9. Основні закони управління

До загальних законів управління належать: — закон спеціалізації управління; — закон інтеграції управління; — закон необхідної і достатньої централізації управління; — закон демократизації управління; — закон раціонального використання часу. Закон спеціалізації управління акцентує увагу на тому, що при багатофункціональній системі управління виникає необхідність у розподілі певних функцій та повноважень, здійснюваних окремими людьми та трудовим колективом. Закон інтеграції управління. Інтеграція — це об'єднання окремих розрізнених, спеціалізованих дій до загального процесу функціонування і розвитку управління.

Цей закон, як і перший, має об'єктивний характер, тобто на практиці управління не може здійснюватися без об'єднання, координації діяльності багатьох робітників. Закон необхідної і достатньої централізації управління на практиці проявляється як закон оптимального сполучення централізації і децентралізації. Він передбачає, з одного боку, централізоване, сконцентрованеуправління, тобто реалізацію процесу управління за вертикаллю, з іншого — передумовлює необхідність передачі деяких повноважень управління на нижчий щабель ієрархії. Закон демократизації управління передбачає участь виконавців у процесі, наприклад, шляхом передачі їм власності (у вигляді акцій чи інших цінних паперів).

Закон раціонального використання часу — один з найважливіших законів ринкової економіки. По суті час трансформувався в економічну категорію, цінність якої зумовлює всі сторони діяльності підприємства (швидкість обертання капіталу, адаптування до змінюваних умов тощо). Що стосується закономірностей управління виробництвом, їх можна розподілити на дві групи: загальні, що характеризують процес управління в цілому, та локальні, які виявляються в окремих елементах системиуправління (в методиці прийняття управлінських рішень, в окремих функціях управління тощо).

10. Поняття принципів у менеджменті

Важливе значення в реалізації цілей організації мають принципи управління, яких дотримуються керівники. Принцип – основне, вихідне положення теорії, правило діяльності організації в будь-якій сфері або правило поведінки особистості. Принципи управління – це правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких має створюватися, функціонувати і розвиватись система менеджменту організації (підприємства). Принципи управління були сформульовані на основі спостережень і досліджень, тому вони є узагальненням практичного позитивного управлінського досвіду і ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку. Їх використання в управлінській діяльності дає свого роду ефект “прокладеної лижні”, коли відомо, що треба робити для того, щоб уникнути невдач. Тому знання і врахування принципів управління у сучасному менеджменті є важливою умовою його ефективності.

11.Принципи управління Емерсона

12 принципів продуктивності, як вони сформульовані автором.

1. Точно поставлені ідеали й цілі

Організацію надихають різні ідеали й мети. Якщо вони спрямовані в одному напрямку, то результат колосальний. На ділі, всі тягнуть у різні сторони. Також часто зустрічається розпливчастість і невизначеність основної мети. Виразного подання про неї найчастіше немає навіть у керівників.

2. Здоровий глузд.

Кожний вірить у наявність у нього здорового глузду - інакше відсутня віра в себе. Але є здоровий глузд нижчого, вузького порядку. Але є й здоровий глузд вищого порядку, він припускає освіченість, освіченість і далекоглядність. Вузький здоровий глузд штовхає на розбазарювання природних ресурсів. Часто за дрібної щохвилинною вигодою не зауважують великі втрати. Багато великих станів були зроблені саме таким шляхом. Для того щоб уникнути недальновидних рішень необхідна компетентність.

3. Компетентна консультація

Ремісники робили всі самі й покладалися тільки на свої сили. Вони не мали потребу в юристах, агентах по закупівлі, рекламних агентах, хіміках або інженерах-раціоналізаторах. Велике виробництво припускає необхідність кваліфікованих фахівців-консультантів. Це пов'язане зі швидким науковим прогресом. Одна людина вже не може бути компетентний у всіх галузях науки, необхідних для сучасного виробництва.

4. Дисципліна

В основі сучасної організації лежить точний розклад часу. Існує нижча й вища дисципліна. Коли багатій, що не заводить собі твердого розкладу, постійно змушує слуг діяти по настрої, ми маємо справу з нижчою дисципліною. На рівні організації це порушення загального порядку через лінь, непогодженості та ін. Найважливіший регулятор поводження - правила організації. Кожний повинен знати свою роль у спільній справі, точно певні обов'язки, необхідний точний і швидкий облік всіх дій і результатів, нормалізовані умови й нормовані операції, плюс система винагород за продуктивність. Вища дисципліна дається не страхом. Але вся строгість дисципліни повинна бути спрямована проти всіх невідповідних елементів.

5. Справедливе відношення до персоналу.

