31.Водні ресурси

Вода, завдяки своїм унікальним фізико — хімічним властивостям, є одним з найнеобхідніших ресурсів. Але як для біологічних потреб, так і для більшості технологічних процесів потрібна переважно прісна вода, якої дуже мало через її велику розчинну здатність. Із 1,4 млрд. км3 вод земної кулі 96,5% припадає на води Світового океану, ще близько 1 % — на солоні підземні води. Як бачимо, 70% прісних вод сконцентровано у льодовиках Антарктиди, Гренландії та інших приполярних і гірських областей. Тому для сільськогосподарського, комунального та промислового водопостачання використовуються переважно річкові і ґрунтові води, ресурси яких становлять близько 60 тис. км3 у рік, або приблизно 10 000 м3 на людину. При максимальних сучасних потребах 2000 м3 води на людину в рік цих ресурсів повинно бути цілком достатньо, але води розподіляються дуже нерівномірно, а велика частка річкових вод дуже забруднена.

Унікальні водні ресурси окремих країн дають їм змогу вже зараз концентрувати на своїй території водомісткі виробництва, а ряду країн Північної Європи і Канади навіть експортувати чисту питну воду.

Найкраще забезпечена водними ресурсами Південна Америка, відносно непогано — Північна Америка і Європа. В Азії і Африці при високій середній водозабезпеченості є дуже багато аридних територій, на яких проживає понад 800 млн. осіб. Наявні тут водні ресурси вже тепер не забезпечують мінімальних потреб населення у прісній воді. Тільки Австралія, яка є найсухішим материком, за рахунок значного стоку річок на східному узбережжі і невеликої кількості жителів має найвищі показники водозабезпечення на душу населення.

Для споживання дуже важливе значення має не тільки кількість, але й якість води. У багатьох країнах, що розвиваються, через відсутність коштів для попередньої очистки, населення споживає недоброякісну воду з річок чи озер, що є причиною багатьох захворювань.

Тому людство б'ється над розв'язанням водної проблеми. Вже зараз ведеться опріснення морських вод у країнах Перської затоки, що, правда, доступно лише для дуже багатих держав із надлишком енергетичних

Розробляються навіть проекти транспортування айсбергів від берегів Антарктиди і Гренландії. Але головним напрямком вирішення цієї проблеми є максимальна економія води у промисловості, сільському і комунальному господарстві, зменшення забруднення поверхневих вод. Завдяки нагромадженню води у ставках та водосховищах, міжбасейновому перекиданню вод, а також переходові на маловодні технології й замкнуті системи водопостачання багато розвинених країн (особливо у Європі) зменшили забір свіжої води і поліпшили якість поверхневих вод.

Широко використовується також енергія падаючої річкової води. Гідроенергетичний потенціал особливо високий у тих районах, де є повноводні річки і пересічений рельєф. Окремі гірські країни ( Норвегія, Швейцарія та ін.) майже повністю задовольняють свої потреби в електроенергії за рахунок ГЕС. Сукупний гідроенергетичний потенціал усіх річок світу (10 трлн. квт./год.) лише трохи менший від сучасного показника виробництва електроенергії у світі. Величезні гідроенергоресурси припадають на такі країни: Китай, США, Росію, Конго, Канаду і Бразилію.