- •1.Предмет, метод та функції макроекономіки.
- •2.Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання
- •3.Система національних рахунків (снр). Співвідношення основних показників снр
- •4. Ввп. Методи обчислення ввп
- •5.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін
- •6. Сукупний попит. Фактори,що впливають на сукупний попит. Крива ad
- •7/8.Сукупна пропозиція. Фактори,які впливають на сукупну пропозицію. Крива as. Сукупна пропозиція у короткостроковому і довгостроковому періоді.
- •9. Рівновага сукупного попиту і сукупної прпозиції. Модель ad-as
- •10. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання
- •11. Функція заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження
- •12.Сутність мультиплікатора інвестицій. Парадокс ощадливості
- •13. Аналіз графіків функції споживання та заощаджень.
- •14. Кейсіанський хрест як макроекономічна модель рівноваги.
- •15. Умови рівноваги на товарному ринку. Крива is
- •16. Умови рівноваги на ринку грошей. Крива lm.
- •17.Модель is-lm. Ліквідна пастка.
- •18. Крива lm. Структура попиту на гроші.
- •30. Модель Харрода – Домара
- •19. Дискреційна та недискреційна фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної політики
- •20. Суть фіскальної політики. Податки, їх функції. Податкова ставка.
- •21. Бюджетний дефіцит і профіцит. Циклічний та структурний дефіцити бюджету
- •22. Класична модель макроекономічної рівноваги
- •23. Дискреційна та недискреційна монетарна політика. Мультиплікатори монетарної політики
- •24. Роль цб в економіці. Інструменти грошово-кредитної політики
- •25. Грошова пропозиція: грошова база і грошова маса. Коефіцієнт монетизації економіки.
- •26. Попит на гроші та фактори, що їх визначають.
- •27. Сутність, причини та види інфляції. Методи вимірювання інфляції
- •28. Безробіття, його сутність і види. Закон Оукена
- •29. Теорії циклічних коливань. Державна антициклічна політика та її інструменти.
- •33. Номінальний і реальний валютний курс. Фіксований і плаваючий валютний курс. Фактори, які визначають валютний курс
9. Рівновага сукупного попиту і сукупної прпозиції. Модель ad-as
В точці перетину прямих сукупного попиту( AD) і сукупної пропозиції (AS) досягається макроекономічна рівновага - встановлюється рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг національного продукту. Можливі різні варіанти макроекономічної рівноваги: 1. Зміна сукупного попиту на кейнсіанському відрізку сукупної пропозиції призводить до зміни обсягу сукупного випуску і незмінного рівня цін. 2. Зміна сукупного попиту на проміжному відрізку – призводить до зміні як обсягу національного продукту так і до зміни рівня цін. 3. Зміна сукупного попиту на класичному відрізку сукупної пропозиції змінює рівень цін, а реальний ВВП залишається сталим.
10. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання
Споживання – це індивідуальне чи сумісне використання споживчих благ, які використовуються для задоволення матеріальних та духовних потреб людини. Споживання є важливою складовою ВВП. Гранична схильність до споживання-це обсяг додаткового споживання, спричинений однією додатковою одиницею доходу: c’=∆C/∆Y. Гранична схильність до споживання це числове вираження нахилу лінії споживання. Сума граничних схильностей до споживання і заощадження завжди дорівнює 1, це пояснюється тим,що приріст доходу може йти або споживання або на заощадження. Як свідчить світова практика зі зростанням доходу збільшується як споживання так і заощадження, тоді як гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощадження зростає. Автономне споживання – це споживання, яке незалежить від обсягу доходу і має місце навіть тоді,коли він дорівнює нулю. Середня схильність до споживання – це частка сукупного споживання у сукупному доході. Функція споживання – це графік чи формула які відображають зв’язки між сукупним споживанням і сукупним доходом: С=С(У-Т)=С(Уд). За основним психологічним законом Кейнса: люди збільшують своє споживання зі зростанням доходів, меншою мірою ніж зростають доходи.
11. Функція заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження
Заощадження – це частина сукупного доходу, яка не йде на придбання товарів та послуг. Це економічний процес, пов'язаний з інвестиціями. Мотиви заощаджень домогосподарств: для непередбачуваних обставин, для забезпечення себе в похилому віці та для придбання товарів тривалого користування. Гранична схильність до заощадження-це обсяг додаткового заощадження, спричинений однією додатковою одиницею доходу: s’=∆S/∆Y. Гранична схильність до заощадження це числове вираження нахилу лінії заощадження. Сума граничних схильностей до споживання і заощадження завжди дорівнює 1, це пояснюється тим,що приріст доходу може йти або споживання або на заощадження. Як свідчить світова практика зі зростанням доходу збільшується як споживання так і заощадження, тоді як гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощадження зростає. Ефект заощадження полягає в тому, що населення, маючи заощадження може спожити більше в поточному періоді, ніж отримано доходу. Середня схильність до заощадження – це частка сукупного заощадження у сукупному доході. Функція заощадження – це графік чи формула які відображають зв’язки між сукупним споживанням і сукупним доходом: S= -С0+(1-с’)Уд.