Найкращою основою для мирних і гармонічних відносин, для високої продуктивності праці, є ретельний відбір персоналу. Спочатку ретельно відбирають кандидатів, з огляду на утворення, стан здоров'я й навіть біографію, що дає вказівки на деякі моральні властивості, а потім звертаються із прийнятими чесно й справедливо. Для цього необхідна доброзичливість і почуття справедливості. Від робітника не можна вимагати, щоб він працював на свого підприємця за меншу плату, чим та, яку він може одержати за тих самих умов праці в іншого підприємця. Але й від підприємця не можна вимагати, щоб він платив дорожче розцінок прийнятих у конкурентів.

6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

Існує облік нормалізованих умов, облік нормованих операцій, облік дисципліни, облік справедливості. Основним же є облік собівартості й продуктивності, у який входить облік всіх перерахованих вище факторів.

Ціль обліку в тім, щоб збільшити число й інтенсивність застережень, щоб дати нам такі відомості, яких ми через зовнішні почуття не одержуємо. Необхідні усе більше зроблені інструменти обліку (термометр - інструмент обліку температури). Обліковим документом є все, що дає відомості. Але простого обліку всіх відомостей недостатньо. Найбільш важливий для керування облік продуктивності. Одна із цілей наукового керування перетворити облік продуктивності в облік собівартості. Як правило, при росту продуктивності собівартість падає.

7. Порядок і планування роботи.

8. Норми й розклади.

Високі результати в праці зв'язані не з підвищенням, а зі скороченням зусиль. Скорочення зусиль досягається завдяки знанню й обліку всіх резервів продуктивності, умінню реалізувати їх на ділі й уникнути невиправданих трудових витрат, втрат часу, матеріалів, енергії.

9. Нормалізація умов.

Потрібно не людини пристосовувати до машини, а створювати такі машини й технології, які дали б можливість людині робити більше й краще.

10. Нормування операцій.

Праця необхідно нормувати так, щоб робітник міг виконати завдання й гарно заробити.

11. Письмові стандартні інструкції.

Вони служать для того, щоб звільняти мозок працівника для ініціативи, винаходів, творчості.

12. Винагорода за продуктивність.

Доцільно ввести систему оплати праці, що враховує як час, витрачений працівником, так і його вміння, що проявляються в якості його роботи[9, c. 43-46].

Дванадцять із організації праці, запропоновані Емерсоном, послужили основою раціональної організації праці на промисловому підприємстві й у цей час ефективно використовуються на практиці керування.

12.Принципи Файоля в управлінні.  1. Розподіл праці - спеціалізація робіт, що необхідна для ефективного використання робочої сили  2. Повноваження і відповідальність - кожному працівникові мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи  3. Дисципліна - працівники мусять дотримуватися умов угоди, укладеної між ними та керівництвом; менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку  4. Єдиновладдя - працівник отримує розпорядження тільки від одного безпосереднього керівника і звітує лише перед ним  5.Єдність дій - усі дії, що мають однакову мету, повинні бути згруповані і виконуватися за єдиним планом  6.Підпорядкованість інтересів - інтереси організації мають перевагу перед інтересами індивідуума  7.Винагорода персоналу - отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю  8.Централізація - природний порядок в організації, що має керуючий центр  9.Скалярний ланцюг - безперервний ланцюг команд, яким передаються всі розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії  10.Порядок - робоче місце для кожного працівника і кожен працівник на своєму робочому місці  11.Справедливість - встановлених правил повинні дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга  12.Стабільність персоналу -установка на довгострок роботу в о-ії, оскільки висока плинність знижує ефек-сть  13.Ініціатива - заохочення працівників до незалежних суджень у межах делегованих їм повноважень  14.Корпоративний ДУХ - гармонія інтересів персоналу та організації забезпечує єдність зусиль 

13.Принципи маркетингу Мартиненка.  1. Цілеспрямованість. Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в о-ї повинна спрямовуватися на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.  2. Урахування потреб та інтересів. Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей о-ї.  3. Ієрархічність. Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.  4. Взаємозалежність. 3гідно з ним кожна о-я складається із взаємозалежних внутрішніх змінних (цілі, cтруктура, технологія, працівники, завдання, ресурси).  5. Динамічна рівновага. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.  6. Економічність. Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходження тощо, забезпечує розвиток бюджетних відносин  7. Активізація. Спонукання о-ї до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій та ін.  8. Системність. Відповідно до цього принципу о-я розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних елементів.  9. Єдиновладдя- наявність єдиного відповідального центру, який здійснює кер-во та координацію д-сті о-ї.