12. Перша промислова революція

Її початок бере відлік з 1765 р., коли англієць Джеймс Уатт винайшов паровий двигун. Це означало появу першого штучного джерела енергії – енергії пари. Паровий двигун був підставою для створення нового типу промислових підприємств – фабрики, яка замінила мануфактуру. Фабрика – це промислове підприємство, де використовується машинна праця. Перші фабрики, як і мануфактури, з’явилися в легкій (текстильній) промисловості, але пізніше вони знайшли застосування в галузях важкої промисловості, які, власне, і сформувалися одразу на фабрично-заводській основі. Отже, виникли вугільна, металургійна, машинобудівна, суднобудівна, паперова, скляна промисловість. Зокрема перші машинобудівні заводи виробляли парові котли, верстати, паротяги для залізниць, які означали появу нового виду транспорту, який додався до раніше існувавших водного (морського та річкового, які теж перейшли від використання енергії вітру вітрильними суднами до застосування енергії пару пароплавами – перший Р.Фултон,1807 р.) та гужового видів.

Світовим лідером у фабричному виробництві стала Великобританія (Англія), яка майже на 200 років зберегла за собою місце найбільшого світового виробника (фабриканта) – займала перше місце за обсягом промислової продукції; перевізника – мала найбільший флот; купця – перше місце за обсягом зовнішньої торгівлі товарами; банкіра – перше місце за обсягом золотого запасу та валютних операцій, фунт стерлінгів – провідна світова валюта, що прирівнювалася до золота згідно (золото – монетного стандарту). Десь у першій третині ХІХ ст. Англія переживає закінчення «промислового перевороту» - вона стає першою індустріальною країною світу (промислова продукція переважає аграрну за обсягом) та першою державою з перевагою міського населення.

Що стосується України, то перебуваючи на той час у складі Російської імперії, де ще панував відсталий кріпацький лад, все ж таки створювалися перші «фабрики» з переробки сільськогосподарської сировини, зокрема це стосувалося нової цукрової галузі, яка одразу виникла як фабрична у вигляді цукрозаводів – переважно на правобережжі України.

Геопросторова структура світового господарства в період першої промислової революції залишалася моноцентричною, тобто центром світового господарського розвитку все ще була Європа (Західна), а найрозвинутішою країною – Великобританія, недарма її національна валюта – фунт стерлінгів - була єдиною конвертованою валютою на той час. Суперником Англії в боротьбі за європейське та світове чільництво виступала Франція.

6. Теорія порівняльних переваг

Концептуальну основу географії світового господарства складає, перш за все, теорія порівняльних переваг, яка пояснює, як формується міжнародна спеціалізація господарства країн та регіонів світу. Теорія порівняльних переваг включає три закони, один парадокс, три концепції.

1.Закон абсолютних переваг обгрунтував Адам Сміт (1723 - 1790) у своїй праці „Дослідження про природу та причини багатства нації” (1776 р.). Коротко цей закон можна викласти у такому вигляді: кожна країна має абсолютну перевагу з виробництва певного продукту з об’єктивних причин. Передумови формування абсолютних переваг країн світу мають, як правило, географічний характер та зумовлюються, перш за все, кліматичними та геологічними чинниками. Перші визначають можливості вирощування певних сільськогосподарських культур та розведення певних видів свійських тварин; другі – визначають забезпечення країн світу корисними копалинами, отже, можливості розвитку певних галузей добувної промисловості. Ці відмінності проявилися одразу з формуванням перших незалежних держав світу і склали підстави для перших форм товарного, а пізніше товарно-грошового обміну, тобто міжнародної торгівлі товарами.

2. Закон відносних переваг розробив Давид Рікардо – в праці „Початки політекономії та податкового обкладання” (1819 р.). Коротко цей закон має таку сутність: якщо, дві країни виробляють однаковий (подібний) продукт, то одна з них неодмінно матиме відносну перевагу, і це буде та країна, що має вищу ефективність виробництва цього продукту (тобто вищу продуктивність праці та нижчу собівартість).

3. Закон співвідношення чинників виробництва сформулювали шведські вчені Елі Гекшер та Бертіл Олін в 30-х рр. ХХ ст. Закон у стислому вигляді виглядає так: країна має порівняльні (абсолютні чи відносні) переваги з тих чинників виробництва, які вона має в надлишку (вона їх експортує), і навпаки, у випадку нестачі певних чинників виробництва країна змушена їх імпортувати. До чинників виробництва відносяться: природні ресурси (зокрема корисні копалини), демографічні, фінансові та технологічні (інформаційні). Їхній географічний (глобальний) рух і здійснюється нині згідно вказаного закону .

Додатком до закону співвідношення чинників виробництва є так зв. „парадокс Леонтьєва”. Василь Леонтьєв вирішив перевірити дію закону Гекшера-Оліна на прикладі США в 50-ті рр. ХХ ст. Тоді США були найбагатшою країною світу, а їхня національна грошова одиниця (американський долар) виступала єдиною вільно конвертованою валютою. США, згідно закону Гекшера-Оліна, повинні були експортувати, перш за все, капітал. Але аналіз статистичних даних показав, що переважав експорт товарів. Це явище і отримало назву „парадоксу Леонтьєва”. В.Леонтьєв знайшов пояснення „парадоксу”, яке стало становити додаток до закону Гекшена Оліна: фінансово заможні країни можуть експортувати як капітал, так і капіталомісткі товари (а саме вони становили більшість товарного експорту США).

До концепцій теорії порівняльних переваг відносяться: концепція С.Подолинського, концепція маркетингу та концепція подібності країн. Концепція Сергія Подолинського полягає в тому, що в розвитку світового господарства велике значення відіграє чинник природної (або сонячної) енергії, який забезпечує відповідну безкоштовну для людства додаткову вартість. На цій підставі нині формується новий науковий напрямок – фізична економія (дуже популярний на Заході).

Концепція маркетингу (Вернон). Маркетингова концепція життєвого циклу товару (ЖЦТ) передбачає чотири стадії ЖЦТ: впровадження (І), зростання (ІІ), зрілості (ІІІ) та занепаду (IV)

Найбільш вигідні стадії - зростання та зрілості (ІІ та ІІІ), коли показники доходу та прибутку досягають максимальних значень. Тому кожна фірма – виробник зацікавлена в продовжені якомога довше цих стадій ЖЦТ. Коли це стає неможливим у своїй країні, Р.Вернон пропонує продавати цей товар у іншій країні, де він ще є новинкою та може забезпечити більші обсяги збуту, ніж на домашньому ринку. Можливе також і перенесення за кордон самих виробничих потужностей з виробництва цього товару (міжнародне інвестування). Якщо перша пропозиція Р.Вернона змінює географію міжнародної торгівлі, то друга – викликає безпосередні зміни в географії певної галузі світового господарства.

Нарешті, третя концепція – подібності країн – запропонована шведським вченим Стефаном Ліндером (у 1961 р.), який зауважив, що міжнародна спеціалізація країни великою мірою залежить від внутрішнього попиту. Виявляючи та задовольняючи попит внутрішнього ринку, країна розробляє нову продукцію, а потім пропонує її на подібних міжнародних ринках. Коректність цієї концепції підтверджується тим, що найактивніше торгують між собою країни одного рівня соціально-економічного розвитку. Наприклад, найбільший обсяг взаємної торгівлі серед держав світу мають США та Японія (займають перше та друге місце в світі за обсягом ВВП), а 80% обсягу світової торгівлі припадає на країни Північної Америки, Західної Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону.