Логіка та методологія:

1. логіка включається в методологію науки, хоч є самостійною галуззю,

2. методологія – частина логіки, адже використовує засоби, розроблені логікою. Логіка спрямована на результат дослідження, а не на процес, прийоми досягнення нових знань.

Нові знання, вони лише здобуваються – предмет методології наукового дослідження, а не науки, бо наукове дослідження пов’язане із гносеологічними аспектами, то

Епістемологія – наукова діяльність та результат цієї діяльності – застосовує як логіка, так і методологію досліджень.

Смисл – методологія науки:

1. ототожнюється із філософією і філософією науки взагалі, залежно від періоду вживання,

2. сукупність достатньо загальних методів дослідження,ця сукупність є об’єкт методології - широке розуміння,

3. вузьке – теоретична основа деяких спеціальних ,окремих прийомів та засобів дослідження – методика, яка ставить не пізнавальну, а практичну мету.

Мета методологія не просто узагальнення, а й пізнавальні цілі, то методологія науки – це дослідження, вивчення засобів, методів, прийомів, з допомогою яких суб’єкт набуває нових знань стосовно реальної дійсності і має за мету пізнання дійсності.

Логіка науки - аналіз структури готового знання,

методології – аналіз нового знання,

Цілі діяльності можуть бути різними, пізнавальні проблеми – емпіричні (базується на дослідженні конкретних фактів), теоретичні (вихід на побудову теоретичних конструкцій), оціночні, методичні та методологічні.

19 ст. – виділяються окремі науки – предметні галузі, науки повинна )(позитивісти, що прослідковується у юридичному позитивізмі – юриспруденція має свій предмет, метод, безвідносно від інших факторів – виходять на уявлення про методологію науки і виходять на загальна науки – підхід від конкретного до загального. Ця наука може ставити певні методи дослідження може піднімати їх по рівні певного класу. експеримент перенесено із механіки і поставлено а загальнонауковий метод, аксіоматичний метод філософії так само поставлено на загально філософський (побудова гіпотези, її обґрунтування).

Методологія узагальнює досвід, тому розуміється

1)як теоретичні і нормативна дисципліна Є теоретичні і нормативні дисципліни. Як теоретична – розробка теорій, що систематизують методи дослідження, як нормативна - прагне реалізувати пізнавальні цілі найоптимальнішим способом – пропонується метод, що може дати результат на основі того, що він дав результат в певних дисциплінах.

2) методологія прирівнюється до філософії. Методологія наукового дослідження – частина загальної методології пізнання, частину гносеології, яка досліджує методи, це найсуттєвіша частина теорії пізнання. Досліджує форми та методи наукового пізнання, вказує межі застосування методів, закономірності методів для природничих і соціальних наук, методологія науки складає найсуттєвішу її частину. В певний період гносеологія ототожнювалась із епістемологією – пізнання – найзагальніша теорія пізнання, суб’єк – об’єктне відношення, методологія пов’язана через гносеологію і філософією – підхід зверху.

Гносеологія більш загальна по відношенню до методології. Проявляється зв’язок теорії пізнання і теорії методів – теорія методів – частина теорії пізнання. Способи пізнання в науці – предмет методології як філософської дисципліни:

1)як загальна теорія окремих галузей і 2)як частина філософських вчень.

Значення - методологія - філософське вчення (Тулінков, Баскаков) про систему методів наукового пізнання та перетворення реальної дійсності (методологія як теорія методів), а також вчення про застосування принципів, методів діалектики до процесу пізнання і практики (як частина філософії).

Об’єм змісту: (Проблеми предмету та методу методології).

1. способи, методи дослідження, об’єкт – певна сукупність методів,

2. вчення про цю систему чи сукупність – тобто це загальна теорія методів.

є 2 позиції: в юридичні науці є сукупність методів, класифікація методів, 2 позиція Алексеєв – предмет юридичної науки має 1 метод, який поділяється на рівні дослідження.