39. Демографічні ресурси світу.

На трудові ресурси істотно впливає своєчасне виявлення тенденцій демографічного розвитку суспільства. Без обліку демографічної ситуації можуть виникнути деформації при формуванні державних планів економічного і соціального розвитку країни. Від демографічних характеристик працездатного населення (статевої структури, здоров'я, рівня зайнятості) і показників демографічного розвитку (динаміка народжуваності і смертності населення) залежить величина сукупного національного доходу. Це також пов'язано з тим, що демографічний фактор паралельно з іншими соціально-економічними факторами впливає на рівень трудової активності населення. Зміна чисельності і структури населення за статтю та віком впливає на використання національного доходу, на співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. Разом з тим від чисельності і темпів росту населення і розміщення його по території країни залежать можливості і терміни освоєння перспективних економічних районів. Управління демографічними процесами є об'єктивно необхідним і можливим. Облік особливостей демографічної ситуації в країні, основних тенденцій відтворення населення стає найважливішою умовою правильного соціально-економічного планування. Так, зміни чисельності, складу населення за статтю та віком, його професійного й освітнього рівня, розмірів сім'ї визначають можливий приріст (зниження) трудових ресурсів, обсяг і структуру споживчого попиту. Необхідність впливу в сучасних умовах на демографічні процеси обумовлюється ще і тим, що існує певна інерційність демографічних процесів стосовно умов життєдіяльності людей і їх змін. Демографічна політика як частина загальної соціально-економічної політики країни повинна бути спрямована на досягнення в довготерміновій перспективі відтворення населення з урахуванням регіональних особливостей розвитку. На практиці виділяють визначені методи і напрямки в демографічній політиці. Серед методів - соціально-економічні, правові, виховні, психологічні. Основними напрямками є: стимулювання народжуваності, зміцнення родини, зниження захворюваності і смертності.

40. Світовий процес урбанізації.

Урбанізація - багатобічний соціально-економічний, демографічний і географічний процес, що відбувається на основі історично сформованих форм суспільного й територіального поділу праці. У більше вузькому, демографо-статистичному розумінні урбанізація - це ріст міст, особливо більших, підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі. Розвиток процесу урбанізації тісно пов'язане з особливостями формування міського населення, включення в міське середовище або віднесення в міське адміністративне підпорядкування приміських територій, перетворення сільських населених пунктів у міські. Фактично ріст міського населення відбувається також за рахунок формування більш-менш широких приміських зон і урбанизированных місцевостей. Умови життя населення в цих районах усе більше зближаються з умовами життя в більших містах. Випереджальний ріст міського й несільськогосподарського населення в порівнянні із сільським і сільськогосподарським -. найбільш характерна риса сучасної урбанізації. У трьох частинах світла - Австралії й Океанії, Північній Африці, Європі - переважають жителі міст; їх доганяє швидко урбанизирующаяся Латинська Америка; у той же час населення афроазиатских країн завдяки своїй великій чисельності створює перевагу села над містом у середньому по мирі. Найбільш високий відсоток міського населення мають розвинені країни. У Європі - Великобританія (91%), Швеція (87%), Німеччина (85%), Данія (84%), Франція (78%), Нідерланди (76%), Іспанія (74%), Бельгія (72%); у Північній Америці - США (77%), Канада (76%); в Азії - Ізраїль (89%), Японія (78%); в Австралії й Океанії - Австралія (89%), Нова Зеландія (85%); в Африці - ПАР (50%). Коли частка міського населення перевищує 70%, темп її росту, як правило, уповільнюється й поступово (при підході до 80%) припиняється.

Для урбанізації характерна концентрація населення в більших і надвеликих містах. Саме ріст більших міст (з населенням понад 100 тис. чоловік), пов'язані з ними нові форми розселення й поширення міського способу життя найбільше яскраво відображають процес урбанізації. Частка більших міст у всьому населенні миру збільшилася за сто із зайвим років (з 1860 р.) з 1,7 до 20%. В 1700 р. у світі було 31 місто з населенням понад 100 тис. чоловік, в 1800 р. - 65, в 1900 р. - 360, в 80-х роках - більше 2000. Не менш примітний розвиток найбільших міст - «мільйонерів». Якщо в 1800 р. було тільки одне місто із числом жителів більше 1 млн., то в 80-х роках таких міст налічувалося більше 200.