Порядок та облік операцій з купівлі й продажу іноземної валюти

Купівля іноземної валюти. Для виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) суб'єкти діяльності можуть придбати іноземну валюту. Операції з купівлі іноземної валюти на території України здійснюють як резиденти, так і нерезиденти через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Виробляються ці операції виключно на Міжбанківському валютному ринку України та на ринку продажу готівки.

Купівля іноземної валюти здійснюється для виконання зобов'язань, що регламентовано законодавством.

За імпортними договорами (контрактами) за товари, сировину, обладнання й інші види матеріальних активів купівля інвалюти, дозволена за фактично виконані контракти, а також дозволені авансові платежі. При цьому сума авансового платежу не повинна перевищувати 20 відсотків від суми договору, при умові, що цей платіж не перевищує 100 тисяч доларів США. Якщо попередня оплата перевищує 20 відсотків від вартості договору або вищезгадану суму, то перерахування коштів може бути здійснене по узгодженню з НБУ. Для цього в регіональне відділення НБУ представляються наступні документи: заява, копія статуту, копія договору на імпорт.

За імпортними договорами (контрактам) за послуги купівля інвалюті дозволена під фактичні виконані контракти, а також попередні оплати без обмежень по визначеним законодавством видах послуг.

Якщо сума авансового платежу перевищує 100 тисяч доларів США, то рішення про перелік авансу приймає Національний банк України. Дозвіл підприємству видається індивідуальною ліцензією Національного банку України.

Купівля інвалюти для погашення кредитів здійснюється в терміни їх погашення, оскільки погашення заборгованості достроково не дозволяється.

Документи, що надаються в банк для покупки іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку, можна розділити на дві групи:

- документи, що підтверджують зобов'язання резидента в іноземній валюті в залежності від проведених операцій;

- документ, що підтверджує відсутність податкової заборгованості в цього резидента.

З метою розрахунків по торговельних операціях для оплати за фактично отриману продукцію у банк подаються наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) по імпорту товару, оригінал та копія вантажно - митної декларації, довідки державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків. Також подаються інші документи, що підтверджують необхідність купівлі іноземної валюти.

З операцій купівлі безготівкової інвалюті передбачена сплата збору в Пенсійний фонд. Збір сплачується юридичними та фізичними особами в гривнях у розмірі 1,5 % від суми витрачених на купівлю валюти коштів, без урахування комісійної винагороди по цих операціях.

Для здійснення операцій купівлі іноземної валюти суб'єкт підприємницької діяльності укладає договір із банком і обов'язково подає заяву на купівлю валюти.

Як правило, після пред'явлення в банк усіх необхідних документів на купівлю іноземної валюти, купівля її здійснюється на наступний робочий день. Кошти у валюті України, призначені резидентом на купівлю іноземної валюти, можуть бути перераховані з основного поточного рахунку у національній валюті.

Розмір комісійної винагороди встановлюється банками, як правило, у залежності від обсягів разових операцій клієнта або операцій за місяць або від категорії клієнта. Розмір комісії за покупку валюти серед українських банків коливається в межах 0,1-1%. Комісійна винагорода по операціях купівлі іноземної валюти включається до складу витрат підприємства. Уповноважені банки проводять сплату комісійної винагороди у іноземній валюті іноземним банкам-кореспондентам за переклад валюти та за користування міжнародними системами розрахунків і міжнародними системами зв'язку. Для відшкодування вказаних витрат банку дозволено стягати з покупців інвалюті цієї частини комісійної винагороди в інвалюті за рахунок його коштів.

Після передачі заяви на купівлю іноземної валюти підприємство перераховує кошти в національній валюті на кореспондентський рахунок банку за аукціонним курсом попередніх торгів із комісійною винагородою Міжбанківському валютному ринку та уповноваженому банку.

