай.
- •5. Політика і етика.
- •Тема 3. Поняття і структура моральної свідомості.
- •Місце моральної свідомості в системі моралі.
- •2. Структура моральної свідомості. Моральні норми і принципи.
- •3. Моральні мотиви й ціннісні орієнтації.
- •4. Цінність і святиня.
- •5. Добро – провідна ідея моральної свідомості.
- •Тема 4. Етичні категорії.
- •1. Категорії моральної свідомості.
- •2. Моральне зло, його походження і сутність.
- •3. Обов’язок.
- •4. Справедливість.
- •Тема 5. Моральні проблеми людської діяльності.
- •1. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •2. Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності.
- •Тема 6. Історія естетичної думки
- •1. Предмет естетики. Проблема термінології.
- •2. Становлення проблематики науки.
- •3. Естетика як самостійна наука.
- •Тема 7. Естетика як наука та її категорії
- •1. Категорії „гармонія” і „міра”.
- •2. Категорії „прекрасне” і „потворне”.
- •3. Категорії „піднесене”, „героїчне”, „низьке”.
- •4. Категорії „трагічне” і „комічне”.
- •5. Категорія „естетичне”.
5. Категорія „естетичне”.
„Естетичне” є найбільш загальна категорія естетики, яка характеризує специфіку всіх форм естетичної діяльності, що й відрізняє їх від усіх форм людської діяльності.
Ця категорія сформувалася значно пізніше, ніж усі інші, про які вже йшлося (з XVIII ст.).
Сутність естетичних явищ, про які вже йшла мова раніше, вдалося з’ясувати лише на грунті більш розвиненого філософського методу діалектики і матеріалізму.
Адже правильне розуміння сутності естетичного можливе тільки тоді, коли людину, її сутнісні сили розглядати в умовах життєвих обставин, які її оточують і роблять тим, чим вона є насправді.
Крім того потрібне і розуміння світу як живої чуттєвої діяльності індивідів – його невід’ємних складників й активних перетворювачів.
Отже, зрозуміти, що таке естетичне як чуттєве можна не шляхом аналізу і систематизації конкретних об’єктів естетичного сприйняття, а через відкриття загальних законів практично-духовного освоєння людиною дійсності.
Йдеться, власне, про проблему дослідження практичних і духовних передумов, які історично виникають в ході розвитку людської спільноти.
Естетичне сприйняття завжди акцентується саме на суспільну значущість речі, явища, вчинку.
В акті естетичного відношення довколишній світ цікавить людину не сам по собі, а в тісному зв’язку з її діяльністю і змістом життя.
Саме це дає змогу індивідові в акті чуттєвого сприйняття водночас і пізнавати суспільну сутність явища, оцінювати його з погляду того найвищого інтересу, що ґрунтується на всій сукупності суспільних характеристик людини.
Вітчизняна естетична наука, спираючись на досягнення світової естетичної думки, проводила у 60-80-х роках ХХ ст. послідовне комплексне дослідження природи естетичного, відчутно наближаючись до істинного розуміння його сутності.
Ці дослідження привели до створення теорії, яка значно розширила предмет естетики і вивела естетику за межі філософії мистецтва.
В результаті сформувалося стійке і теоретично обґрунтоване уявлення про естетичне як специфічне духовне, чуттєве відношення людини до світу.
Найважливішою характеристикою такого відношення є здатність людини самореалізовуватися цілісно і всебічно.
В категорії „естетичне”, як вона розуміється у сучасній естетиці, закладені фундаментальні ідеї:
1) про діалектичну єдність універсального розвитку людської діяльності і творчості за законами краси;
2) про взаємозв’язок розвитку виробничих сил людства з розвитком багатства людської природи як самоцілі;
3) про взаємозалежність розвитку індивіда, а отже, і його духовного світу від універсального його практичного відношення до дійсності;
4) про особливості творчої праці в умовах „царства необхідності” і „царства свободи”.
Таке розуміння сутності естетичного дає змогу по-новому підійти до вирішення багатьох теоретичних питань, зокрема таких як природа творчих здібностей людини, сутність творчості, походження мистецтва, його зв’язок з продуктивною працею, відношення мистецтва до дійсності, його соціальні функції та завдання естетичного виховання.
.
