
- •1. Відкрита економіка як феномен ххі ст.
- •4. Міжнародна спеціалізація та кооперація
- •2. Модель участі країн світу в світовому господарстві
- •3. Міжнародний географічний поділ праці як основна наукова категорія географії світового господарства
- •12. Перша промислова революція
- •6. Теорія порівняльних переваг
- •5. Структурний аналіз світового господарства
- •7. Теорія конкурентних переваг
- •8. Теорія кластерів
- •9. Теорія вільних економічних зон
- •10. Еволюція думки з питань міжнародного поділу праці та територіальної організації світового господарства.
- •11. Період первинного нагромадження капіталу
- •17. Структура ввп
- •18. Основні показники системи національних рахунків та їх застосування в географії світового господарства
- •19. Інтернаціоналізація та глобалізація у світовому
- •20. Географічні аспекти міжнародної економічної інтеграції
- •21. Європейська економічна інтеграція
- •22. Інші інтеграційні угрупування світу
- •23. Значення та класифікація мео
- •24. Міжнародні економічні організації в системі оон
- •25.Економічні організації поза системою оон
- •26.Україна і міжнародні економічні організації
- •27. Поняття та класифікація природних ресурсів світ
- •29. Географія мінеральних ресурсів (корисних копалин) світу
- •31.Водні ресурси
- •30. Агрокліматичні ресурси
- •32. Земельні ресурси
- •37. Екологічна політика держав світу
- •38. Світові екологічні проблеми
- •39. Демографічні ресурси світу.
- •40. Світовий процес урбанізації.
- •41. Забезпечення народонаселення світу продовольством.
- •42. Трудові ресурси та ринок праці
- •43. Модель внутрішнього ринку праці
- •44. Особливості міжнародного ринку праці та чинники диференціації оплати праці.
39. Демографічні ресурси світу.
На трудові ресурси істотно впливає своєчасне виявлення тенденцій демографічного розвитку суспільства. Без обліку демографічної ситуації можуть виникнути деформації при формуванні державних планів економічного і соціального розвитку країни. Від демографічних характеристик працездатного населення (статевої структури, здоров'я, рівня зайнятості) і показників демографічного розвитку (динаміка народжуваності і смертності населення) залежить величина сукупного національного доходу. Це також пов'язано з тим, що демографічний фактор паралельно з іншими соціально-економічними факторами впливає на рівень трудової активності населення. Зміна чисельності і структури населення за статтю та віком впливає на використання національного доходу, на співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. Разом з тим від чисельності і темпів росту населення і розміщення його по території країни залежать можливості і терміни освоєння перспективних економічних районів. Управління демографічними процесами є об'єктивно необхідним і можливим. Облік особливостей демографічної ситуації в країні, основних тенденцій відтворення населення стає найважливішою умовою правильного соціально-економічного планування. Так, зміни чисельності, складу населення за статтю та віком, його професійного й освітнього рівня, розмірів сім'ї визначають можливий приріст (зниження) трудових ресурсів, обсяг і структуру споживчого попиту. Необхідність впливу в сучасних умовах на демографічні процеси обумовлюється ще і тим, що існує певна інерційність демографічних процесів стосовно умов життєдіяльності людей і їх змін. Демографічна політика як частина загальної соціально-економічної політики країни повинна бути спрямована на досягнення в довготерміновій перспективі відтворення населення з урахуванням регіональних особливостей розвитку. На практиці виділяють визначені методи і напрямки в демографічній політиці. Серед методів - соціально-економічні, правові, виховні, психологічні. Основними напрямками є: стимулювання народжуваності, зміцнення родини, зниження захворюваності і смертності.
40. Світовий процес урбанізації.
Урбанізація - багатобічний соціально-економічний, демографічний і географічний процес, що відбувається на основі історично сформованих форм суспільного й територіального поділу праці. У більше вузькому, демографо-статистичному розумінні урбанізація - це ріст міст, особливо більших, підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі. Розвиток процесу урбанізації тісно пов'язане з особливостями формування міського населення, включення в міське середовище або віднесення в міське адміністративне підпорядкування приміських територій, перетворення сільських населених пунктів у міські. Фактично ріст міського населення відбувається також за рахунок формування більш-менш широких приміських зон і урбанизированных місцевостей. Умови життя населення в цих районах усе більше зближаються з умовами життя в більших містах. Випереджальний ріст міського й несільськогосподарського населення в порівнянні із сільським і сільськогосподарським -. найбільш характерна риса сучасної урбанізації. У трьох частинах світла - Австралії й Океанії, Північній Африці, Європі - переважають жителі міст; їх доганяє швидко урбанизирующаяся Латинська Америка; у той же час населення афроазиатских країн завдяки своїй великій чисельності створює перевагу села над містом у середньому по мирі. Найбільш високий відсоток міського населення мають розвинені країни. У Європі - Великобританія (91%), Швеція (87%), Німеччина (85%), Данія (84%), Франція (78%), Нідерланди (76%), Іспанія (74%), Бельгія (72%); у Північній Америці - США (77%), Канада (76%); в Азії - Ізраїль (89%), Японія (78%); в Австралії й Океанії - Австралія (89%), Нова Зеландія (85%); в Африці - ПАР (50%). Коли частка міського населення перевищує 70%, темп її росту, як правило, уповільнюється й поступово (при підході до 80%) припиняється.
Для урбанізації характерна концентрація населення в більших і надвеликих містах. Саме ріст більших міст (з населенням понад 100 тис. чоловік), пов'язані з ними нові форми розселення й поширення міського способу життя найбільше яскраво відображають процес урбанізації. Частка більших міст у всьому населенні миру збільшилася за сто із зайвим років (з 1860 р.) з 1,7 до 20%. В 1700 р. у світі було 31 місто з населенням понад 100 тис. чоловік, в 1800 р. - 65, в 1900 р. - 360, в 80-х роках - більше 2000. Не менш примітний розвиток найбільших міст - «мільйонерів». Якщо в 1800 р. було тільки одне місто із числом жителів більше 1 млн., то в 80-х роках таких міст налічувалося більше 200.