4. Феномени групової життєдіяльності

Життя будь-якої організації можна уявити як море, в якому представлені різноманітні поведінкові прояви й ефекти кожного співробітника (учня, студента); море, що має свої відливи і мри пливи, шторми і штиль; море, що має свої теплі і холодні течії. Під керівника організації (педагога, що працює з учнівським чи студентським колективом) найбільшою мірою залежить, яким ім.іяхом він поведе управлінський корабель, подорожуючи цим морем людських емоцій та пристрастей.

Американський психолог Д. Майєрс (1997) майстерно зумів .тести всю багатогранність людських проявів у групі до шести (« повних групових феноменів. Звернемося до їхнього аналізу.

1. Феномен соціальної фасилітації (присутність інших збуджує)

присутність інших сприятливо впливає на розв’язання простих і

.імайомих завдань і заважає розв’язанню складних, нових завдань.

2. Феномен соціальних лінощів (присутність інших розслаблює)

моди схильні докладати менше зусиль в тому випадку, коли вони

.іпомімно об’єднують свої зусилля заради загальної мети, ніж у мимадку індивідуальної відповідальності, коли видно внесок

і < > ж ного окремо у спільну справу.

3. Феномен деіндивідуалізації (розчинення особистості в на- гов ні) це втрата самосвідомості і страху оцінювання; виникає у ситуаціях, які гарантують анонімність і не концентрують уваги на окремій людині.

4. Феномен групової поляризації (впадання в крайнощі) - це схильність груп приймати рішення екстремальніші, ніж ті, до яких були спершу схильні їхні члени. Обговорення проблеми в цій групі часто посилює первинні настанови її членів. Якщо є однодумці - ми швидше ризикуємо або утримуємось.

5. Феномен групомислення (“голів багато - думка одна”) - це спосіб мислення, при якому збереження єдності і солідарності групи вважається важливішим, ніж реалістичний погляд на речі.

6. Феномен меншості (індивіди самі можуть впливати на свої групи) - меншість групи найбільш впливова за умов послідовності у своїх поглядах, впевненості у своїй правоті і здатності залучати прихильників з більшості.

Отже, знаючи ці групові процеси, їхні закономірності, керівник зможе прогнозувати розвиток групи і управляти цими груповими процесами.

5. Стадії розвитку колективу

Існує декілька моделей розвитку колективу, кожна з яких фіксує особливі стадії у певному напрямку. Мистецтво управління колективом полягає у правильному визначеній актуальної стадії розвитку і своєчасному переведенні колективу на наступну вищу стадію. На думку більшості психологів, будь-який колектив у своєму розвитку проходить такі чотири стадії: виникнення, формування, стабілізацію, вдосконалення чи розпад.

Сила будь-якого колективу полягає у його згуртованості. Згуртованість може бути дуже високою, коли люди тісно пов’язані одне з одним, спільно відповідають за мету, що стоїть перед ними, колективом у цілому, і тому докладають всіх зусиль для її успішного досягнення. Вона може бути і дуже низькою, коли колектив не отримує навіть чіткого організаційного оформлення, відсутня спільна мета, кожний діє сам по собі, на свій страх і ризик, прагнучи продемонструвати індивідуальні результати навіть на шкоду іншим.

Згуртованість колективу тісно пов’язана із стадією його роз­витку, стадією зрілості. Розглянемо їх детальніше:

1. Стадія виникнення можлива при створенні групи, організації.

-р називають ще “притиранням”. Люди придивляються

Лекція 1 1