Питання і завдання для самоконтролю

1. Визначте предмет дидактики.

2. У чому особливості процесів навчання і учіння?

3. Назвіть головні критерії результативності і ефективності процесу навчання.

4. Сформулюйте найбільш яскраві закономірності навчання.

5. Наведіть приклади відомих у практиці принципів навчання.

6. Які методи навчання найчастіше використовують у ВНЗ?

7. Чим відрізняються пояснювально-ілюстративний метод навчання і проблемний виклад?

8. Наведіть приклади різних типів уроків і лекцій.

Теми рефератів

1. Інтерактивні методи навчання.

2. Лекційний метод навчання.

3. Психологічні закономірності навчання.

4. Контроль і оцінка знань студентів.

Література для самоосвіти

1. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. - К., 2000.

2. Подласый И. II. Педагогика: Новый курс: Учеб. для сту­дентов вузов: В 2 кн. - М., 2001.

3. Харламов И. Ф. Педагогика: Учебник. - 5-е изд. перераб. и доп. - Минск: “Універсітзцкае”, 1998. - 560 с.

Фіцула М. М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - Тернопіль: Навч. книга - Богдан, 1997. - 192 с.Лекція 13

Людина як предмет виховання

У будь-якої людини буває два виховання: одне, яке їй дають інші, друге, більш важливе, яке вона дає собі сама.

(П. Б}^аст)

План

1. Виховання як процес.

2. Методи педагогічного і психологічного впливу на особис­тість з виховною метою.

3. Виховання дітей в сім'ї: завдання і принципи.

4. Основні типи неправильного виховання в сім'ї і їх причини.

1. Виховання як процес

І Виховання є основною категорією педагогіки. Ще Платон писав: “Ніхто не стає хорошою людиною випадково”. Сьогодні мпховання розуміють як:

• передачу соціального досвіду і світової культури;

• виховний вплив на людину, групу людей чи колектив (прямий, непрямий, опосередкований);

• організацію способу життя і діяльності вихованця;

• виховну взаємодію вихователя і вихованця;

• створення умов для розвитку особистості вихованця, тобто надання йому допомоги і підтримки у випадку сімейних проблем, труднощів у навчанні, спілкуванні чи професійній діяльності.

У сучасному розумінні виховний процес - це ефективна іш< модія (співробітництво) вихователів і вихованців, спрямована п;і досягнення поставленої мети. Структура виховного процесу передбачає взаємозв’язок основних елементів: мети і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.

Виховний процес має ряд особливостей:

1. Цілеспрямованість. Наявність певного зразка, соціально- культурного орієнтира, ідеалу.

2. Багатофакторність. На виховний процес мають вплив природне середовище, життєвий світ та ієрархія суспільних цін­ностей, сім’я, загальноосвітня школа і ВНЗ, дитячі і молодіжні організації, повсякденна і професійна діяльність, мистецтво і засоби інформації.

3. Виховний процес відрізняється тривалістю. Складність виховного процесу в тому, що його результати не так яскраво відчутні і не так швидко помітні, як, наприклад, в процесі навчання. До того ж складність обумовлена тим, що він дуже динамічний, рухливий і мінливий.

4. Одна з особливостей виховного процесу - його безпе­рервність. Помиляються ті вихователі, які вважають, що один яскравий “захід” здатний змінити поведінку учня.

5. Процес виховання - процес комплексний, який передбачає єдність мети, завдань, змісту, форм і методів виховного процесу. Формування особистісних якостей відбувається не почергово, а одночасно, в комплексі, тому і педагогічний вплив повинен мати комплексний характер.

6. Виховному процесу властива значна варіативність (неодно­значність) і невизначеність результатів. В одних і тих же умовах останні можуть суттєво різнитися. Це обумовлено суб’єктивними факторами.

7. Процес виховання має двосторонній характер. Управління процесом базується, головним чином, на зворотних зв’язках, тобто на тій інформації, яка йде від вихованця.

Що є критеріями вихованості людини? Міра вихованості людини визначається ступенем орієнтації в правилах, нормах, ідеалах і цінностях суспільства і мірою керівництва ними у вчинках і діях, а також рівнем набутих на їх основі особистісних якостей.

Про вихованість людини можна судити за численними показ­никами: за зовнішнім виглядом, мовою, манерами поведінки в цілому і характерними окремими вчинками, за ціннісними орієнтаціями, за ставленням до діяльності і стилем спілкування.

Професор І. П. Підласий застерігає від помилок в оцінці ви­хованості: “Відомо, що іноді навіть гуманні вчинки, що свідчать нібито про вихованість людини, насправді бувають обумовлені м.іеко не кращими спонуканнями. В інших умовах, за інших (їбставин поведінка могла б змінитися”.

Добре організоване виховання приводить до формування

11. ітпості людини до самовиховання.

Історична і світова практика показує, що головна мета виховання визначається як формування всебічно і гармонійно розвинутої іюдини, підготовленої до самостійного життя і діяльності в сучасному суспільстві, здатної поділяти і примножувати його цінності в майбутньому. Проте, як стверджує І. Д. Бех, “Духовний илкуум став ознакою нашого життя. Людина втратила смак до високої моралі, живе в лоні досить заземлених потреб і не більше... Відсутня, так би мовити, сакральність життя. А діти? Вони ростуть пасивними споживачами суспільних благ, не докладаючи ніяких зусиль. Апатія дедалі більше виявляється їх звичним станом. Це ж і ( ознака внутрішньої порожнечі... Нам треба розробляти глибоко духовні виховні технології... І ми до цього йдемо”.

і { метою гармонійного і всебічного розвитку людини здійснюють:

• розумове виховання, спрямоване на розвиток інтелектуальних здібностей людини, інтересу до пізнання навколишнього світу;

• моральне виховання передбачає формування свідомості, моральних почуттів і навичок моральної поведінки;

• фізичне виховання має на меті удосконалення організму лю­дини, знання учнів у питаннях фізичної культури і особистої гігієни, різнобічний розвиток конкретних спортивних умінь;

• трудове і професійне виховання забезпечує формування загальнотрудових знань, умінь, навичок, свідомого і творчого ставлення до праці, професійно орієнтує молодь;

• естетичне виховання сприяє розвитку естетичного ставлення до прекрасного, тобто здатності до емоційного сприйняття краси в навколишньому житті, природі, мистецтві, стосунках;

• громадянське виховання передбачає формування у людини відповідального ставлення до сім’ї, інших людей, до свого народу і Батьківщини;

• економічне виховання спрямоване на розвиток економічного мислення сучасної людини в масштабах своєї сім’ї, виробництва, всієї країни;

• екологічне виховання орієнтує людину на бережне ставлення до природи, її ресурсів і корисних копалин, флори і фауни;

• статеве виховання спрямоване на прищеплення культури міжстатевих відносин, соціалізацію сексуальності людини;

• правове виховання передбачає знання своїх прав і обов’язків та відповідальність за їх недотримання.