6. Наука нестановлена. Кілька типів наукової раціональності( Добронравова):

• історичний тип – система норм і стандартів наукового дослідження з її онтологічними і гносеологічними засадами (2 погляди: 1)знання постійно зростають, призводить до збільшення добробуту – кумулятивна модель, 2) Томас Кунт 1962 дано заперечення на цю модель: знання збільшується певними періодами, кожен етап характеризується певними параметрами, один тип змінює інший, в цьому плані виділяють 3 типи наукової раціональності (точка підрахунку класичного метода – з метода декарта:

• класичний (до 19 ст. в основі – система Ньютона – інерціальна і використання евклідової геометрії,

• некласичний (відкриття в квантовій механіці Бора і Енштейна, Лобачевського),

• постнекласичний – з’являються міждисциплінарні дослідження, розвивається синергетика).

З точки зору теорії пізнання є суб’єкт - об’єктне відношення.( в некласичному – суб’єкт – за рамки об’єкта (= елімінується), знання повинні спрямовуватись на істину, що ніщо не впливало на істину, немає меж людського пізнання), некласична наука – Маркс і Фрейд показав обмеженість знання, обумовленість історичний періодом, особиста природа людини впливає на те, що людська свідомість складається із раціонального, нераціонального і до раціонального. З’являється критика раціонального, вказується на історичну детермінованість), постнекласичний період – звертається увага на суб’єкт. Ціннісні установки суб’єкта вливають на об’єкт, звернення до ціннісних установок – феноменологія,герменевтика, екзистенціоналізм. Кожному типу раціональності відповідає свій ідеал раціональності – це ті ціннісні установки, які спрацьовують. В некласичний період – критична настроюється на раціональне знання. Ці типи взаємодоповнюють один одного.

…..гносеологічна підсистема філософських засад – поняття, які визначають сам процес пізнання, ( онтологія – що пізнається, гносеологія – як пізнається). Використовуються поняття: істина, факт, теорія, передбачення, категорії цієї системи виступають ідеалами наукового дослідження, сам процес дослідження стає об’єктом, вказують межі застосування методів, дуже пов’язана з методологією.

Таким чином, ці 2 підсистеми складають основу типу раціональності.

Наукова картина світу – вища форма систематизації наукового знання, в якій , засновуючись на результатах філософських і культурологічних засадах, теоретичних наук, наукове співтовариство здійснює універсалізацію та онтологізацію (переведення в наукові поняття) наукового знання, внаслідок чого створюється систематичне світоуявлення, що лежить в основі світогляду.

Створення наукової картини світу – найважливіший момент в усвідомленні результатів наукового пізнання. в цьому процесі найважливіші категорії філософські принципи визначенні смислу певного явища співставляються з поняттями наукових теорій і в цьому процесі виробляється стиль наукового мислення – динамічна система методологічних принципів і нормативів, що детермінують (визначають з необхідністю) конкретну форму пізнання і забезпечуються спосіб застосування наукових методів. Реалізується в процесі використання стилю наукового мислення реалізується евристична функція науки – віднайдення нових знань, віднайдення картини світу. Стиль наукового мислення це рухливий зв’язок нормативів та ідеалів і, спираючись на відомі категорії, відкриваються нові знання, при цьому оновлюється категоріальний апарат науки.

Поняття ідеалу – в основі класичного типу раціональності лежить використання наукового методів, йому відповідає класичний тип раціональності, ідеал – певний стандарт стосовно нормативів, ідеалі. Він визначається з точки зору гносеологічного аспекту. Спершу було суб’єктно – об’єктне відношення, а потім з’являється метод.

в класичному типі раціональності: суб’єкт – об’єктне відношення: суб’єкт виводиться за рамки об’єкта, чим менше він впливає на об’єкт, тим об’єктивніше знання, ідеал раціональності – цей суб’єкт має необмежений потужний розум, що здатен пізнати все, на нього не можуть впливати ніякі фактори, вимога формувати наукові поняття, мета – пізнання об’єктивної істини, яка дається через пізнання основних закономірностей прояву явищ і формування на цій основі розумних понять. В основі – закрити інерціальні системи Ньютона. В гуманітарній сфері – це школа природного права (Локк, Руссо, Монтеск’є), створення понять метафізична система права, обґрунтування поняття договору,ця школа поставила питання відкидання понять соціальної нерівності, висунута ідея, що треба обґрунтовувати теоретичні поняття на основі розуму (Французької буржуазної, революції в США)

некласичний тип раціональності: сер. 19 ст. філософія і наука розділились. Позитивна філософія створена Контом, у фізиці – релятивізм теорії відносності Енштейна і Бора. Виходили із відносності, це були теорія Маркса – наше знання обумовлене історичними умовами існування, Фрейд – граничні рамки раціональності, наше раціо - не безмежне, існує до раціональне, після раціональне знання. таким чином, виводать ці вчення на поняття ірраціональності. криза методології філософії ( протистояння обєктивного і субєктивного мкатеріалізму), з’явились 3 підзходи праворозуміння – позитивізм, школа природного відродженого права і соціологія права.

