75. Поняття та класифікація конфліктів
Конфлікт – це суперечності між двома або більше особами, групами або організаціями; він може бути порівняно несерйозним або дуже глибоким, короткочасним або тривалим (місяці або навіть роки); стосуватися роботи або особи. Конфлікт виявляється по-різному. Люди можуть змагатися один з одним, сприймати один одного вороже, кричати або звільнитися. Групи можуть згуртуватися разом, щоб захистити популярних членів або позбутися непопулярних. Організації можуть шукати правового виходу зі скрутного становища.
76. Управління конфліктами в організаціях
Як менеджери дають собі раду з усіма потенційними конфліктами? На щастя, як видно з табл. 13.3, є методи попередження конфлікту, контролювання конфлікту, а також вирішення конфлікту, якщо він виникає.
Заохочення конфліктів
У деяких ситуаціях організація заохочує конфлікт, ставлячи окремих осіб або групи у конкурентне становище. Менеджери для цього можуть організувати змагання з продажу, заохочувальні плани, премії або інші конкурентні стимули. Доки засадничі правила справедливі та всі учасники сприймають змагання як чесне, конфлікт, зумовлений конкуренцією, буде, оскільки кожен учасник працюватиме важко, щоб перемогти (удосконалюючи таким чином певний аспект організаційного виконання).
Інший метод заохочення конфлікту – залучення одного або більше аутсайдерів, які змінять ситуацію і матимуть новий погляд на організаційну практику. Аутсайдерами можуть бути нові працівники, працівники, щойно прикріплені до чинних робочих груп, або консультанти чи радники, найняті тимчасово. Звичайно, це може спровокувати опір інсайдерів, які вважають, що вони достатньо кваліфіковані. The Beecham Group, британська компанія, колись на посаду виконавчого директора найняла спеціаліста зі США для того, щоб змінити стиль ведення бізнесу. Новий працівник запровадив нові методи діяльності та дав новий ентузіазм для конкуренції. На жаль, деякі цінні працівники вирішили покинути компанію, тому що не сприйняли таких змін.
Конфлікт може заохотити також зміну деяких усталених процедур, особливо тих, що вже віджили своє. Це змушує людей переоцінити своє виконання роботи. Наприклад, ректор одного університету оголосив, що вакантні штатні посади можна буде заповнити лише після письмового обгрунтування, яке він повинен підтвердити. Конфлікт виник між ректором і деканами, які вважали, що їм тепер потрібно буде виконувати значно більше письмової роботи, ніж потрібно. Більшість претензій було визнано справедливими, проте декани тепер повинні визначати потреби в штатах, і, як наслідок, кілька непотрібних посад було скорочено.
Контролювання конфліктів
Одним із методів контролювання конфлікту є збільшення ресурсної бази. Уявіть собі, що менеджер найвищого рівня отримав два запити про виділення коштів – по 100 000 дол. кожен. Якщо він має лише 180 000 дол. для розподілу, то виникає підстава для конфлікту, тому що кожна група вважатиме, що її пропозиція більше варта фінансування і буде дуже розчарована, коли коштів не виділять. Якщо ж обидва запити варті уваги, то потрібно отримати додатково 20 000 дол. з інших джерел та уникнути проблем.
Конфлікт можуть спровокувати усі види взаємозалежності. Використання адекватних методів для посилення координації дає змогу зменшити ймовірність виникнення конфлікту. Методи координації охоплюють застосування ієрархії менеджменту, дотримання правил та процедур, приймання працівників для зв’язку, формування цільових груп та інтегрувальних відділів. У крамниці J.C.Penney, про яку вже згадувалося, конфлікт вирішили, забезпечивши продавців бланками нового типу, в яких зазначені потрібні товари й у певній послідовності. Якщо один із методів координації не дає бажаного ефекту, менеджер може використати інший.
Суперечливі цілі – також потенційне джерело конфлікту між особами та групами. Менеджери часом концентрують увагу працівників на цілях високого рівня для обмеження малого конфлікту. Коли профспілки, такі як UAW, роблять поступки щодо заробітної платні, щоб забезпечити виживання автомобільної промисловості, то вони покладаються на вищу за рангом ціль. їхньою безпосередньою метою може бути вища зарплатня для своїх працівників, однак вони усвідомлюють, що без автомобільної промисловості не матимуть навіть роботи.
Врешті-решт менеджери повинні знайти відповідність між особистостями та робочими звичками працівників для уникнення конфлікту між особами. Наприклад, два цінні підлеглі, один курець, а інший – противник куріння, напевно, не повинні працювати разом у закритому приміщенні. У конфлікті між несумісними працівниками менеджер повинен шукати інше місце праці для одного чи обох працівників.
Вирішення та обмеження конфліктів
Незважаючи на всі найліпші наміри, конфлікт часом загострюється. Якщо він зумовлює надто велику ворожість або ще якось перешкоджає організації, то потрібно спробувати його вирішити. Деякі менеджери, які не хочуть займатися конфліктом, ухилятимуться від цього, сподіваючись, що все минеться. Уникнення конфлікту інколи ефективне у короткотерміновому періоді для деяких видів міжособових проблем, однак не впливає на довготермінові та хронічні конфлікти. Ще гірше згладжувати, мінімізувати конфлікт і запевняти всіх, що все гаразд. Унаслідок цього конфлікт часто лише поглиблюється.
Компроміс – це середина між двома екстремумами. Цей підхід може спрацювати, якщо його використовувати обережно, проте у більшості компромісних ситуацій хтосьвиграє, а хтось програє. Бюджетні проблеми є однією з небагатьох сфер, придатних для компромісу з огляду на об’єктивну природу. Уявіть, наприклад, що менеджер, про якого йшлося вище, додаткових коштів не має. Він повинен поділити 180 000 дол., а кожна з двох груп вимагає 100 000 дол. Якщо менеджер вірить, що обидва проекти заслуговують на фінансування, то він може виділити по 90 000 дол. Факт, що до кожної групи поставилися однаково, може мінімізувати потенційний конфлікт.
Конфронтаційний підхід до вирішення конфлікту означає збирання усіх сторін разом для зіставлення і порівняння. Сторони обговорюють природу конфлікту та намагаються досягти згоди. Однак конфронтація потребує достатнього рівня зрілості учасників, і менеджер повинен детально структурувати ситуацію. За доброго керівництва цей підхід є ефективним засобом вирішення конфлікту. Останніми роками багато організацій випробовували метод, який називають альтернативним вирішенням диспутів. Він передбачає створення команди працівників для арбітражу конфліктів30.
Незалежно від підходу організації та їхні менеджери повинні усвідомити, що конфлікт потрібно вирішити, якщо це слугує конструктивним завданням і не призведе до деконструктивних наслідків. Конфлікт в організаціях, як уже зазначено, неминучий, однак його наслідки можна обмежити правильними діями. Наприклад, Union Carbide якось послала своїх двісті працівників на триденний семінар з конфліктного менеджменту, їх залучали до багатьох вправ та дискусій для вивчення типу людей, з якими у них найчастіше може виникнути конфлікт, а також навчали, як його вирішити. Унаслідок цього менеджери на фірмі звітували, що ворожість та образи в організації значно зменшилися, а серед працівників фірми налагодилися сприятливі робочі стосунки31.