5. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації

К. У. Томасом і Р. X. Кілменном була розроблена концепція ( і п і і 11 поведінки людини під час конфлікту чи передконфліктній ( и і унції.

2. основі концепції лежить уявлення про те, що, конфліктуючи, пишна вирішує для себе питання, чиї інтереси вона прагнутиме и іонол ьнити: свої чи партнера. Виділяють п'ять стилів поведінки V конфлікті:

1. конкуренція - активне відстоювання власної позиції та інтересів;

2. уникнення - ухилення від взаємодії на шкоду і собі, і партнеру;

і) співробітництво - пошук розв’язання, що дає змогу повністю задовольнити інтереси обох, вирішивши їхні протиріччя

4. ;компроміс - пошук рішення, що ґрунтується на взаємних поступках;

5. пристосування - дії в інтересах партнера і на шкоду собі.

Вибір певного стилю поведінки залежить від ситуації і від

особистіших якостей конфліктуючих сторін:

• конкуренція (суперництво) властива, зазвичай, людям із сильною волею, авторитарним, владним, що звикли завжди задовольняти свої потреби; інколи так поводять себе керівники для того, щоб ухвалити непопулярне рішення; подібний стиль поведінки, зазвичай, викликає відчуження, не сприяє авторитету, перемога в такому конфлікті не надійна;

• уникнення доцільне, коли проблема відразу не розв'язується, а витрачати сили і час на її вирішення не хочеться, коли мало шансів на перемогу, коли хочеться виграти час, чи є надія, що ситуація вирішиться сама собою; іноді така поведінка допомагає проаналізувати накопичену інформацію, знайти більш вагомі аргументи, краще вивчити інтереси партнера, переглянути власні інтереси;

• співробітництво потребує терпіння, часу, зате приводить до довгострокового, надійного, взаємовигідного рішення; по­будовані на співпраці стосунки потребують уміння стри­мувати свої емоції, володіти техніками зняття напруги, активного слухання; результатом є включення обох сторін, взаємний авторитет і повага;

• компроміс необхідний, коли зіткнення інтересів настільки велике, що спільне рішення знайти не вдається; тоді звертаються до варіанта взаємних поступок (наприклад, дві людини претендують на одну посаду або бажають зайняти одне і те ж робоче приміщення); компроміс необхідний людям, що мають однакову владу, однаково сильні аргументи на користь власних інтересів, які розуміють, що краще хоч будь-що отримати, аніж все втратити;

• пристосування ефективне, коли зрозуміло, що інтереси іншої сторони важливіші, ніж власні; коли стоїть завдання створення чи відновлення нормальної робочої атмосфери;

коли спокійні і добрі стосунки з партнером важливіші за перемогу; коли принесення в жертву власних інтересів буде із вдячністю прийнято партнером, а також коли партнер має більшу владу і вплив.

Вищезазначені стилі поведінки - це стратегії. Для того, щоб їх ідиісіїювати, необхідно звертатись до різних тактик і використо- нунати широкий арсенал психологічних прийомів. Якщо цього не робити, то конфлікт неминучий.

Виходячи з визначення конфлікту, його розв'язання - це, по- перше, погодження суперечливих інтересів (позиція) чи хоча б пинссеиня їх за межі простору взаємодії. По-друге, це зняття

• моційиої напруги. По-третє, - налагодження доброзичливої

11. м< »сфери, яка буде прийнятною для подальшої взаємодії.

Для того, щоб упоратися з власним прихованим конфліктом, корисно не ображатися одразу, а “пропустити образу через час”,

• пробувати відволіктися, зайнятися будь-якою працею. Намага- шся поглянути на проблему ще раз, але з боку: очима партнера, <<*(><* па його місці, сторонніх спостерігачів, втягнутих у конфлікт і пінробітпиків чи друзів.