11. Період первинного нагромадження капіталу

На початкових етапах розвитку світових продуктивних сил в епоху становлення капіталізму вся енергія підприємців (незалежно від національних ознак) була спрямована на створення нової технології виробництва, за допомогою якої можна було збільшити випуск і обсяг збуту продукції, захопити на якийсь час відповідний сектор чи сегмент ринку, а через нарощування масштабів виробництва - отримувати дедалі більшу масу прибутків. Цей етап розвитку підприємництва - це період первинного нагромадження капіталу, який пов'язаний також із вдалими операціями фінансистів, банкірів, інвесторів.

Характерними рисами цього періоду були: по-перше, створення перших промислових підприємств-мануфактур; по-друге, поява ринкових структур у торгівлі та банківській справі. В такий спосіб були закладені підстави сучасної промисловості, торгівлі, банківської справи. Зокрема в промисловості створення мануфактур означало появу перших промислових закладів ринкової спрямованості (тобто розрахованих на масового споживача).

Мануфактура – це підприємство, де ще використовувалася ручна праця, але вже був її поділ на окремі операції. Це забезпечило мануфактурі вищу продуктивність праці в порівнянні з ремісничими цехами, які існували в Середньовіччі. Перші мануфактури виникли у виробництві тканин

Смутна епопея банку Лоу у Франції трапилася на початку XVIIІ ст. Цей банк був заснований англійцем Джоном Лоу (1671- 1720). Лоу випустив та продав надто багато акцій та облігацій, сумарна вартість яких в декілька разів перевищувала наявні фінансові активи банку. Коли клієнти банку Лоу масово звернулись до нього по свої гроші (та ще й з обіцяними високими дивідендами), банк не зміг це виконати. Отже, банк Лоу з.банкротував (1720 р.), а сам Д.Лоу втік з Франції.

Щодо України, то процес створення мануфактур теж спостерігався в ті часи (у вигляді тзв. козацьких мануфактур – з виготовлення паперу, пороху (селитряні), горілки тощо). Але оскільки, на той час в Україні тривала визвольна війна, то подальший поступ у розвитку мануфактурної промисловості був загальмований.

Геопросторова структура світового господарства під час періоду ПНК була моноцентричною. Це означало, що центр розвитку світового господарства знаходився в Західній Європі, де і розміщувалися найрозвинутіші держави того часу – Голландія та Англія (Великобританія)

13. Друга промислова революція — фаза промислової революції, відома також, як Технологічна революція. В ході другої промислової революції відбувся перехід від вугілля як головного енергоносія до використання нафти, винахід електрики, електродвигуна, телефона, поширення нових форм виробництва: конвеєр, розвиток хімічної промисловості, металургії. Суттєві нововведення були впроваджені також в сталеливарній промисловості. Друга промислова революція кінця ХІХ початок ХХ ст. підготовлена сторічним розвитком виробничих сил на машинній основі, розвитком науки на базі техніки. Конкретні досягнення включали в себе введення парової турбіни і двигунів внутрішнього згоряння. Як наслідок зазначених винаходів, В ході другої промислової революції було створено літак, запущено масове комерційне виробництво автомобілів та інших споживчих товарів.

Характерними рисами другої промислової революції були:

1. Зміни в енергетичній базі світового господарства: а) місце вугілля, як основного палива, зайняла нафта; б) місце парової енергії зайняла електрична;

2. Зміни в галузевій структурі світового господарства: а) у важкій промисловості – з’явилися нафтовидобувна та нафтопереробна, електроенергетика, авто, літакобудування, приладобудування, хімічна галузі; б) у легкій промисловості – на додаток до текстильної з’явилося фабричне виробництво одягу та взуття (швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва галузі); в) на транспорті – з’явилися такі нові види, як автомобільний, повітряний, трубопровідний.

3. Поява нових методів та технологій управління:

а) конвеєрна система Г.Форда (США), яка дозволила значно підвищити продуктивність праці та зменшити собівартість продукції (в результаті автівки виробництва фабрики Форда стали «народними автомобілями» в США – найбільш дешевими та найбільш масовими моделями);

б) система наукового управління Ф. Тейлора (США), який вважається „батьком” сучасного менеджменту.

4. Збільшення обсягів промислового виробництва та розмірів промислових підприємств, для створення яких потрібний був акціонерний капітал, отже, з’явилась нова форма власності – акціонерна та відповідні структури – акціонерні товариства. Це означало, з одного боку, демократизацію капіталу, але з іншої – можливість зловживань (як приклад наведемо АТ3 будівництво Панамського каналу, яке продало майже 1 млн. акцій в усьому світі, але через декілька років збанкротувало; канал був добудований пізніше на гроші Уряду США).

