Питання і завдання для самоконтролю

1. Яка роль спілкування в життєдіяльності людини?

2. Які функції виконує спілкування?

3. Наведіть приклад виховного спілкування.

4. Які невербальні сигнали свідчать про небажання підтри­мувати контакт?

5. Наведіть приклад дії смислового бар'єру. Які ще бар'єри успішного спілкування вам відомі?

6. Які існують рівні спілкування?

7. Як будується образ партнера по спілкуванню?

Теми рефератів

1. Спілкування і діяльність.

2. Маніпуляції у спілкуванні.

3. Спілкування як сприймання і розуміння людини людиною.

4. Проблеми педагогічного спілкування.

5. Невербальна комунікація.

Література для самоосвіти

1. Андреева Г. М. Социальная психология. - М.: Аспект-Пресс, 1997.

2. Войскунский А. Я говорю, мы говорим.... Очерки о челове­ческом общении. - М.: Знание, 1990.

3. Майерс Д. Социальная психология: Учеб. пособие: Пер. с англ. - СПб.: М.: X.: Минап: Питер, 1997. - 686 с.

М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посібник для сту­дентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Вища школа, 2000. - 479 с.

5. Немов Р. С. Психология: Учебник: В 3 кн. - 3-є изд. — М.: ВЛАДОС, 1997.

6. Обозов Н. Н. Психология внушения и конформности. - СПб., 1997.

7 Подоляк Л. Г., Юрченко В. І. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів. - К.: ТОВ “Філ-студія”, 2006. - 320 с.

8. Практическая психология для менеджеров / Под ред. М. К. Тутушкина. - М.: Информационно-издательский дом “Филинь”, 1996. - 368 с.

9. Психология и этика делового общения: Учебник для вузов / В. Ю. Дорошенко, Л. И. Зотова, В. Н. Лавриненко и др.; Под ред. В. Н. Лавриненко. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 279 с.

10. Серьожникова Р. К., Пархоменко Н. Д., Яковецька Л. С. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. - К.: Центр навч. літератури, 2003. -- 243 с.

11. Фолкэн Уак Т. Психология - это просто. - М.: Агенство “Фаир”, 1997. - 208 с.

Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: Познание людей по их внешности и поведению: Монографія. - К.: МАУП, 1995. - 672 с

.Лекція 9 психологія конфлікту

Кожній людині властиво помилятися, але жодному, окрім дурня, не властиво наполягати на помилці.

(Ціцерон)

План

1. Конфлікт та основні його складові.

2. Динаміка виникнення і розвитку конфлікту.

3. Типологія конфліктів.

4. Причини між особових конфліктів.

5. Стратегії поведінки в конфліктній ситуації.

1. Конфлікт та основні його складові

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів (цілей, позицій, думок, поглядів тощо) на основі суперництва; це відсутність взаєморозуміння стосовно різних питань, пов'язане з гострими емоційними переживаннями.

У нашому житті конфлікти наявні постійно. Більшість не допускає навіть думки про те, що з конфлікту може вийти щось хороше. Насправді ж конфлікти мають як негативні, так і позитивні наслідки. Отже, що є конфлікт ? благо чи зло? Частина психологів стверджують, що конфлікт є благо, тому що він:

• допомагає виявити проблему і різні погляди на неї, різні підходи до вирішення проблем;

• сприяє підвищенню ефективності діяльності;

• інколи може згуртувати колектив проти зовнішнього тиску.

Прихильники іншого погляду стверджують, що конфлікт є зло,

тому що він:

• призводить до погіршення соціально-психологічного клімату;спричиняє знервованість людей, викликає стреси;

• відвертає увагу від виконання безпосередніх службових обов'язків.

При усіх позитивних і негативних наслідках конфліктів вони неминучі, більше того, часто необхідні. Інколи без них проблема в родині, студентській групі або організації так і не вирішується.

Негативний емоційний стан людини може бути прихованим від партнера і оточуючих - тоді конфлікт вважається прихованим. Якщо емоції ві/дкрито і бурхливо проявляються - конфлікт вважається відкритим і легко переходить у деструктивну (некеровану) поведінку за механізмом “ланцюгової реакції“.

Передумовами конфліктів можуть бути об'єктивні фактори, наприклад, незадовільні умови праці, нечіткість інструкції, невідповідність прав і обов'язків, нераціональність структури управління в організації.

До суб'єктивних факторів конфлікту відносимо негативні результати ділових контактів, психологічні ігри (тобто маніпуляції), особистісні характеристики партнерів у взаємостосунках, тактичні помилки будь-кого з них і, як наслідок, емоційний протест іншого партнера.

Об'єктивні та суб'єктивні фактори визначають ступінь протилежності чи погодженості інтересів двох чи більше осіб.

Інтереси людей, що конфліктують характеризуються:

• особливостями перебігу психічних процесів у конкретної людини (наприклад, типом його мислення, специфікою сприйняття, увага, емоцій, уяви, пам’яті);

• природними ознаками людини (статтю, віком, типом нервової системи, конституційними особливостями, особливостями роботи кори великих півкуль мозку);

• індивідуальними та особистішими особливостями людини (темпераментом, характером, здібностями, життєвим досвідом, професійними знаннями, вміннями і навичками, індивідуальним стилем діяльності);

• станом потребнісно-мотиваційної сфери людини (задово­леними чи незадоволеними потребами, актуальними мо­тивами, неусвідомленими захисними механізмами, цілями,

99

прагненнями, самооцінкою, рівнем домагань, переконан­нями, світоглядом, вірою);

• соціально-психологічними властивостями людини (статусом, соціальними стереотипами, громадськими зв'язками, колом визнаних та ігнорованих знайомих, життєвими і професій­ними цінностями, етичними та іншими нормами, погля­дами);

• наявним настроєм людини, ситуативними бажаннями і суворими обов'язками, актуальними психічними станами (втома, емоційне виснаження, ейфорія, творчий настрій, ініціативність, страх, депресія чи психологічні комплекси).

До основних структурних компонентів конфлікту належать такі:

• об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка. Боротьба за право володіти, керувати, маніпулювати цим явищем і призводить до конфлікту);

• учасники (опоненти) конфлікту (окремі люди, групи людей і навіть організації, що переслідують несхожі чи прямо протилежні цілі);

• конфліктна ситуація (вона може існувати, але конфлікту в реальній площині немає; тобто наявними в конкретній ситуації є учасники (опоненти), що пов’язано певними сто­сунками, кожен з яких претендує на одноосібне маніпулю­ванням об’єктом);

• інцидент - рушійна сила конфлікту (факт зіткнення протилежних сил).

Отже, природу конфлікту можна зобразити так:

Поряд з основними структурними елементами конфлікту, існують і додаткові, що слугують фоном.

До них відносимо наступні.

• Умови перебігу (місце і час, соціально-нсихологічний клімат у групі, тип і рівень взаємодії (спілкування), ступінь конфрон­тації і стан учасників конфлікту, втягненість у конфлікт різних соціальних груп: статевих, сімейних, професійних, етнічних, національних тощо).

• Образи конфліктної ситуації (своєрідні ідеальні уявлення учасників конфлікту про себе, опонентів, середовище і умови, в яких відбувається конфлікт). Часто образи, а не реальність конфлікту, безпосередньо визначають конфліктну поведінку.

• Можливі дії учасників конфлікту (наступальні, оборонні, нейтральні дії, спрямовані на опонента, на самого себе, апеляція до третіх осіб тощо).

• Можливі наслідки конфліктних ситуацій (повне чи часткове підкорення іншого, компроміс, переривання конфліктних дій, інтеграція тощо).