Функції методології як науки:

1ю задає напрямок дослідження,

регулятивну функцію застосування певних методів,

узагальнення результатів,

формує загальні принципи і методи наукового дослідження.

3. Метод (лат. – спосіб, шлях до чогось) – спосіб діяльності суб’єкта пізнання в будь – якій формі.

метод – спосіб, шлях пізнання та практичного перетворення реальної дійсності, система прийомів та принципів, що регулюють практичну та пізнавальну діяльність людей як суб’єктів пізнання. Основна функція – у внутрішній організації та регулюванні процесу пізнання чи практичного перетворення певного об’єкта.

методологія – сукупність правил, прийомів, способів пізнання та діяльності, система приписів, яка повинна орієнтувати суб’єкта пізнання на досягнення практичного результату (підхід позитивістів).

Епістемологія – наукознавство,

4.метод і теорія: виникає при переході від класичного типу раціональності до некласичного, є онтологія, гносеологія – одне і теж, теорія переходить у методологію і навпаки.

діалектика: на основі його пізнається, філософська система Гегеля не вважається абсолютно безспірною, гносеологія не = ФІЛОСОФІЇ, є інші підходи, особливо позитивісти – кожен має свій метод, якогось універсального немає. В принципі, в нашій доктрині прийнято: метод і теорія пов’язані, предмет визначає метод дослідження, але є між ними різниця.

1. теорія – результат попередньої когнітивної діяльності (пов’язане із мисленням), метод – вихідне положення для наступної діяльності пізнавальної, теорія передує методу,

2. функції теорії – пояснення і передбачення (підхід позитивістів), метод – регуляція та орієнтування суб’єкта пізнання на отримання нових знань,

3. теорія – система ідеальних образів, що відображають сутність та закономірності об’єкта пізнання, метод – система регуляторів, правил, що є знаряддям подальшого пізнання і перетворенням подальшої дійсності,

4. теорія націлена на вирішення проблеми і вирішує питання онтології об’єкта, а метод з’ясовує способи та механізми дослідження та перетворення об’єкта, тобто більше пов’язано із гносеологією,

Зв’язок теорії і методу впливає на визначення питання істинності, а предмет істина – як мета пізнання.

об’єктивність та суб’єктивність методу: метод завжди об’єктивно обумовлений, вибір методу диктується предметом пізнання, він незалежний від волі суб’єкта, суб’єктивний момент: в 2 і 3 типі раціональності – суб’єкт впливає на об’єкт, значимість до вибору підходу дослідження,

2 і 3 тип ставлять витання правильності, вірогідності – тому є суб’єктивні начала, слід співвідносити поняття методу із метою, яку ставить дослідник.

Метод – внутрішня закономірність людського мислення, взята як суб’єктивне відображення об’єктивного світу. Метод об’єктивний по своїй природі, він об’єктивний за змістом, але суб’єктивний за природою. Гегель – це засіб на стороні суб’єкта, з допомогою якого він співвідноситься з об’єктом.

Метод – прийом – засіб – підхід – принцип.

Метод – прийом – засіб у літературі ці питання не дуже представлені, але для юристів вони є осмисленими. Машков – близькі за значенням, часто вживають як синоніми.

Близькі: прийом та метод – розуміння методу як особливого способу пізнання – послідовність здійснення пізнавальної процедури, а прийом – як спосіб поєднання засобів пізнання в певній процедурі з метою отримання певного знання.(Л! небезспірне). Це спобіб, яким здійснюється пізнання,

засіб – пов’язаний із інструментальним моментом (для природничих наук – різні прилади, для гуманітарних – мова), інструмент в прийомі.

Прийом і метод: прийом – більш примітивний, спонтанний, а метод – більш науково обґрунтований, наукового розроблений та обґрунтований прийом, це продуманий, обґрунтований з точки зору доцільності, раціональності.

Методика – кілька визначень:

1. виражає послідовність рішення конкретної наукової та практичної задачі, сукупність та порядок застосування використовуваних при цьому методів (Тулінков, Баскаков),

2. Машков – це декілька наукових методів. Розрізняє 2 аспекти цього поняття:

а) під методологію в опрацюванні конкретних об’єктів,

б) сукупність способів та прийомів для виконання певної задачі.

Л! метод – стратегічна зброя, він сходить до світоглядних принципів, а методика – сукупність прийомів, тактичне значення, націлена на вирішення конкретних задача (методика кримінологічних досліджень, методика розкриття окремих видів злочинів).

методологічний принцип: не всі автори звертають на це увагу. Машков вважає його важливим, рівні методів у нього пов’язані із рівнями методології.

підхід розуміється не скільки за змістом, а як розуміння.

Принцип дає уявлення про підхід. Методологія вважається упорядкованою системою методів – елементів і об’єднуюча роль – принципам методів, принципом методів розуміється визначальні установки суб’єкта щодо можливості, відносності, допустимості і доцільності застосування методу, методики пізнання і на підставі яких – оцінювання істинності інформації.

2 великі групи принципів пізнання з точки зору призначення:

1. принципи, з допомогою яких намагаються створити цілісну істинну методологію дослідження, має онтологічне значення – націлює на те, що треба пізнати і ці принципи «цементують систему», має співвідношення між поняттями істинності і відносності методів.

2. принципи, за допомогою яких відбувається співвідношення методів, гносеологічне дослідження – як методи співвідносяться між собою, стосунок до проблем допустимості і доцільності методу, методологічний принцип – як критерій відбору методу, відносність та істинність - метод виходить на об’єкт і треба співвіднести з об’єктом, а доцільність і допустимість – наскільки допустимим та доцільним є застосування методу. Доцільним є використання методу генетики при дослідженні расової теорії, допустимість – треба знати межу застосування певного методу (дедуктивний метод застосовувався при дослідженні метафізичних понять – характерно до 18 ст. поки не стало питання про межу методу – саме критичний підхід ставить витання про межу застосування методу).

Методологічні принципи стоячі в основі визначення межі методів чи методів, які цементують систему пізнання виступають базовими, задає ієрархію та систему;

принцип методологія – основоположне начало, пізнавальна установка дослідника чи наукової школи, що визначає можливість використання певного прийому, способу, засобу, методики для наукового пізнання об’єкта, визначає можливість використання прийому для пізнання об’єкта, забезпечує впорядкування всієї сукупності методів, які формують методологію суб’єкта пізнання.

Сіманов класифікує методи:

1. методологічні принципи з онтологічною системою,

2. з гносеологічною системою