
- •1. Відкрита економіка як феномен ххі ст.
- •4. Міжнародна спеціалізація та кооперація
- •2. Модель участі країн світу в світовому господарстві
- •3. Міжнародний географічний поділ праці як основна наукова категорія географії світового господарства
- •12. Перша промислова революція
- •6. Теорія порівняльних переваг
- •5. Структурний аналіз світового господарства
- •7. Теорія конкурентних переваг
- •8. Теорія кластерів
- •9. Теорія вільних економічних зон
- •10. Еволюція думки з питань міжнародного поділу праці та територіальної організації світового господарства.
- •11. Період первинного нагромадження капіталу
- •17. Структура ввп
- •18. Основні показники системи національних рахунків та їх застосування в географії світового господарства
- •19. Інтернаціоналізація та глобалізація у світовому
- •20. Географічні аспекти міжнародної економічної інтеграції
- •21. Європейська економічна інтеграція
- •22. Інші інтеграційні угрупування світу
- •23. Значення та класифікація мео
- •24. Міжнародні економічні організації в системі оон
- •25.Економічні організації поза системою оон
- •26.Україна і міжнародні економічні організації
- •27. Поняття та класифікація природних ресурсів світ
- •29. Географія мінеральних ресурсів (корисних копалин) світу
- •31.Водні ресурси
- •30. Агрокліматичні ресурси
- •32. Земельні ресурси
- •37. Екологічна політика держав світу
- •38. Світові екологічні проблеми
- •39. Демографічні ресурси світу.
- •40. Світовий процес урбанізації.
- •41. Забезпечення народонаселення світу продовольством.
- •42. Трудові ресурси та ринок праці
- •43. Модель внутрішнього ринку праці
- •44. Особливості міжнародного ринку праці та чинники диференціації оплати праці.
30. Агрокліматичні ресурси
Продуктивність сільського господарства залежить не тільки від кількості і якості земель, а також і від кліматичних умов. Найкращі умови для рослинництва є в районах з достатньою кількістю тепла і коефіцієнтом зволоження, близьким до одиниці. У районах, де сума активних температур нижча 1200°С, землеробство практично неможливе або дуже нерентабельне. Добрі умови для землеробства складаються на півдні помірного і в субтропічному поясах (за виключенням центральних районів Євразії), де сума активних температур становить від 2000°С до 4000°С, що дає змогу вирощувати більшість зернових культур, фрукти і овочі помірного поясу.
Сума активних температур 3000-4000°С у тропічному та екваторіальному кліматі дає змогу отримувати по 2-3 урожаї за рік. Але у більшості районів з тропічним кліматом зволоження бідне і для вирощування рослин потрібне зрошування, тому землеробство тут розвивається лише в долинах великих транзитних річок. В екваторіальному кліматі землеробство ускладнене надмірним зволоженням, яке призводить до дуже інтенсивного хімічного вивітрювання і збіднення ґрунтів.
Фактично у тропічних районах зі сприятливими агрокліматичними умовами існуючі земельні ресурси ніби збільшуються у кілька разів. Адже на одних і тих же площах за рік можна збирати по кілька врожаїв, а окремі види рослин вегетують і достигають практично цілорічно. Це значно спрощує продовольче забезпечення населення, дає змогу створювати менші запаси сільськогосподарської продукції, сприяє постійному поповненню оборотних коштів у сільському господарстві.
35. Правило Хотелінга щодо визначення ціни вичерпних природних ресурсів на світовому ринку Щодо вичерпних ресурсів, то при граничній вартості нуль, вони залишаються обмеженими, отже їх ціна буде більше нуля. Такий дохід, що має підставою обмеженість вичерпних природних ресурсів, називається економічною рентою від обмеженості запасів природних ресурсів. Із зростанням споживання та із зменшенням запасів певного вичерпного ресурсу, його власник буде отримувати зростаючу ренту. Явище зростання ренти від обмеженості природних ресурсів дослідив та формалізував американський вчений початку 20 ст. Гарольд Хотелінг. Правило Хотелінга визначає, що рента від обмеженості природних ресурсів буде зростати точно у відповідності з позичковим відсотком. Тобто, якщо позичковий відсоток збільшиться на 10%, рента зросте теж на 10%. Пояснення цього правила наступне. Припустимо, Ви є власником певного ресурсу з граничною вартістю виробництва – нуль і хочете його продати на ринку. Якщо позичковий відсоток дорівнює 10%, то при ціні ресурсу $100 в поточному році, наступного року він коштуватиме $110 (тобто ціна зросте на 10%). Ви можете: 1) продати ресурс у цьому році за $100, інвестувати гроші за позичковий відсоток та отримати $110 в наступному році; 2) продати ресурс у наступному році за $110. Результат буде той самий, обидві можливості для власника ресурсу рівнозначні. Якщо ж поточна ринкова ціна – більше $100, власнику ресурсу вигідніше продати його зараз і інвестувати дохід, оскільки він отримує наступного року більше $110. Так, за поточної ціни ресурсу $101, його власник одержить за нього в наступному році $111,10. І навпаки, якщо поточна ціна є меншою за $100 – товар краще не продавати, оскільки за ціну $99 його власник дістане наступного року лише $108,90. Тобто ринкова ціна вичерпного природного ресурсу буде в рівновазі тільки тоді, коли поточна ціна інвестована за ринковим позичковим відсотком, дорівнюватиме очікуваній ціні наступного року.