4. Методи навчання

Термін “метод” походить від грецького слова “méthodes”, що означає “шлях, спосіб наближення до істини”.

У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо ролі і ипзначення поняття “метод навчання”. Так, Ю. К. Бабанський ииажає, що “методом навчання називають спосіб упорядкованої н і;ц мозв’язаної діяльності викладача і тих, хто вчиться,

• прямованої на розв’язання завдань освіти”.

Т.О. Ільїна розуміє під методом навчання “спосіб організації пізнавальної діяльності учнів”.

В історії дидактики склалися різні класифікації методів пличання. Розглянемо основні з них.

Методи навчання за критерієм джерела тань:

1. Словесні: пояснення, роз’яснення, розповідь, бесіда, інструк­таж, лекція, дискусія, диспут.

2. Наочні: ілюстрація, демонстрація, спостереження учня.

3. Робота з книгою: читання, вивчення, реферування, циту­вання, виклад, складання плану, конспектування.

1 Відеометод: перегляд, навчання, вправи під контролем “електронного вчителя”, контроль.

5. Практичні: дослід, вправи, навчально-виробничий процес.

Методи навчання за критерієм пізнавальної діяльності учнів (І. Я. Лернер, М. М. Скаткін):

І. Пояснювально-ілюстративний метод. Учні отримують знання па лекції, з навчальної літератури, через екранний посібник у "ютовому” вигляді. Сприймаючи і осмислюючи факти, оцінки, иисиовки, учні залишаються в рамках репродуктивного (відтво­рюючого) мислення. У вузі даний метод знаходить найширше застосування для передачі великої кількості інформації.

2. Репродуктивний метод. До нього зараховують застосування вивченого на основі зразка чи правила. Діяльність учнів має алгоритмічний характер, тобто виконується за інструкціями, правилами в аналогічних, схожих з показаним способом, ситуаціях.

3. Метод проблемного викладу є перехідним від виконавчої до творчої діяльності. Використовуючи найрізноманітніші джерела і засоби, педагог перш ніж викласти матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доказів, порівнюючи погляди, різні підходи, показує спосіб його вирішення. Учні ніби стають свідками і співучасниками наукового пошуку.

4. Частково-пошуковий (евристичний) метод полягає в організації активного пошуку способів вирішення висунутих у навчанні пізнавальних завдань. Учні під керівництвом педагога самостійно розмірковують, вирішують завдання, що виникають, створюють і вирішують проблемні ситуації, аналізують, порівню­ють, роблять висновки і т. ін., в результаті чого у них формуються усвідомлені міцні знання. Навчальна діяльність розвивається за схемою: вчитель - учень - вчитель - учень. Процес мислення учнів набуває продуктивного характеру, але при цьому поетапно спрямовується і контролюється педагогом чи самими учнями на основі роботи над програмами (в тому числі і комп’ютерними) та навчальними посібниками. Однією з модифікацій даного методу є евристична бесіда - перевірений спосіб активізації мислення, активізації інтересу до пізнання на семінарах і колоквіумах.

5. Дослідний метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем та завдань і короткого усного чи письмового інструктажу учні самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спосте­реження і виміри та виконують інші дії пошукового характеру. Діяльність вчителя зводиться до оперативного керування вирішенням проблемних завдань. Навчальний процес характери­зується високою інтенсивністю, навчання супроводжується підвищеним інтересом, отримані знання відрізняються глибиною, міцністю, дієвістю.