20. Географічні аспекти міжнародної економічної інтеграції

Процеси глобалізації нині мають і регіональний вимір – у формі процесів міжнародної економічної інтеграції. Вона означає економічне об’єднання декількох країн, переважно географічних сусідів. Економічна інтеграція має декілька ступенів розвитку.

Зона вільної торгівлі означає здійснення вільної (безмитної) зовнішньої торгівлі між країнами – учасницями, але в той же час не передбачає обмежень на торгівлю з іншими країнами („третіми країнами”). Митний союз передбачає не лише вільну (безмитну) зовнішню торгівлю країн-учасниць між собою, але й запроваджує обмеження на торгівлю з іншими („третіми”) країнами у вигляді єдиної ставки мита на імпортні товари. Спільний ринок означає вільний рух товарів, капіталів, інформації, людей у межах інтеграційного товариства (або забезпечення чотирьох „свобод”). Економічний союз передбачає на додаток до попередніх рис також створення спільної фінансової системи, включаючи запровадження єдиної валюти (колективної валютної одиниці). Нарешті, політичний союз на основі повної інтеграції означає не тільки здійснення єдиної економічної та податкової політики, але прийняття єдиної конституції, створення спільних збройних сил тощо, коли країни-учасниці втрачають більшість ознак незалежності і стають частинами федеративної (або конфедеративної) держави. Міжнародна економічна інтеграція має свої незаперечні переваги, але й має недоліки. Основні переваги економічної інтеграції полягають у: а) збільшенні конкуренції на спільному ринку, що призводить до зниження роздрібних цін товарів та підвищення їхньої якості; б) збільшенні концентрації виробництва, що має результатом підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції; в) підвищенні суспільної продуктивності праці, в т.ч. за рахунок більш раціонального розміщення продуктивних сил; г) зниженні ціни на імпортні товари, що пояснюються значною ринковою силою інтеграційного угрупування (значним за обсягом ринком): експортери з третіх країн у побоюванні втратити такий значний ринок згодні на істотне зниження цін свого краму. До найзначніших проблем – недоліків інтеграційних процесів належить передусім необхідність обмежень суверенних прав країн- учасниць, які повинні відмовитися від деяких важливих ознак своєї незалежності, включаючи національну валюту.

21. Європейська економічна інтеграція

Нині найбільш успішним прикладом здійснення економічної інтеграції є Європейська інтеграція, яка знаходиться на четвертому інтеграційному ступені і відповідно називається Європейський союз.

Початки європейської інтеграції сягають 1957 р., коли в Римі був підписаний договір про створення зони вільної торгівлі в складі шести країн – Німеччини, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу. Поступово європейська інтеграція не тільки збільшила число країн- учасниць, але й успішно пройшла такі інтеграційні ступені, як митний союз та спільний ринок. У 1992 р. в Маастрихтській угоді був оголошений перехід на ступінь економічного союзу з одночасним запровадженням назви Європейський союз (ЄС). Євросоюз перейшов до єдиної спільної валюти – євро (в готівці), але цей Європейський валютний союз об’єднував лише 12 країн – членів ЄС (крім Великої Британії, Швеції, Данії). Новий етап розвитку євроінтеграції почався 1 травня 2004 р., коли до ЄС було прийнято 10 країн – нових членів (Естонію,Латвію, Литву, Польщу, Чехію, Угорщину, Словаччину, Словенію,Мальту, Кіпр) та продовжився 1 січня 2007 р. (прийнято Румунію таБолгарію). Отже, нині до складу Євросоюзу належать 27 країн-учасниць.Європейський союз нині має свій прапор (коло з 12 золотих зірочок на синьому фоні); гімн (Ода Бетховена „До радощі”); колективну валюту (Євро), яка належить до п’яти конвертованих валют світу. знаходяться керівні органи ЄС: Європейська комісія (уряд ЄС), Рада міністрів (консультативний орган), Європейський суд та інші керівні євроструктури. В Страсбурзі (Франція) працює Європарламент, а у Франкфурті-на-Майні (Німеччина) розміщений Європейський Центральний банк.

Європейський союз має декілька регіональних програм: 1. Програма створення європідприємств у промисловості. Європідприємства – це потужні промислові заклади, що мають метою забезпечити потреби декількох країн ЄС, а то і всієї спільноти.2. Програма підтримки розвитку сільського господарства країн ЄС, що передбачає диференційований підхід до розвитку аграрного сектору в різних країнах ЄС . 3. Програма створення сучасної та ефективної транспортно- логістичної інфраструктури ЄС, відома під назвою єврологістики, основу якої складає формування Пан’європейської транспортно- логістичної системи 4. Програма розвитку транскордонного співробітництва – передбачає інтенсифікацію співробітництва прикордонних регіонів як країн-учасниць ЄС, так і з країнами сусідами. 5. Єдина програма наукових досліджень країн ЄС під назвою “EUREKA”, що охоплює численні спільні дослідницькі програми з багатьох наукових напрямків.

Створення ЄС базувалося на чотирьох „свободах” (вільний рух товарів, капіталів, інформації, людей), тому передбачає і програми співробітництва університетів та підтримку студентського обміну між країнами – учасницями, а також взаємного визнання дипломів про вищу освіту (згідно Болонського процесу.