Історична школа права (Пухта ( наголос на останній склад), Савіньї, Гуго – штучні конструкції, що не дали ніяких позитивних результатів, поч. 19 ст. і позиція школи сприяла відновленню колишніх ідеалів – звичаю, в якому визначаються традиції, проти створення теорії права – право має досліджуватись самостійно, з’явились 3 основні підходи до право розуміння, юридичний позитивізм критикує історичну школу права в плані необхідності розробки теорії права (Міль – основний метод гуманітарних диски – метод індукції, узагальнення, побудова теорій, систематизації понять – ось це повинна робити теорія права, тобто практичне спрямування),

школа відродженого природного права представники не повертаються до метафізичних конструкцій, треба керуватись поняттям цінностей – філософія відносить ці поняття до соціологічних і не сприймає. Сприймають критику раціоналізму, але залишаються в рамках раціонального методу, спільна основа – нормативізм.

У некласичний період є теорії Льва Петражицького – пізнавати право слід через емоції, а не раціональність, емоції – сфера психіки – таким чином, виходить із поняття раціонального.

Рудоль Ієрінг – природа права - не в об’єктивному праві, не у філософії понять, а у конкретних ПВ, живе право створюється в процесі правотворчості і не може бути введені в жорсткі рамки, базуватись лише на позиції суб’єктивного права,

Соціологічний підхід - у некласичний період, сформульований у рамках школи природного права, практика – критерій істини ( Конт – наука лише тоді наука, коли вона базується на використанні наукового методу).

у 19ст. – наскільки юриспруденція є наукою? бо це соціологічні науки. Позитивісти і послідовники Гегеля закономірність – причинно – наслідкова закономірність характерна для гуманітарних наук, є Маркс – зв’язок між економікою і правом – детерміністські зв’язки. Право завжди конкретно обумовлене, немає правового ідеалу

Неокантіанська – 2 види зв’язків – деонтологічна закономірність для дослідження права культури, а для економіки – де термінологічні зв’язки, є ідеал права та ідеал справедливості,

Постнекласчичний тип раціональності: кожен наступний тип раціональності дає критику попередньої, але не знищують все старе, ще більше занурення суб’єкта в об’єкт, важко відрізнити суб’єкт і об’єкт, позиція суб’єкта впливає на об’єкт – виникає поняття цінності знання, смислу наукової діяльності – аксіологічний аспект, гуманізм в науці – започатковано у фізиці. Початок – відкриті системи підрахунку ( Пригожин) ( у Ньютона – закриті, у Енштейна – відносні) – процеси у них не можна передбачити наперед, передбачення становиться неможливим, їх вивчає синергетика, такі системи застосовуються у природі (екологічні, соціальні системи. Поняття цінності – основне, вводиться через субєкта і впливає на об’єкт – вводиться принцип історизму тепер вводиться як принцип природознавчих дисциплін. Позитивізм зазнає критики, що пов’язане із тим, що практика застосування практичної філософії призвела на практиці до тоталітарних режимів, війн (Світових та інших). Конт – експеримент у соціальній сфері неможливий. Неопозитивізм (аналітичне правознавство – Харт – продовжує ідеї позитивізму, у 20 ст. напрямки соціологічного – Левелін, Френк: суддя завжди передбачує, а не знає, екзистенціоналізм (Камю – критичне ставлення на створення об’єктивної картини світу - переживання життя, життя існує поза тим, що створюється в науковій картині, Коссіо (Лат. Америка) –

феноменалістичні ідеї (Гусерль – Німеччина), розвиває Райнах (цивіліст, відійшов від догми римського права,

правова герменевтика (Кауфман).

Для постнекласичної науки дії принцип логіки, повертається до класичних засад науки, які закладались у 4 – 6 ст. До НЕ грецькою філософією, наука повинна дати запитання для чого людина живе, 3 питання: що я можу знати, чи буду я щасливим якщо здобуду ці знання (яке значення для конкретн7ої людини).

ІППВ Поляков,

підходи

1 науковий метод, як його заклад Декарт - індукція і дедукція (але ж це процедура дослідження), філософська, загальнонаукові, спеціально наукові, приватно наукові,