48.Структурні компоненти м’язового волокна.

А. Енергетичний апарат ( мітохондрії, включення глікогену, ліпідні краплі, міоглобін).

Б. Скорочувальний апарат представлений міофібрилами – спеціальні органели діаметром 1-2 мкм.

Компонети міофібрили:

Товсті нитки (міофіламенти, міозинові)

Рівні молекулярно-структурної організації:

А. Нитка (легкий мероміозин) і 2 головки (важкий мероміозин)

Б. Пучок молекул (150)

В. Два пучки молекул, з’єднані дзеркально.

49. Міофібрила (Актоміозин) - білковий комплекс, утворений волокнистими структурами актину (тонкі волокна) і міозину (грубі волокна). Головна складова частина усіх систем, відповідальних за рух клітини.

Переміщення одних волокон відносно інших викликає скорочення (або розслаблення) м'язів. Кожна міофібрила розділена за допомогою Z- дисків на окремі ділянки.

Між міофібрилами знаходиться множина мітохондрій. Цитоплазма м'язового волокна називається саркоплазмой і містить мережу внутрішніх мембран - саркоплазматичний ретикулум (Мал. 1). Поперек волокна і між міофібрилами проходить система трубочок, називана Т-системою, що пов'язана із сарколемою. У певних місцях трубочки Т-системи розташовуються між двома цистернами саркоплазматичного ретикулума. Комплекс з однієї Т-трубочки і двох цистерн називається тріадою. Трубочка і цистерни сполучені між собою поперечними мембранними містками. Цистерни беруть участь у захопленні і звільненні іонів Cа2+. У результаті концентрація цих іонів у саркоплазмі знижується або збільшується, що у свою чергу впливає на активність АТФази, а виходить, і на скорочувальну функцію м'язового волокна.

У світловий мікроскоп видна лише поперечна покресленність міофібрил. Це виглядає як правильне чергування світлих і темних смуг, названих відповідно зонами (або дисками) I і А. По середині кожної зони проходить тонка темна лінія. Електронно-мікроскопічне дослідження показує, що покресленність обумовлена певним розташуванням ниток актина (тонких філаментів) і міозина (товстих філаментів).

50. Етапи м’язового скорочення.

(теорія ковзаючих ниток) (поперечно посмугована)

А. Звязування іонів Са із тропоніном і звільнення активних центрів на молекулі актину.

Б. Звязування міозину і актину, гідроліз АТФ і відщеплення його продуктів і нахил головки ( до 40), “робочий хід”.

В. Розмикання містка. Зв’язування нової молекули АТФ, головки повертаються у вихідне положення.

Механізм скорочення(гладка мязова)

• Виділення іонів Са і звязування його із кальмодуліном

• Активація фермента кінази Са-кальмодуліном

• Фосфорилювання легкого мероміозину кіназою і звязування із актином

• Дефосфорилювання міозину (фосфатаза), відщеплення актину від міозину, розслаблення

51. Основною структурною одиницею гладкої м’язової тканини є гладка м’язова клітина – гладкий міоцит. Він має витягнуту веретеноподібну форму із загостреними кінцями. Для гладкої м’язової тканини характерним є дуже щільне розміщення її клітин. Ядро гладкої м’язової клітини має витягнуту еліпсоподібну форму і звичайно розміщується у центрі клітини. При скороченні клітини форма ядра значно змінюється, особливо при перистальтичних скороченнях стінок кишечника. Витягнуті в довжину ядра у скороченій клітині скручуються гвинтоподібно. При розслабленні клітини ядра знову набувають еліпсоподібної форми. Із функціонального боку гладка м’язова тканина характеризується порівняно повільним скороченням і здатністю протягом тривалого часу перебувати у стані скорочення. Гладка м’язова тканина розташовується у стінках судин і більшості порожнистих внутрішніх органів – стравоходу, шлунка, кишок, сечового міхура, матки та ін. Морфологічна особливість гладкої м’язової тканини виражається у її клітинній будові і наявності скоротливого апарату у вигляді гладких міофібрил.