3. Основні вольові якості людини

Вольова дія кожної людини має свою особливу неповторність, оскільки є відображенням відносно стійкої структури особистості. Н рамках індивідуальних відмінностей вольової сфери виділяють їжі вольові якості.

Сила волі проявляється на всіх етапах вольового акту, а найбільше при подоланні перешкод, відмові від спокус та контролі своїх почуттів.

Цілеспрямованість. Така якість притаманна людині з ясними цілями, що не розмінюється на дрібниці. Цілеспрямовані люди точно знають, чого хочуть, куди ідуть, за що борються.

Ініціативність. Це вольова якість, завдяки якій людина діє творчо. Вчинки ініціативної людини в сучасних умовах характери­зуються сміливістю, активністю. Ініціативність грунтується, як правило, на багатстві і яскравості нових ідей, планів, уяви. Для багатьох людей найважливішим є подолання власної інертності, вони не можуть щось придумати самі, без стимуляції інших.

Самостійність. Якщо людина необгрунтовано відмовляється від власних думок і поглядів, легко погоджується з чужим погля­дом, якщо вона без особливої потреби звертається за допомогою, то не можна визнати, що в неї розвинута така вольова якість, як само­стійність. Бувають, однак, випадки, коли негативізм (необгрунто­ване прагнення чинити всупереч будь-кому) помилково оціию-

• і ься як самостійність.

Витримка - це вольова якість, що характерна для людей, які управ­ляють своїми діями і вчинками. Такі люди урівноважені і послідовні, не допускають імпульсивних дій в емоційно напруженій обстановці.

Рішучість - здатність приймати і впроваджувати в життя швидкі, обгрунтовані і тверді рішення. Рішучість проявляється у виборі дій, засобів досягнення мети. Зовні рішучість проявляється у відсутності сумнівів, тому може видатись, що рішуча людина легко і вільно вибирає мету. Однак це не так. Суттєвою пере­думовою рішучості є сміливість як уміння протистояти страхові, йти на певний ризик для досягнення своєї мети.

Наполегливість - уміння постійно і довго переслідувати мету, не понижуючи енергії в боротьбі з труднощами. Нерідко люди розумні і навіть талановиті не здатні відстоювати свої рішення. При найменших перешкодах вони вважають їх непереборними і відступають, щоб даремно не витрачати сили, В той же час напо­легливість може втратити певну гнучкість і перейти у впертість, коли людина, незважаючи ні на що, прагне наполягти на своєму. На перше місце при цьому, зазвичай, виходять особисті інтереси, а не логіка, розум, зовнішні обставини. Без наполегливості не може бути рішучості, самостійності, витримки і цілеспрямованості.

Енергійність. Люди, яких називають енергійними, можуть скон­центрувати всі свої фізичні і духовні сили на досягнення мети. Однак часто енергійність спостерігається лише на початкових ета­пах виконання дії, а в тих випадках, коли необхідні тривалі зусил­ля, енергійність прогресивно зменшується і виявляється слабко.

4. Формування волі

Як і інші психічні процеси, воля причинно зумовлена. Людина не народжується з сильною чи слабкою волею. Воля розвивається в суспільному житті і діяльності. Наведемо приклад експерименту, що проводився у США. Відібрали 1000 дітей з незвичайними здібностями та міцним здоров'ям і прослідкували за ними впро­довж п'ятнадцяти років. За перші п’ять років, у період навчання в школі, успіхи відібраних учнів, в основному відповідали їхнім здібностям. Але через п'ятнадцять років у ЗО відсотків уже дорослих людей, у дитинстві тестованих вольовими, результати професійної діяльності відповідали вихідному рівню їхніх здіб- м< к гей. У 70-ти % колишніх вундеркіндів скромні результати діяль­ності не підтвердили наявності у них видатних здібностей.

1. Експеримент ще раз довів, що наполегливість, уміння ефективно організовувати свою діяльність відіграють в житті значно більшу роль, ніж навіть високий інтелект у шкільні роки.

Воля і вольові якості у людини можуть не сформуватися, якщо умови життя і виховання у дитинстві були не сприятливими:

• дитина розбещена, всі її бажання безвідмовно здійснювалися (“легкий світ” - воля непотрібна);

• дитина притиснута суворою волею і вказівками дорослих, нездатна сама приймати рішення.

Батьки, які прагнуть виховати волю у дитини, повинні д< п римуватися таких правил:

1. Не робити за дитину те, чого вона може навчитися сама, а

2. /паси забезпечити умови для успіху її діяльності.

2. Активізувати самостійну діяльність дитини, викликати у неї почуття радості від досягнутого, підвищувати віру дитини в її ідатність долати труднощі.

.1 І Іавіть маленькій дитині корисно пояснити, в чому полягає і« щільність тих вимог, вказівок, рішень, які дорослі ставлять перед пгю, і поступово вчити дитину самостійно приймати рішення.

Вольове виховання потребує вміння боротися з лінощами, ю латп пасивність та небажання діяти.

Один з ефективних засобів виховання волі, особливо для

• амоліобної молодої людини - розповідь про свої плани, конкретні ні'її самовиховання близьким, друзям. Страх осоромитися буде н >п< )магати долати труднощі.

Полегшує будь-яку роботу контроль проміжних результатів кн м ікчпія мети. Доречно фіксувати кількісні і якісні результати просування до кінцевої мети.

Оптимістичне ставлення до життя, прагнення отримати нгрсмогу у будь-якій життєвій ситуації, з одного боку дає змогу подіті зберігати рівний настрій, з другого - успішно виховувати по і к > І Іочуття гумору вберігає від невдач, помилок, розчарувань у процесі досягнення мети.

Будь-яку, навіть нецікаву діяльність можна виконувати, дося­гаючи досконалості. Необхідно вчитися концентрувати увагу, розвивати мислення, сповна занурюватися у справу, виховувати самодисциплінованість.

Багато молодих людей дуже образливо ставляться до конста­тації їх недоліків, майже безболісно визнають за собою цей дефект, часто використовуючи його як своєрідний психологічний захист, виправдання свого безсилля і непристосованості до життя.