Питання і завдання для самоконтролю

І Розкрийте сутність поняття “конфлікт”.

Л (Характеризуйте основні типи конфліктів.

,1. Чи можна вважати синонімами поняття “конфлікт” і “кон­фліктна ситуація”?

1. Я кі основні причини виникнення конфліктів в організації?

.» Який тип акцентуації характеру пов’язаний з великими дефектами спілкування і виникнення конфліктів?

і і (Характеризуйте умови, при яких суб’єкт конфлікту вибирає стратегію конфронтації, ухилення, компромісу.

7. Наведіть приклади динаміки конфлікту, учасником якого були ви.

Н. Виконайте творчу письмову роботу на тему “Був конфлікт: тепер аналіз”.

Теми рефератів

1. Конфлікти і транзактний аналіз.

2. Типи конфліктних особистостей.

3. Технології раціональної поведінки в конфлікті.

4. Конфлікти в сім'ї.

5. Конфлікти в сфері управління.

6. Протиріччя і конфлікти у педагогічній взаємодії.

Література для самоосвіти

1. Громов О. Н. Конфликтология. - М., 1998.

2. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. - СПб.: Питер, 2001.

3. Ішмуратов А. Т. Конфлікт і згода. - К.: Наукова думка, 1996.

4. Ложкин Г В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Уч. пособ. - К.: МАУІІ, 2000.

5. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. - М.: Инфро-М, 1996.

6. Орбан-Лембрик Л. Е. Технологія управління: Посібник. - К.: Академвидав, 2003.

7. Пірен М. І. Основи конфліктології: Навч. посібник. - К., 1997.

8. Рыбакова М. М. Конфликты и взаимодействие в педаго­гическом процессе. - М.: Просвещение, 1991.

9. Сысоенко В. А. Супружеские конфликты. - М.: Мысль, 1988.

10. Скотт Д. I. Конфликты. Пути их преодоления. - К.: Внеш- торгиздат, 1991.

П.Столяренко Л. Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002.

12. Хорни К. Ваши внутренние конфликты. - СПб.: Лань, 1987.

Лекція 10

ПСИХОЛОГІЯ КОЛЕКТИВУ

Організації існують за однієї причини: щоб допомогти людям зробити те, що по одинці кожному було б не по силі.

(Р. Уотермен)

План

І. Група, її структурна організація.

і. Формальні стосунки в колективі.

і. Неформальні стосунки в колективі.

<і. Феномени групової життєдіяльності.

Ь. Стадії розвитку колективу.

(). Соціально-психологічний клімат колективу.

11. ('можливо зрозуміти людину, охарактеризувати процес її і пці;і.:іі>іюго розвитку, не звертаючись до аналізу тих груп, членом чмі\ попа є. З другого боку, група сама по собі не є простим поєднанням людей, що увійшли до неї, а є, з моменту свого і їм і\<(логічного виникнення, самостійне цілісне явище із власними

111. 11, тсристиками, що не зводяться до індивідуальних характе­рні пік її членів (всі професіонали, творчі люди з бажанням працювати не можуть мирно співіснувати, вирішувати проблеми).

І 'руна мас свою історію розвитку і закономірності життєдіяльності.

І. Група, її структурна організація

Група - це самостійний суб’єкт діяльності, який може р< І 11VI! і датися з погляду своїх якостей, процесів і структур.

Які ж основні параметри, за допомогою яких можливий і (нііааі.по-психологічний аналіз групи? Вся сукупність цих параметрів може бути поділена на власне характеристики групи і ірак і еристики, що визначають місце людини в групі.

До власне характеристик групи зараховуємо композицію групи, структуру, групові процеси.

До характеристик, що визначають місце людини у групі, зараховуємо систему групових очікувань, систему статусів і ролей членів групи.

Композиція групи, або її склад, - це сукупність характеристик членів групи, важливих з погляду аналізу групи як цілого. Наприклад, чисельність групи, її віковий та статевий склад, національність і соціальне становище членів групи тощо.

Структура групи розглядається з погляду тих функцій, які виконують окремі члени групи, а також з погляду міжособистісних стосунків у ній.

Виділяють такі структури:

• соціометрична структура - це сукупність супідр5ідних позицій членів групи в системі внутрішньогрупових міжосо­бистісних виборів (надання переваг). Це система симпатій та антипатій між членами групи;

• комунікативна структура - це сукупність позицій членів групи в системах інформаційних потоків, що пов’язують членів групи між собою і навклипшім середовищем. Воло­діння інформацією - важливий показник місця члена групи. Під час аналізу інформаційних групових зв’язків часто використовують термін “комунікативний ланцюг” і виді­ляють два типи таких мереж: централізований і децентра­лізований;

• структура соціальної влади в самій групі це система місце­знаходження членів групи залежно від їхньої здатності впливати на більшість. Соціальна влада в групі реалізується феноменами лідерства і керівництва.

Аналіз групових процесів дає змогу поглянути на групу в її динаміці, відповісти на такі запитання: що відбувається в малій групі? як вона розвивається? які найважливіші шляхи і фактори, що визначають процес зміни групи в часі? як забезпечує група свою внутрішню єдність? Отже, до групових процесів зараховуємо керівництво, лідерство, прийняття групових рішень, вироблення групових норм (думок, правил, цінностей), груповий тиск, розвиток, згуртування групи, конфлікти, сумісність членів.