Методи контролю знань:

І. Спостереження за навчальною роботою учнів. Ураховується \ н.іі а, старанність, характер запитань учителю тощо.

!2. Усне опитування. Може бути індивідуальним і фронтальним.

3. Письмовий контроль: диктант, перекази, твори, розв'язування 1.1 дач, виконання вправ, графічних робіт, написання рефератів тощо.

1. Комбіноване опитування (ущільнене).

Г>. ’Тестовий контроль.

(і. 11 рограмований контроль.

7.11 [Тактичний контроль (досліди, експерименти, ділові ігри тощо).

Я Самоконтроль.

!). Взаємоконтроль.

5. Форми організації навчання в школі і вузі

І Ісдагогічна форма - це стійка завершена організація педагогічного процесу в єдності всіх його компонентів: змісту, мети, принципів, методів, форм, засобів.

Організаційна форма навчання - це зовнішнє вираження погодженої діяльності вчителя і учнів, що здійснюється в певному порядку і режимі.

Форми навчання класифікуються за різними критеріями: і і 11 »кістю учнів (масові, колективні, групові, мікрогрупові та ні міні дуальні); місцем навчання (шкільні та позашкільні); фпна. іістю навчальних занять (класичний урок - 45 хв, спарене йняття 90 хв, скорочене заняття - 70 хв).

Основними формами організації процесу навчання є урок у іііко.іі ї лекція у ВНЗ. У школі поряд із уроками функціонують й і пін і організаційні форми (факультатив, гурток, лабораторний практикум, самостійна, домашня робота). Існують і певні форми контролю: усні і письмові екзамени, контрольна чи самостійна Р< ми па, залік, тестування, співбесіда.

І Іаичальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у і аких формах:

навчальні заняття (лекція, лабораторне, практичне, інди­відуальне заняття, консультація);рюючого) мислення. У вузі даний метод знаходить найширіпе застосування для передачі великої кількості інформації.

2. Репродуктивний метод. До нього зараховують застосування вивченого на основі зразка чи правила. Діяльність учнів має алгоритмічний характер, тобто виконується за інструкціями, правилами в аналогічних, схожих з показаним способом, ситуаціях.

3. Метод проблемного викладу є перехідним від виконавчої до творчої діяльності. Використовуючи найрізноманітніші джерела і засоби, педагог перш ніж викласти матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доказів, порівнюючи погляди, різні підходи, показує спосіб його вирішення. Учні ніби стають свідками і співучасниками наукового пошуку.

4. Частково-пошуковий (евристичний) метод полягає в організації активного пошуку способів вирішення висунутих у навчанні пізнавальних завдань. Учні під керівництвом педагога самостійно розмірковують, вирішують завдання, що виникають, створюють і вирішують проблемні ситуації, аналізують, порівню­ють, роблять висновки і т. ін., в результаті чого у них формуються усвідомлені міцні знання. Навчальна діяльність розвивається за схемою: вчитель - учень - вчитель - учень. Процес мислення учнів набуває продуктивного характеру, але при цьому поетапно спрямовується і контролюється педагогом чи самими учнями на основі роботи над програмами (в тому числі і комп’ютерними) та навчальними посібниками. Однією з модифікацій даного методу є евристична бесіда - перевірений спосіб активізації мислення, активізації інтересу до пізнання на семінарах і колоквіумах.

Дослідний метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем та завдань і короткого усного чи письмового інструктажу учні самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спосте­реження і виміри та виконують інші дії пошукового характеру. Діяльність вчителя зводиться до оперативного керування вирішенням проблемних завдань. Навчальний процес характери­зується високою інтенсивністю, навчання супроводжується підвищеним інтересом, отримані знання відрізняються глибиною, міцністю, дієвістю.Методи контролю знань:

1. Спостереження за навчальною роботою учнів. Ураховується увага, старанність, характер запитань учителю тощо.

2. Усне опитування. Може бути індивідуальним і фронтальним.

3. Письмовий контроль: диктант, перекази, твори, розв'язування задач, виконання вправ, графічних робіт, написання рефератів тощо.

4. Комбіноване опитування (ущільнене).

5. Тестовий контроль.

6. Програмований контроль.

7. Практичний контроль (досліди, експерименти, ділові ігри тощо).

8. Самоконтроль.

9. Взаємоконтроль.