Тема: Методи наукового пізнання

1. співвідношення,

2. поняття методології дослідження,

3. метод,

4. співвідношення «методу», «засобу», «прийому», «підходу»

Васкаков и Тулинков: Методология.К., 2004,

Білуха, 2002,

Казимерчук: Право и методи его изучения, М., 1965.

Карташов: Методика изучения…

Киримов!!!!!! Д.А. Основи философии права, 2002, Методология права, 2000.

Ковальчук, Моісеєв: Основи Наукових досліджень, К., 2004.

Крушельницька О.В, Методологія та організація юридичних досліджень, 2003.

Машков А.Д. Проблеми теорії держави і права. Основи, 2008.

Марченко:Методологические основи правоведения

Лунзанин: Логика

Сачков: Научний методи и основи его развития,

Юдин Е.Г. Методология науки: системность, деятельность.

Тарасов: Правоведение 2001 №1 Метод и методологический поход в правоведени.

Козюбра М.І. Проблеми методології теорії держав иі права в умовах політичного та ідеологічного плюралізму/ Проблеми правознавства № 53, 1992;

Понятие и структура методологи юридической науки / Методологические проблеми юридической науки, 1990.

Сирих: Метод правовой науки: основние елементи, структура, 1980р.

Сирих: Логические основания теории права.

Кістяківський Б.О. «Методологія юридичних наук» Збірник соціології права, 1998р.

1.Поняття методології з’являється у зв’язку диференціація філософії на різні галузі науки у зв’язку з кризою світогляду філософії.

методологія прирівнювалось до методології у 5 ст. До Н.Е. епістема Арістотеля. Енциклопедизм – в час просвітництва, обізнаність - була ознакою освідченості, всі науки пов’язані, один метод – метод аналітичної геометрії.

1. криза філософії – виникають суб’єктивно - , об’єктивно – аналітичний напрям,

2. Гегелівська філософія претендувала на основну, зазнала крах на практиці, почали розвиватись окремі дисципліни, з’являється позитивна філософія Огюста Конта, що змінює епістему Аристотеля, досліджуються явища на основі закономірностей, створюються поняття, створюються категорії та поняття. Позитивна філософія базувалась на періодизації: теологічний період, метафізика (є універсальний метод, класичний розвиток раціональності), позитивно – філософський (наука має базуватись на дослідній перевірці своїх конструкцій. Всі науки поділяються по предмету, кожна наука повинна опиратись на практику (дослід, експеримент, в природничих можна лише спостерігати, а в природничій сфері – ставити експеримент, юридична наука – до історично – соціальних наук. Право жорстко пов’язується із державою, право існує як ідея, як реальний інструмент впливу на СВ завдяки державі – спеціальному інститутові, що забезпечує правопорядок силою. з 19 - філософія починає розділятись, метод філософії не стає загальнонауковим. Кожні науки – на своїх методах, предмет визначає метод. Якихсь загальних методів – не визнавались. Кожна наука будує свою теорію, але філософія не спроможна це зробити (пов’язано із кризою Гегелівської філософії. Філософія розробляє світоглядні проблеми. 80рр. 19 ст. – обгрунутвання необхідності філософії – розвиток гносеології – філософія досліджує пізнання як таке, методи, способи дослідження. У Гегеля онтологія, гносеологія – одне і те ж. З 19. ст. – почали їх розділяти. Кожна наука стояла на своєму методі. Постала проблема значення філософії. Встановлюється дисципліна межі застосування методів – повернення назад до Канта – гносеологічний підхід – відділення її від онтології. Гносеологія – що таке пізнання, як воно здійснюється, особлива рефлексія над засобами.

Термін філософія, методологія і логіка науки потребують розмежування.

Філософія науки - в епістему – це метод діалектичний, і наука, і теорія пізнання, з сер. 19 ст. – наукознавство розмежовую, це структурні частини філософії. Філософія аналізує найзагальніші світогляді та гносеологічні проблеми науки. Відмежування філософії та методології.