4. Соціалізація особистості

Соціалізація особистості є процесом її формування в певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального де х віду, в ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні ці 11 пості і орієнтації, вибірково вводить в свою систему поведінки ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві чи групі.

Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, які прийняті в даному суспільстві. 11априклад, в нашому суспільстві плюнути на когось - це знак презирства, а у представників племені масаі - це прояв любові і благословення.

Процес соціалізації може здійснюватися як в спеціальних інститутах, так і в різних неформальних об’єднаннях. До спеціаль­них соціальних інститутів зараховують школу, професійні навчальні заклади (профтехучилища, технікуми, коледжі, вузи), ппмчі і молодіжні організації та об’єднання. Надзвичайно важливим інститутом соціалізації особистості є сім’я. Соціалізація може бути і керованою, і спонтанною. При цьому, наприклад, в школі, у вузі засвоюються не тільки ті знання, які є метою навчального заняття, не тільки правила і норми поведінки, які пояснює педагог у процесі навчання і виховання. Молода людина збагачує свій соціальний досвід за рахунок того, що, з погляду вчителя, може видатися “випадковим”, супутиим.

Отже, школа, вуз мають готувати молодь до життя. А життя - це не тільки академічні знання. Розвиток людини в школі і вузі як особистості і суб’єкта діяльності обов’язково включає в себе:

• розвиток інтелекту;

• розвиток емоційної сфери;

• розвиток стійкості до стресів;

• розвиток впевненості в собі;

• розвиток позитивного ставлення до світу і прийняття інших;

• розвиток самостійності, автономності;

• розвиток мотивації самоактуалізації, самовдоско-налення.

‘Для позитивного входження в сучасне життя молода людина має володіти широким спектром здібностей: від фізичних якостей, які потрібні кожному і для зустрічі з довкіллям, і для зустрічі з іншими людьми, до вміння вижити у співтоваристві інших, залишаючись при цьому вільною і відповідальною особистістю. Тож таки “науки життя”має забезпечити оновлена школа”.

(ІДБех).

Стадії соціалізації

1. Первинна.

2. Стадія індивідуалізації (підлітки, юнаки).

3. Стадія інтеграції.

4. Трудова.

5. ІІіслятрудова.

Механізми соціалізації

1. ідентифікація;

2. наслідування;

3. навіювання;

4. соціальна фасилітація;

5. конформність.

Багато наук беруть до уваги соціальну зрілість особистості, а для такої відносно нової галузі людинознавства як акмеологія (з грецької acme - розквіт), - це стержнева проблема. У сфері дослідження цієї науки - процес і результат досягнення людиною иернгин як індивідумом, особистістю, суб'єктом діяльності (в тому числі професійної) і індивідуальністю. У особистісної зрілості чотири “кити”, чотири основні, базові складові, навколо яких групуються багато інших:

а) відповідальність;

6. витриманість; с) саморозвиток;

г) позитивне мислення, позитивне ставлення до світу (цей компонент наявний у всіх попередніх).