5. Поява нових наукових напрямків, завданням яких було всебічне дослідження ринкового господарства (серед них менеджмент, маркетинг, економікс, основи бізнесу). Так, маркетинг, як ринкова теорія управління, бере початок з 1902 р., коли в низці провідних університетів США – Гарвардському, Пенсільванському, Піттбурському, Вісконсінському з’явився курс лекцій з проблем раціональної організації товарообігу. З 1908 р. перші комерційні фірми в США розпочали дослідні роботи, пов’язані з маркетинговою діяльністю. З’являються перші тлумачення маркетингу (Р.Батлер, А.Шод), формуються основні принципи цієї дисципліни. В 1926 р. створена наукова організація викладачів маркетингу і реклами, на базі якої в 1937 р. було засновано Американську асоціацію маркетингу в США. Дослідженнями проблем маркетингової діяльності почали займатися провідні наукові центри в Англії, Німеччині, Франції.

6. Великі технічні катастрофи, які були пов’язані з недбалим відношенням до виконання проектів значної потужності. Насамперед, йдеться про загибель найбільшого та найсучаснішого пароплава тих часів «Тітанік» 6 квітня 1912 р. Загинуло понад 1,5 тисячі пасажирів тільки через те, що на «Тітаніку» забракло рятувальних човнів (ніхто не припускав, що з таким кораблем може статися якась негода). Географічна структура світового господарства в цей час стає двополюсною (біцентричною), оскільки з’явився новий другий економічний та політичний центр світу – Північна Америка (США), який швидко набував ваги (рис. 3.3). У той же час позиції Великої Британії, яка тримала світову першість майже двісті років, різко погіршилися і з нею в Європі почала суперничати Німеччина, що й призвело до Першої Світової війни.

Щодо України, то перебуваючи в складі Російської імперії, вона разом з останньою на початку ХХ ст. переживала економічне піднесення. Зокрема в Україні це проявилося в створенні галузей важкої промисловості (вугільна, металургійна) на Лівобережжі (Донбас, Придніпров’я). Значними машинобудівними центрами стали Київ, Харків, Одеса. Створювалися акціонерні товариства у вигляді трестів та синдикатів – «Продвугілля», «Продвагон», «Цукровий трест» тощо. Змінилася галузева структура господарства України – з аграрної вона перетворилася на аграрно-індустріальну країну. Частка України в загальноросійському виробництві цукру досягла майже 90%, вугілля – 43%. Дістав розвиток залізничний транспорт: 1863 р. було збудовано першу залізницю Одеса-Балта, а до 1890 р. – ще 10 тис. км. залізниць, які з’єднали найбільші міста і промислові райони України, сприяли розвитку національного ринку, росту продуктивності праці, консолідації української нації.

14. Третя промислова революція - почалася в середині ХХ ст. в США. Отримала назву науково-технічної революції (НТР). Розрізняють НТР-1 та НТР-2. НТР-1 відбулася в 1950-60-ті роки. Її основними галузями (рушійними силами) були: атомна енергетика (нове джерело енергії), хімія органічного синтезу (нові матеріали штучного походження), кібернетика (нові наукові технології). Світ на той час був поділений на дві протилежні (антогоністичні) соціально-економічні системи – «соціалістичну» та «капіталістичну», які очолювали відповідно СРСР та США. Тому основні здобутки НТР- 1 були використані у військових сферах цих країн. Найвищим досягненням НТР-1 були перші в історії людства космічні польоти: перша подорож людини в космос (СРСР, майор Ю.Гагарин, 12 квітня 1961 р.) та перша подорож людини на Місяць (США, офіцери ВПС Н.Армстронг, М.Коллінз та Е.Олдрін, 1969р.). Слід відзначити значний внесок українських вчених в освоєння космосу та розвиток кібернетики. Зокрема це стосується Ю.Кондратюка (О.Шаргей), за розрахунками якого (опублікованими в СРСР ще в 1934 р.) були здійснені американські польоти на Місяць; С.Корольова, головного конструктора радянських ракет; А.Люльки, розробника першого радянського турбореактивного двигуна; В.Глушкова, творця першої в СРСР електронно-обчислювальної машини тощо. НТР-2, яку ще називають інформаційно-електронною революцією (ІЕР), має точну дату початку. Це 1971 р., коли американська компанія «Intell» з Силіконової долини випустила на ринок перший мікропроцесор (мікрочіп), який незважаючи на свій не великий обсяг (< 1см³) зміг замінити величезні простори, які займала лампова техніка. Також були винайдені друковані плати з кремнію, за що винахідники напівпровідників та друкованих плат отримали Нобелевську премію. Відповідно провідними напрямками НТР-2 стали інформатика, комп’ютерна техніка, виробництво комп’ютерних програм, екологія. У цих розробках також є значний внесок українських вчених (зокрема були використані теореми академіка М.Кравчука, який перший запровадив україномовні математичні терміни, репресований в 1938 р.). Світ під час НТР-2 став багатополюсним (поліцентричним). Нині виділяють три центри соціально-економічного розвитку світу: 1. США: на 1950-60-ті роки припадає їх розквіт, коли американський долар був єдиною вільноконвертованою валютою світу, на якій базувалося все економічне та фінансове життя т.зв. «капіталістичного світу»; тоді США виробляли понад половини світової промислової продукції (зараз – 34 %). 2. Японія: нині займає друге місце після США, очолює надзвичайно динамічний у ХХІ ст. Азійсько-Тихоокеанський регіон (АТР), відібрала перше місце в США за виробництвом автомобілів, сталі (зараз на першому місці - Китай), побутової електроніки, роботів. Приклад Японії надихає її сусідів у Азії – Південну Корею, Китай, Малайзію, Сінгапур, Таїланд (нові індустріальні країни або „азійські тигри”). 3. Європа, зокрема це Європейський союз, який нині нараховує 27 країн Західної та Центральної Європи та проводить стратегію економічної євроінтеграції, створюючи серйозну конкуренцію США та АТР. Незалежна Україна, яка шукає своє місце в сучасному складному світі, визначила євроінтеграційний напрямок як стратегічний.

