32. Земельні ресурси

Земельні ресурси - земна поверхня, придатна для проживання людини і для будь-яких видів господарської діяльності. Земельні ресурси характеризуються величиною території та її якістю: рельєфом, грунтовим покривом і комплексом інших природних умов.

Забезпеченість людства земельними ресурсами визначається світовим земельним фондом, який складає 13,4 млрд. га. З окремих великих регіонів найбільшим земельним фондом мають Африка і Азія, а найменшим-Європа і Австралія з Океанією. Однак якщо розглядати забезпеченість регіонів земельними ресурсами з розрахунку на душу населення, то результат буде протилежним: на кожного жителя малонаселеній Австралії припадає 37 га землі (максимальний показник), а на жителя Азії - тільки 1,1 га, приблизно стільки ж і в Європі.  Структура земельного фонду показує, яким чином використовуються земельні ресурси. У ній виділяються сільськогосподарські землі (у процесі "- рілля, сади, засіяні луги і природні луги і пасовища), лісові землі, землі, зайняті населеними пунктами, промисловістю і транспортом, малопродуктивні і непродуктивні землі. 

Найбільш цінні оброблювані землі займають всього 11% світового земельного фонду. Такий же показник характерний для СНД, Африки, Північної Америки. Для зарубіжної Європи цей показник вищий (29%), а для Австралії та Південної Америки - менш високий (5% і 7%). Країни світу з найбільшими розмірами оброблюваних земель - США, Індія, Росія, Китай, Канада. Оброблювані землі зосереджені в лісових, лісостепових і степових природних зонах. Природні луки і пасовища переважають над робочою землями скрізь, крім зарубіжної Європи. У всьому світі в серед. 23% земель використовується під пасовища. 

Структура земельного фонду планети постійно змінюється під впливом двох протилежних процесів. Один - боротьба людства за розширення земель, придатних для проживання та сільськогосподарського використання (освоєння перелогових земель, меліорація, осушення, зрошення, освоєння прибережних ділянок морів), другий - погіршення земель, вилучення їх з сільськогосподарського обороту в результаті ерозії, опустелювання, промислової та транспортної забудови, відкритої розробки корисних копалин, заболочування, засолення. Другий процес йде більш швидкими темпами. Тому головна проблема світового земельного фонду - деградація сільськогосподарських земель, в результаті якої відбувається помітне скорочення оброблюваних земель, що припадають на душу населення, а «навантаження» на них весь час зростає. Країни з найменшою забезпеченістю ріллею на душу населення - Китай , Єгипет.  У багатьох країнах робляться зусилля щодо збереження земельного фонду і поліпшення його структури. У регіональному та глобальному аспекті вони координуються спеціалізованими органами ООН - ЮНЕСКО, ФАО та ін 

34.Ресурси Світового океану. Сукупність мінеральних, енергетичних та біолопч-них запасів, що містяться в океанах, становлять ресурси Світового океану. Це величезне сховище природних ресурсів, що за своїм потенціалом не поступається ресурсам поверхні Землі. До мінеральних ресурсів Світового океану відносять морську воду, становить 94% усього об'єму гідросфери планети. Воду морів і океанів можна уявити як величезні запаси «живої руди», що містить 70 елементів періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Найбільше значення мають розвідані запаси нафти і газу. На них припадають половина всіх світових запасів і 90% вартості всіх ресурсів, що добувають з морського дна. Найбільшим є видобуток у водах Перської, Венесуельської, Мексиканської заток, Північного та Каспійського морів. Кам'яне вугілля з морського дна видобувають Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Японія, Австралія. Важливе місце посідають і залізомарганцеві конкреції. У перспективі зростатиме видобуток залізної нікелевої, мідної, олов'яної, титанової руд, а також хімічної сировини: сірки, сполук Магнію, Брому, Калію, фосфоритів. Морська вода є «постачальником» кам'яної солі, яку споживає все людство. Її видобуток із цього джерела становить 30 % від загального.

36. Економічний аналіз забруднення навколишнього природного середовища

Окрім вичерпності природних ресурсів світу є ще одна гостра проблема – їхнє зростаюче забруднення. Це виникає, коли обсяги відходів суспільства перебільшують можливості природного середовища щодо їхньої переробки на нешкідливі компоненти. З економічної точки зору забруднення природи включає дві сторони: одну, яка забруднює, та іншу, що страждає через це. При цьому в більшості випадків постраждала сторона не отримує жодної компенсації через ринкові механізми з огляду на те, що забруднення природного навколишнього середовища пов’язане з надлишковим ефектом. Цей ефект зумовлюється тим, що забрудненню насамперед піддаються ресурси, які знаходяться в загальній власності – повітря, води і ґрунти. В зв’язку з тим, що ці ресурси в своїй більшості не мають конкретного власника - спостерігається явище їхнього надмірного споживання та вичерпання до небезпечних меж. Постає завдання зменшення обсягів забруднення природного середовища світу, що можливе лише за двох умов: по-перше, це скорочення обсягів екологічно шкідливого виробництва та споживання; по-друге, це зменшення обсягів забруднювачів.

Вчені-екологи пропонують визначення оптимального рівня забруднення природного середовища, коли додаткова вартість від забруднення дорівнює додатковій вартості зусиль (витрат) на боротьбу із забрудненням

Висновки:1 - оптимальний (ефективний) рівень забруднення (т.N) не дорівнює нулю. 2- цей ефективний рівень забруднення природи не може бути встановлений через ринкові механізми з огляду на ефект надлишкових результатів. 3- ефективний рівень забруднення – той, коли гранична вартість витрат на зменшення забруднення дорівнює граничним втратам через його збільшення. 4- визначити втрати через збільшення забруднення дуже складно (наприклад, це може бути погіршення здоров’я, збільшення смертності населення внаслідок погіршення якості життєвих умова, через забруднення різноманітних компонентів навколишнього природного середовища тощо), але необхідно.