Куплена іноземна валюта зараховується на поточний валютний рахунок підприємства визначеного резидентом як рахунок, з якого здійснюються перерахування купленої на Міжбанківському валютному ринку іноземної валюти з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті. Іноземна валюта може перелічуватися тільки з цього поточного валютного рахунка і повинна бути використана, відповідно наданих документів, протягом 5 робочих банківських днів із моменту зарахування на валютний рахунок. При відсутності у підприємства валютного рахунку банк куплену інвалюту перелічує нерезиденту зі свого кореспондентського рахунку. Підприємство ж отримує копію платіжного документа про перерахування іноземної валюти своєму контрагентові.

Якщо вказаний термін порушений, своєчасно невикористана інвалюта прямує банком для продажу на Міжбанківському валютному ринку України. Курсові різниці по такій валюті відбиваються на рахунку 642 "Розрахунки по обов'язкових платежах" (позитивна) і на рахунку 949 " Інші витрати операційної діяльності" (негативна).

Для відображення операцій з купівлі іноземної валюті використовуються наступні бухгалтерські рахунки: 311 "Поточні рахунки у національній валюті", 312 "Поточні рахунки у іноземній валюті", 333 "Грошові кошти в дорозі у національній валюті"; 719 "Доходи від іншої операційної діяльності", 949 "Інші витрати операційної діяльності". По операціях купівлі іноземної валюти другої групи Класифікатора рахунок 333 "Грошові кошти в дорозі у національній валюті" не застосовується.

Продаж іноземної валюти. У процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти можуть отримувати інвалютну виручку в безготівковій і готівковій формі. Чинним законодавством установлене обов'язковий продаж інвалюті. Крім того, власники інвалюти можуть ії продавати за своєю ініціативою.

Обов'язковий продаж інвалютної виручки встановлений по інвалюті першої групи Класифікатора іноземних валют для всіх підприємств за винятком банків і кредитно-фінансових установ. Обов'язковий продаж безготівкової інвалютної виручки становить 50 відсотків від надходжень в іноземній валюті, готівкової інвалютної виручки в розмірі - 100 відсотків.

Інвалютні надходження другої групи Класифікатора інвалют обов'язковому продажу не підлягають, реалізація даної інвалюті проводиться на МВРУ через уповноважені банки за бажанням власника інвалюти.

По інвалюті першої групи Класифікатора інвалют обов'язковому продажу не підлягають окремі надходження, що регламентовано законодавством.

Банки, відповідно до чинного законодавства, уповноважені продавати в 100 % об'ємі іноземну валюту в окремих ситуаціях.

Операції по продажу безготівкової інвалюти здійснюються через уповноважені банки України. По операціях продажу на Міжбанківському валютному ринку України комісія з продавців інвалюти не стягується. За послуги конверсії по обов'язковому продажу інвалюти уповноважений банк стягує комісійну винагороду, яка не повинна перевищувати 0,05 % від суми операції. Комісія стягується в гривнях. При цьому банки можуть зараховувати на поточний рахунок підприємства повну суму виручки за продану інвалюту, а потім знімати комісійну винагороду з основного поточного рахунку. І другий варіант - на поточний рахунок підприємства зараховується еквівалент проданої інвалюти за вирахуванням комісійної винагороди.

Порядок обов'язкового продажу інвалюті. Безготівкові інвалютні надходження експортної виручки зараховуються на розподільчий валютний рахунок, де вона блокуються на термін ії розподілу та обов'язковому продажу. В залежності від умов угоди, укладеної з уповноваженим банком, останній може самостійно здійснювати розподіл валютної виручки відповідно до чинного законодавства, або вимагати подання зведеного доручення по розподілу валютної виручки.

Сума експортної виручки, що підлягає обов'язковому продажу, зменшується на суму витрат в іноземній валюті, сплачених із розподільчого валютного рахунку. Це витрати по транспортуванню, експедитируванню та страхуванню товарів, митні платежі, комісійні винагороди та інші витрати, пов’язані з одержанням валютної виручки .

