Матеріалістична діалектика:

в основі розвитку поняття людського суспільства – розвивається не ідея, а матерія. Мова саме про соціальну матерію, вона піддається таким закономірностям, що і матерія. Суспільство – форма існування людей, є етапи людського суспільства. Суспільно – економічна формація: продуктивні сили і виробничі відносини, протиріччя в продуктивних сила є і діалектика, 5 формацій представляють процес становлення громадянського суспільства.

2 Фази суспільства - первіснообщинний лад і останній – не антагоністичні, а 3 – антагоністичні – рабовласницький, феодальний, буржуазний.

Протиріччя - між способом виробництва і розподілом благ – це джерело антагонізму, воно рухає суспільством, воно не може бути припинено, а може бути лише знято. Класовий поділ суспільства – необхідний, продукт споживає не той, хто виробляє, а через стани суспільства, приватна власність – несправедливий спосіб присвоєння блага, що дає можливість експлуатації. Комунізм – гармонійний лад, де зникне несправедливість ,тобто кінцева мета, але ж це суперечить діалектиці. Слід повернути людині відчуття причетності до розвитку. Задача Маркса – протрактувати момент самотності людини. Ідея, релігія, право, мораль – лише похідні, а вся суть – в економіці. Виробництво має загальносуспільний характер, а споживання – приватний характер – основне протиріччя, треба знищити джерело експлуатації, треба створювати прал розподілу благ. 2 фази комунізму: праця – критерій розподілу, 2 фаза – хто скільки може – віддає, а скільки потребує – отримає.

В основі – об’єктивна реальність – матерія, внутрішнє джерело руху – протиріччя. Ідея прогресу – трактується через протиріччя. Необхідна пролетарська революція, її слід готувати, треба створити партію, підготувати робітничий клас, здійснити перехід до нового лату, провести реформи.

Метафізика: протиставляється діалектиці – те, що слідує після фізики. На основі робіт Аристотеля ті положення, що стосувались засад буття склали окрему книгу. Один із його коментаторів надав його творам таке значення. Пізніше назва почалась трактуватись по -іншому.

1. філософська наука про загальне, прімафілософія, філософія = метафізика як вчення про першооснови буття, вчення про ідею і матерію – Платон, про форму і матерію – Аристотель.

2. Метафізика це була онтологія – вчення про буття, про суще, що не залежить від випадкових проявів,

її відродження – у 20 ст. Агассі – задача – створення певний моделей реальності на основі метафізики, певні онтологічні схеми через узагальнення окремого наукового знання = в цьому задача філософії загалом, вийти на створення картини світу, для цього необхідно мати уявлення про першопричини буття,

3. метафізика протиставляється діалектики – властивість догматизму, консерватизму, не можна вийди на розвиток понять, не дає можливості пояснити зміну в розумінні поняття (2 пол. 19 -поч. 20 ст.) .

Рівень загальнонаукових методів:

проявив себе в системі позитивної філософії,

рівні дослідження – емпіричний, теоретичний, логічний.

повинна давати практичну користь,

отримали широкий розвиток у 19 ст., виконують функцію перехідну між філософськими методами та фундаментальними теоретичними дослідженнями спеціальних наук, вони утворюються як метатеорія для спеціальних наук.

категорії – інформація, система, модель, функція, структура.

відображають рівні наукового дослідження:

1. емпіричний – збирання фактів,

2. теоретичний - висування гіпотези,

3. загальнологічний рівень – її обґрунтування.

Ці з рівні методів виражали пієтет.

йде поняття загального наукового методу, наука тоді позитивна, коли в ній примсутній експеримент, збір фактів, висування гіпотези, її обґрунтування, така класифікація представляє дослідницьку процедуру,

На емпіричному – спостереження експеримент, опис, вимір, порівняння.

На теоретичному – моделювання, формалізація, ідеалізація, аксіоматичний підхід, (аксіома – твердження, що приймається без доведення,а аксіологія – це цінність,), гіпотетико – дедуктивний метод ( із загального, гіпотеза – як наслідок в теоремі), сходження від абстрактного до конкретного,

Логічний – аналіз, синтез, абстрагування, дедукція,індукція, аналогія, абстрагування, узагальнення, ідеалізація, формалізація, системний підхід, відогіднісно – статистичні методи.

їх роль - вони створюються від узагальнення дослідження, будуються за світоглядним принципом, проміжне місце – опосередковує окреме дослідження і філософську світогляду позицію, відображаються процедуру наукового дослідження. наукових теорій – є науковим.