15. Система національних рахунків (СНР) – міжнародно визнана та вживана система статистичних показників, які відображають рівень соціально-економічного розвитку держав світу та дозволяють порівнювати їх між собою СНР була розроблена в США в 30-х роках минулого століття. Її розробником був наш земляк (родом з Харкова) відомий американський економіст Саймон Сміт Кузнец (Симон Кузнєцов, 1901-1985), лауреат Нобелевської премії (1971). Ім’я С.Кузнеца відзначено у виданні «Видатні українці» (К., 2004). Після Другої Світової війни СНР була рекомендована ООН як міжнародна система для всіх країн світу. Україна перейшла на цю систему починаючи з 1997 р. Саме з цього року видаються статичні щорічники України з основними показниками соціально- економічного розвитку за кожний рік згідно вимог СНР. Система національних рахунків має дві характерні риси. По-перше, вона враховує продукцію як галузей виробничої сфери, так і галузей сфери послуг (на відміну від радянської статистики, яка враховувала лише продукцію галузей матеріального виробництва). По-друге, система національних рахунків охоплює всі види доходів громадян, можливі в ринковому господарстві, а саме: заробітню платню найманих працівників, рентні доходи власників землі та нерухомості, банківські відсотки та дивіденди власників банківських депозитів та акцій, прибуток підприємців (на відміну від радянської статистики, яка за трудовий дохід вважала лише заробітну платню, всі інші доходи громадян розцінювалися як нетрудові і відповідно громадяни що їх отримували, підлягали переслідуванню за законами СРСР).

16. Система національних рахунків (СНР) – міжнародно визнана та вживана система статистичних показників, які відображають рівень соціально-економічного розвитку держав світу. СНР була розроблена у США в 30-х роках минулого століття американським економістом Саймоном Смітом Кузнецом, лауреатом Нобелівської премії (1971).

Після Другої світової війни СНР була рекомендо¬вана ООН як міжнародна система для всіх країн світу. Україна перейшла на цю систему починаючи з 1997 р. Саме з цього року видаються статистичні щорічники України з основними показниками соціально-економічного розвитку за кожний рік згідно з вимогами СНР.

Система національних рахунків має дві характерні риси. По-перше, вона враховує продукцію як галузей виробничої сфери, так і галузей сфери послуг (на відміну від радянської статистики, яка враховувала лише продукцію галузей матеріального вироб-ирцтва). По-друге, система національних рахунків охоплює всі види доходів громадян, можливі в ринковому господарстві, а саме: заробітну плату найманих працівників, рентні доходи власників землі й нерухомості, банківські відсотки і дивіденди власників банківських депозитів та акцій, прибуток підприємців (на відміну від радянської статистики, коли трудовим доходом вважалася лише заробітна плата, всі інші доходи громадян розцінювалися як нетрудові і відповідно громадяни, що їх отримували, підлягали переслідуванню за законами СРСР).

Система національних рахунків має п'ять головних показників.

Перший, найголовніший, це валовий внутрішній продукт (ВВП) або валовий національний продукт (ВНП). Валовий внутрішній продукт — це річна вартість продукції всіх підприємств, які знаходяться на території певної держави, незалежно від їх форми власності (приватної, державної, колективної, іноземної, змішаної). Валовий національний продукт (ВНП) — це річна вартість продукції всіх підприємств, які є власністю певної країни (або її резидентів), незалежно від їх розташування в тій чи іншій країні. Нині частіше використовують показник ВВП як такий, що відображає (враховує) всю господарську діяльність (резидентів та нерезидентів) на території певної країни.

Другий основний показник СНР — це чистий національний продукт (ЧНП), обсяг якого визначається за формулою: ЧНП= ВВП-А, де А — амортизація.

Третій показник СНР — національний дохід (НД), який визначають так:

НД = ЧНП – НП, де НП — непрямі податки (наприклад, податок на додану вартість).

Четвертий показник СНР — особистий дохід (ОД), який можна обчислити так:

ОД = НД-ПК-СС+ДТ, де ПК — прибутки корпорацій, СС — витрати на соціальне страхування, ДТ — державні трансферти (соціальні витрати держави: стипендії, пенсії, пільги, допомога тощо).

П'ятий показник СНР — особистий дохід для використання (ОДВ), який дорівнює: ОДВ = ОД-ПП, де ПП — прибутковий податок.