По інвалюті, яка не підлягає обов'язковому продажу і яка буде направлена на погашення зобов’язань в інвалюті, підприємство зобов'язано представити в уповноважений банк підтверджуючі документи.

Банк повинен здійснити продаж з доручення клієнта його власних коштів в іноземній валюті не пізніше робочого дня з часу списання цих коштів із поточного рахунка клієнта. Обмеження щодо терміну продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, що не відносяться до першої групи Класифікатора.

Після обов'язкового продажу частина суми валютної виручки, що залишилася в розпорядженні резидентів, розблоковується, зараховується на поточний валютний рахунок і використовується ними згідно з правилами валютного регулювання. Еквівалент у гривні проданої валютної виручки зараховується на кореспондуючий рахунок банку. Гривневий еквівалент іноземної валюти у всіх випадках повинний бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Порядок вільного продажу інвалюті. Вільний продаж інвалюті здійснюється на основі заяви підприємства, в якій вказуються реквізити підприємства й сума валюти, що продається.

На основі вказаної заяви інвалюта списується з поточного валютного рахунку підприємства і перераховується на кореспондентський рахунок банку. Далі проводиться продаж інвалюти і зарахування еквівалента проданої інвалюті на основний поточний рахунок у національній валюті в повному обсязі або за вирахуванням комісії у залежності від договору з банком.

По операціях обов’язкового продажу своєчасно невикористаної купленої інвалюти, сумові різниці відбиваються на рахунку 642 "Розрахунки по обов’язкових платежах" (позитивні) і рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" (негативні). Позитивні курсові різниці щоквартально прямують до державного бюджету України.

Продаж іноземної валюти в бухгалтерському обліку відбивається на рахунку 711 "Дохід від реалізації іноземної валюти" по курсу фактичного продажу з включенням суми виручки у валовий прибуток підприємства. Списання проданої інвалюті в бухгалтерському обліку відбивається на рахунку 942 "Собівартість реалізованої інвалюти" по курсу НБУ на дату зарахування еквівалента проданої валюти, в податковому обліку інвалюта списується по балансовій вартості. Комісійна винагорода, що стягується банком, включається в собівартість проданої інвалюти і відбивається на рахунку 942 "Собівартість реалізованої інвалюти" з подальшим відображенням у складі фінансових результатів.

Для відображення операцій по продажу інвалюті також використовуються наступні бухгалтерські рахунки: 311 "Поточні рахунки у національній валюті"; 312 " Інші рахунки в банку в іноземній валюті"; 334 "Грошові кошти в дорозі у іноземній валюті"; 642 "Розрахунки по обов’язкових платежах"; 714 "Дохід від операційної курсової різниці"; 945 "Збитки від операційної курсової різниці", 949 "Інші витрати операційної діяльності".

6.1. Перелік контрольних питань для підготовки до практичного заняття за темою "Облік операцій з іноземною валютою"

1. Поняття про валютні кошти та операції з ними.

2. Порядок використання іноземної готівки.

3. Валютні рахунки: їхні види, порядок відкриття і використання безготівкової іноземної готівки.

4. Облік операцій з купівлі іноземної валюти.

5. Облік операцій з продажу іноземної валюти.

6. Облік наявної іноземної валюти.

7. Облік безготівкової іноземної валюти на рахунках у банку.

6.2. Завдання для практичних занять студентів

за темою "Облік операцій з іноземною валютою"

Облік операцій з придбання іноземної валюти

Придбання студентами практичних вмінь і навичок по формуванню облікових записів з операцій купівлі іноземної валюти.

По приведеним нижче даним необхідно:

1. Скласти журнал реєстрації господарських операцій

2. По операціях, де суми не вказані, скласти необхідні розрахунки.

3. Здійснити відрахування в Пенсійний фонд.

4. Списати витрати, пов'язані з придбанням іноземної валюти на результати діяльності.

5. Визначити балансову вартість купленої іноземної валюти.