2. Види емоцій і почуттів. Емоційні стани

За якістю переживань емоції і почуття бувають:

• Негативні пов’язані з неприємними переживаннями. Це такі почуття, як приниження, смуток, нудьга огида помста, без­силля, сором, ревнощі, підозрілість, песимізм, агресія, страх, відчай, презирство, скупість, заздрощі, тиск, непотрібність, роздратування, самотність, хандра, тривога тощо.

• Позитивні, пов’язані з приємними переживаннями. Це такі почуття, як захоплення (чимось або кимось); почуття гідності, оптимізму, гумору, дружелюбності, незалежності, насолоди, підтримки, справедливості, радості, впевненості, щастя, успіху, удачі, бадьорості, симпатії, сумління, викона­ного обов’язку, відповідальності тощо.

Подвійні (амбівалентні) - суперечливі, неузгоджені пере­живання до предметів, явищ навколишнього життя і особли­во людей: кохання і ненависть, кохання і ревнощі, повага і страх, “солодка мука”, “приємне страждання”

.За проявом активності людини:

• Стенічні емоції підвищую_ть

зумовлюють піднесення, з6уджен^а_н^КТГ^1СТЬ’. ^{снерпю 1}

бойове збудження, гнів, ненависть⁴» п ^{дьорість} (Р^аД^1сть>

не діяти, вона ладна “гору зрушити” ^{АИШ важко мовча}™¹

• Астенічні емоції характеризуються

данням, зменшують активність єн ^{ПаСИвністю аб}° ^спогля' гніченість, хандра), від страху можГГ™™ ^(СУМ’ Т." іноді людина “заглиблюється в себ ^{ПЩкоситися ноги} ’ скажімо, претворюється на докопи ’ ^{Замикається}”- ^СоР^ом’

шається хорошим, але безплідним _ом^СОВ1СТ1‘ ^{Співчутгя зали}~

За змістом переживань: ‘ ^{1 ю}Шиним переживанням.

. Альтруїстичні емоції, які виникають

сприянні, допомозі, опікунстві н- °^{СНОШ потреби у} словами юнаків і дівчат, які брали ^ ^{Шшими ЛІ}°Д^ЬМИ- ^За емоції проявляються, коли є “бажа ^{У дослідженні}-

і щастя”, “почуття неспокою за ло^ Т*™ ^{ІНШИМ РадІСТЬ}

“співпереживання удачі і радо_сті інпГ 7?^ь'^кого’ тУР^ота”,

або розчулення”, “почуття віпногї °* ’ ^П°^{ЧуТГЯ н1жност1} жалю”. почуття співучасті,

• Комунікативні емоції виникають

спілкуванні. Ці емоції описують як °^СН°^{ВІ ІІОтреби у} ділитися думками і переживанням* ’^аЖ<^{аННЯ спілкува}™^ся’ “почуття поваги”, “почуття вдячності” ’ ^П°^{ЧУТТЯ СИМПа}™”’ . Глоричиі емоції (від лат. фгіа - слана\ -

самоствердженні, у славі Люди ^{ПОв язаш 3} потребою у

емоції, найприємніші переживанні ^{ЯКИХ характерн1 ці} вони стають об'єктом уваги та чах ^{В1ДЧувають тод1}’ ^коли проявляються у бажанні завоюв°^ПЛЄННЯ' ^{Глоричні емоції}

“почутті враженого самолюбства ііжанГГтиЗнш’’

почутті переваги. ^пл взяти реванш ,

. Праксичні емоції викликаються тією •

мається людина, її успішністю абп ^Л'^{ЯЛЬШстю}’ ^{якою зай}'

емоції характерні такі переживання*^"«!?¹"⁰™' ^{ДлЯ ЦІЄЇ}

успіху в роботі”, “почуття напруги’ ’“^{ЯК бажання досягги}

“милування результатом своєї п к ^За^^п?^ення Роботою”,

роооти”, “приємна

стом- 58леність”, “приємне задоволення від того, що справа зроблена, що день пройшов не марно”.

• Пугнічні емоції (від лат. pugna - боротьба), в основі яких ле­жить потреба в подоланні небезпеки, зацікавленість екстри- мальними видами діяльності. Ось як описує переживання перед стрибком із парашутом космонавт Олексій Леонов: “Перед шостим стрибком у душі все одно зароджується якесь миле захоплююче почуття висоти, влади над природою, небезпеки”. Ці емоції проявляються як “потяг до гострих відчуттів”, “насолодження небезпекою, ризиком”, “рішу­чість”, “спортивна злість”.

• Романтичні емоції, в основі яких лежить прагнення до всього незвичного. Воно майже завжди включає в себе очікування: ось-ось щось відбудеться, “очікування чогось незвичного і дуже доброго світлого дива”. Як писав М. Ю. Лєрмонтов, “моя душа, я помню с детских лет, чудесного искала”.

• Гностичні емоції (від гр. gnosis - знання) пов'язані з пізна­вальною діяльністю особистості. Це своєрідні інтелектуальні емоції, “прагнення дещо зрозуміти, проникнути в суть явища”, “почуття подиву чи вагання”, “почуття здогадку, близькості рішення”.

• Естетичні емоції виникають під впливом творів мистетцтва, споглядання природи. Вони включають “потребу в красі”, ”насолоду красою чогось чи когось”, “почуття світлої туги і задумливості”, почуття гумору, трагізм.

• Гедоністичні емоції пов’язані із задоволенням душі і тіла у комфорті. Це “насолодження приємними фізичними відчут­тями від смачної їжі, тепла, сонця, сексуальні відчуття”.

• Акизитивні емоції (від франц. acquisition - придбання), пов’я­зані із зацікавленістю до накопичення, “колекціонування речей, що виходить за межі практичної потреби в них”. Ознаками наявності таких емоцій може бути “прагнення багаторазово отримувати, накопичувати, колекціонувати”, “радість із приводу збільшення своїх накопичень”. Тут доречно пригадати Плюшкіна чи Скупого лицаря. Але це - негативинй полюс. А на позитивному - безкорисливі колекціонери.

Залежно від поєднання швидкості, сили і тривалості почуттів, розрізняють види емоційних станів, основними з яких є настрій, пристрасть, афект, натхнення, стрес і фрустрація.

Настроєм у психології називають загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Часто настрої спричиняються тими емоціями, які пережила людина, а також визначаються усвідомленням різних подій життя як особистого, так і суспільного.

Афекти - це дуже виражені емоційні стани людини, які вини­кають раптово і є короткочасними (наприклад, незвичайна радість, несподіваний вибух гніву тощо). Виникнення афектів зумовлю­ється не тільки об'єктивними життєвими ситуаціями, а й харак­тером, темпераментом особистості. Одним людям, які належать до певних типів характеру, більше притаманні афективні стани, іншим

• менше.

Пристрасть - це певне поєднання емоцій, мотивів і почуттів, сконцентрованих навколо певного виду діяльності або предмета. Пристрасті характеризуються тривалістю та стійкістю. Прикладом може бути кохання до іншої людини, любов до мистецтва тощо.

Стрес - це стан сильної і тривалої психологічної напруги. Стреси істотно впливають не тільки на поведінку і діяльність людини, а й на фізичне здоров’я, часто спричиняють серцево- судинні захворювання.

Крайня невдоволеність, блокада прагнень, що викликають три­вале негативне переживання, можуть стати основою фрустрації, тобто дезорганізацією свідомості і діяльності. Не всяке невдово­лення бажання, мотиву, мети викликає фрустрацію. Скажімо, студент спізнився на лекцію, не дістав квитка в кіно, отримав догану. Однак ці випадки не завжди дезорганізують свідомість і діяльність студента.

Фрустрація може виникнути лише тоді, коли ступінь невдо­волення вищий від того, який людина може витерпіти. Фрустрація виникає в умовах негативної соціальної оцінки й самооцінки особистості, коли виявляються порушеними особистісно-значущі стосунки. Фрустрації найчастіше піддаються емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, відсутністю гальмівних, зрівноважувальних реакцій, незагартовані в “битвах життя”, погано підготовлені до незгод, труднощів, з недостатньо розвиненими вольовими рисами характеру Типовий приклад - розбещені діти. Фрустрація виявляється як озлобленість, пригніченість, повна байдужість до оточення, необмежене самозвинувачення. Фрустра­ція може слабнути, зникати або посилюватися. Вона відобра­жається на випадкових людях, друзях, членах сім’ї. Як показують спостереження, агресивні реакції слабшають, якщо відразу після фрустрації створюються умови (психологічна релаксація) для виконання якоїсь захоплюючої, цікавої справи. У виховній роботі це - головний метод боротьби з агресивними реакціями.