Огюст Конт: припущення: будь – яке знання, яке будується на побудові теорій – є науковим. Експеримент повинен носити не прямий характер, а ретроспективний. Треба вчитись на історії, а не ставити експерименти на майбутньому. 20 ст. – політичні сили перевіряли за допомогою експерименту ідеологічні ідеї (соціалістична революція, нацистський режим).

Критика наукового методу: зауваження в некласичний та постнекласичний період.

Баскаков, Тулінков – з відти взяти визначення методів.

Група окремонаукових методів дослідження: сукупність методів, принципів і прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці, відзначається специфічним характером дослідження, тут метод чітко пов’язаний із предметом. кожна наука вивчає специфіку прояву певної матерії. Теорія вивчає загальні закономірності розвитку, а історія – особливості прояву загальних закономірностей в певний період.

За радянських часів: є 1 універсальний метод – діалектика, але треба знати специфіку соціальної матерії. Такий підхід зазнав критики ще в 19 ст. Наука в Європі існувала самостійно від теорії, За СРСР – використовувався такий підхід.

Окремонаукові методи – сукупність прийомів та методів. Тарасов «Метод и методологический поход в правоведении», Скакун «Методологічний підхід та метод в порівняльному правознавстві та їх співвідношення»,

Більшість авторів – кожна наука має свій метод – юридичний, але в ньому філософський, загальнонауковий, окремонауковий рівні.

Сердюк О.В. філософія права, 2008 №3 «Типологія підходів у методології сучасного правознавства»: за основу - поняття підходу. Метод – спосіб дослідження, в результаті якого зді1йснюється відкриття, поняття підходу – позиція, з якого здійснюється розуміння. Поняття підходу пов’язується із основними типами право розуміння.

Понятя юридичного методу як окремо наукового - на основі юридичного позитивізму. Шершеневич (цивіліст дореволюційний) – юриспруденція має мати свій метод, що полягає у систематичному викладі норм права, а також в описі, узагальненні та систематизації юридичних норм, формування дефініцій.

Юридичний метод повинен містити опис фактів, побудова гіпотези, побудова теорії - формально – догматичний (вивчається форма права, вивчається існуюча форма, висувається певне пояснення, при обґрунтуванні цього поняття – переходимо до його дефініції, формулюється на основі юридичного підходу, присутній рівень логіки) / нормативно – догматичний (вивчається поняття норми).

Юридичний підхід – на основі позитивної філософії, особлива система обробки та аналізу змісту діючих норм права та юридичної практики, що містить кроки:

1. опис норм права,

2. встановлення юридичних ознак правових явищ,

3. вироблення понять та визначень,

4. класифікація правових явищ,

5. встановлення їхньої природи, виходячи із правових конструкцій загальних положень юридичної науки,

6. їхнє пояснення під кутом зору юридичних теорій та концепцій.

Юридичний підхід спрямований на вивчення юридичного матеріалу – реально існуючого факту.

В юридичному позитивізмі досліджуються юридичні факти, виступають проти дослідження ідеє права, право – те, що є, а не те, що має бути. На основі юридичного позитивізму є окремий метод, який пов’язаний із формально – логічним методом дослідження. Якщо застосуємо соціологічні методи – тло утворюється системно – структурний, структурно – функціональний. Тарасов: системний підхід – загальнонаукова теорія. Теорія систем: система – звя’зки елементів, структура – поділ на елементи, якщо підключити поняття функції – переходимо у сферу соціології – вивчення із соціологічної точки, тобто вивчення в системі, такі елементи використовуються для пояснення права із іншими явищами.

Порівняльний метод – застосується спочатку процедура порівняння, але значення порівняння настільки велике, що виокремлюють спеціальну галузь юриспруденції. Інформація порівнюється на горизонтальному, вертикальному рівням, Рудольф Ієрінг започаткував компаративістику, це є наука, і метод, і певна теорія. Це метод юридичних наук. Порівняння – рівень емпіричного дослідження.

Різні види тлумачення (намагання зрозуміти думку законодавця): логічне, синтаксичне тощо виходять на герменевтичний підхід. Техніка тлумачення застосовувалась давно.

Поняття юридичного методу складається із різних підходів та способів: тут і формально – догматичний як основний, системно – структурний, структурно – функціональний, герменевтичний метод (загально філософський), порівняльне правознавство (із порівняльний процедур). Цей метод є прикладний. Тарасов: цей рівень включає 3 рівня, поняття є підходів6 сам метод дає нове знання, а його розуміння - дає підхід.

Понття методу – одне, а поняття підходу відрізняється від методу.

Виокремлюють такі підходи: